Рішення № 59379614, 07.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016р. Справа№ 914/1109/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Прикарпат.Буд", м. Дрогобич Львівської області

до відповідача-1: Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області

та до відповідача-2: Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області

про: відшкодування 1 880 396,00 грн. збитків у подвійному розмірі, спричинені обманом

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар с/з ОСОБА_1

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 09.12.2016 року);

від відповідача-1: ОСОБА_3 (довіреність № 304 від 16.05.2016 року);

від відповідача-2: ОСОБА_4 (довіреність № 3-28/2815 від 06.04.2016 року);

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 07.07.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства Прикарпат.Буд до відповідача-1 Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради та до відповідача-2 Дрогобицької міської ради про відшкодування збитків в розмірі 1880396,00 грн.

Ухвалою суду від 25.04.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.05.2016 року. Ухвалою суду від 17.05.2016 року розгляд справи відкладено на 07.06.2016 року. Ухвалою суду від 07.06.2016 року продовжено строк розгляду спору, в судовому засіданні оголошено перерву до 29.06.2016 року. Ухвалою від 29.06.2016 року розгляд справи відкладено до 07.07.2016 року, витребувано у відповідачів кошториси та плани асигнувань у яких передбачалися витрати на додаткові роботи по будівництву обєкта.

Позовні вимоги обґрунтовуються неправомірною поведінкою відповідачів у процесі підписання додаткових договорів до Договору підряду № 87 та актів виконаних робіт (без достатнього ряду правових підстав на вчинення таких дій) внаслідок чого позивач був введений в оману.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судове засідання зявився, позовні вимоги заперечив повністю, підтримав додаткові заперечення (отримані судом 29.06.2016 року після судового засідання).

Представник відповідача 2 в судове засідання зявився, позовні вимоги заперечив повністю, подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву (отримано судом у судовому засіданні 07.07.2016 року).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

26.06.2008 року між відповідачем 1 (замовник) та позивачем (підрядник) було підписано Договір № 37 умови якого передбачали виконання підрядних робіт по реконструкції дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич загальною площею асфальтування 24 323 кв.м. на загальну суму 3 397 786,80 грн. у термін з липня по грудень 2008 року.

У процесі виконання робіт за Договором позивач виявив необхідність у виконанні додаткового обсягу робіт на об'єкті, що не буди враховані у Договорі та проектній документації та повідомив про це відповідачів.

Замовник будівництва (відповідач 1) дав згоду на виконання такого додаткового обсягу робіт, що підтверджується підписанням 24.10.2008 р. між позивачем та відповідачем-1 додаткових договорів № 1 та № 2 до Договору № 87 від 26.06.2008р.

Умовами зазначених додаткових договорів передбачено обов'язок позивача за замовленням відповідача 1 своїми та залученими силами і засобами організувати і здійснити додаткові роботи по реконструкції дорожнього покриття вул. Трускавецька в м. Дрогобич, а відповідач 1 зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх відповідно до кошторисної документації та умов Договору.

Договірна ціна послуг за Додатковими договорами № 1 та №2 складає 296 382.00 грн. та 136 080.00 грн. відповідно.

25.11.2008р. позивач та відповідач 1 підписали та скріпили печатками Акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року форми КБ-2в на загальну суму 432 462,00 гривень на об'єкті «реконструкція дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич».

Наявність спору в частині існування заборгованості за додатковими договорами до Договору № 87 між позивачем та відповідачем 1 встановлено з ряду рішень судів.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.2012р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2012р. у справі № 5015/166/12 було задоволено позов позивача та стягнуто з Відповідача 1 кошти за виконані додаткові роботи по реконструкції дорожнього покриття.

У квітні 2013 року відповідач 2 (Дрогобицька міська рада) звернувся до суду з вимогою про визнання недійсними додаткових договорів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2013р. у справі № 914/1571/13 додаткові договори № 1 та № 2 від 24.10.2008 р. до Договору № 87 від 26.06.2008 р. визнано недійсними.

Відповідне рішення було залишено без змін Постановами Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. та Вищого господарського суду України від 19.12.2013р.

Як наслідок визнання судом додаткових договорів недійсними рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2012р. було переглянуте за нововиявленими обставинами та прийнято нове рішення, яким Позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, а ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.07.2014 р. задоволено заяву Відповідача 1 про поворот виконання рішення суду від 19.07.2012р.

Судом в справі № 914/1571/13 (про визнання додаткових договорів недійсними) було встановлено, що згідно розділу 4 Положення про Департамент міською господарства Дрогобицької міської ради, відповідач 1 (Департамент міського господарства) є окремою юридичною особою, виступає самостійним суб'єктом права, і він не зобов'язаний доводити до відома відповідача 2 (Дрогобицької міської ради) інформацію про укладення господарських договорів. Однак, з огляду на нормативно-правові приписи Закону України «Про місцеве самоврядування» цим же рішенням підтверджено, що питання погодження оплати за виконані підрядні роботи та включення такої вартості в бюджетні призначення належить до компетенції відповідача 2 (Дрогобицької міської ради).

Як стверджує позивач з рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1571/13 (набрало законної сили 09.10.2013 р.) стало відомо, що відповідач 1 не має права самостійно визначати в підписаних ним договорах істотні умови таких договорів, зокрема ціну, проте має право приймати від контрагентів результати виконання таких договорів; не було відповідних бюджетних призначень на оплату позивачеві послуг за додатковими договорами.

На думку позивача, судовим рішенням у справі № 914/1571/13 встановлено, що відповідачі не мали права брати на себе відповідні фінансові зобовязання, несуть солідарну відповідальність.

У звязку з такими обставинами позивач доводить факт навмисного введення в оману позивача відповідачем 1 у звязку з тим, що відповідачу 1 було відомо про особливості здійснення розрахунків бюджетної організації, про неможливість їх здійснення без відповідних погоджень, натомість Відповідач 1 підписав Акт приймання виконаних підрядних робіт.

Тим самим, рішеннями судів встановлено, що відповідач 1 підписав Акт виконаних робіт, проте за наведених у рішеннях обставин не міг підписувати та виконувати істотні умови вказаних правочинів. Таким чином, як вбачається з Акта виконаних робіт вартість недоотриманого доходу становить 432 462 грн., які позивач називає збитками. У позовній заяві та поясненнях зазначено, що така вартість збитків була б станом на 2008 рік (у разі неоплати відповідачем 1 суми заборгованості).

Крім того, позивач покликається на інформацію незалежного сертифікованого фахівця (інженера-проектувальника) про розмір збитків (зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва «Реконструкція дороги по вул. Трускавецькій в м. Дрогобич», який виконаний у 2014 році) як підставу врахування ринкової ціни для визначення збитків на теперішній час. За даними фахівця вартість таких робіт становить 940 198 грн.

У звязку з тим, що приписи Цивільного кодексу України (ст. 230) передбачають відшкодування збитків у подвійному розмірі внаслідок обману, позивач просить стягнути з відповідачів 1 880 396 грн. збитків.

У цілому позиція позивача зводиться до наступного. Стверджується, що акти виконаних робіт за додатковими договорами підписані, на даний час судовими рішеннями чи в інших спосіб з відповідача 1 не стягнуто коштів за виконання робіт; акцентується увага на свідоме введення в оману позивача, так як відповідач 1 самостійно не міг приймати рішення про додаткові роботи на обєкті у звязку з відсутністю кошторисного призначення та погодження з відповідачем 2; робиться математичний розрахунок збитків внаслідок обману сторони у правовідношенні за ринковими цінами таких підрядних робіт, що існують з 2014 року.

Згідно відзиву та усіх додаткових пояснень позиція відповідача 2 зводиться до неприпустимості відповідальності за правочин, за яким відповідач 2 не є його стороною, неможливості укладання між позивачем та відповідачем 1 додаткових договорів внаслідок відсутності погодження з відповідачем 2 та порушення процедури, яка застосовується у бюджетних правовідносинах, зокрема щодо відповідача 1, що підтверджено низкою рішень суду, недотримання відповідачем 1 тендерного законодавства.

Позиція Відповідача 1 наступна. Судовим рішенням додаткові договори визнані недійсними, що є підставою припинення можливості настання прав і обовязків (в тому числі і на майбутнє). Крім того, відповідач 1 звертає увагу: на неправильність оформлення документів (акти КБ-2, КБ-3, відсутність довідки про вартість виконаних робіт, усіх реквізитів на Акті приймання виконаних робіт), які б могли слугувати доказами підтвердження виконання робіт; на порушення тендерного законодавства (в частині додаткових договорів тендер не проводився).

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобовязання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника (ч. 3 ст. 877 ЦК України).

Між сторонами укладені додаткові договори підряду. Так, замовник будівництва (відповідач 1) дав згоду на виконання додаткового обсягу робіт, що підтверджується підписанням 24.10.2008 р. між позивачем та відповідачем-1 додаткових договорів № 1 та № 2 до Договору № 87 від 26.06.2008р.

За наслідками таких правочинів між сторонами складено Акт виконаних робіт (КБ-2в) за листопад 2008 року на загальну суму 432 462 грн.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

У матеріалах справи відсутні докази недійсності Акта виконаних робіт.

На даний час вартість виконаних робіт неоплачена, оскільки за наслідками низки судових рішень визнано недійсними додаткові угоди, вчинено поворот виконання рішення, яким попередньо було стягнуто вартість робіт.

Як вбачається зі змісту судових рішень, підставою визнання недійсними Додаткових договорів № 1, №2 є порушення тендерного законодавства.

Частиною 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У даній справі цей факт є доведеним з огляду на його преюдиційність. Разом з тим, у матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт (КБ-2в) за листопад 2008 року на загальну суму 432 462 грн. Таким чином, наявність встановленої судами у попередніх справах обставини щодо недійсності таких правочинів не виключає можливість встановлювати та оцінювати судом іншу обставину виконання підрядних робіт.

Тим самим, суд вважає доведеною обставину підписання Акта виконаних робіт на вказану суму. У звязку з тим, що судовими рішеннями вчинено поворот виконання рішення та з огляду на недійсність правочинів, судом на момент винесення рішення встановлено факт відсутності оплати за виконані роботи згідно Акта (сторони не заперечували щодо цього).

Позивачем з посиланням на статті 11, 16, 22, 177, 190, 224, 230, 623 ЦК України формуються позовні вимоги у вигляді збитків вчинених стороною внаслідок обману.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч.1-3 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Суд погоджується з твердженням позивача та вважає доведеним факт обізнаності Відповідача 1 про неможливість укладення додаткових договорів, підписання Акта виконаних робіт з огляду на тендерне законодавство, процедуру та заборони, які застосовується у бюджетній організації. Такими чином, діяння Відповідача 1 (підписання Акта) створює правові наслідки незалежно від того чи повноважний останній його вчиняти.

Законодавство України, заклавши цивілістичну засаду диспозитивності, допускає можливість учасникам правовідносин мати свободу договору (за винятком обмежень, встановлених законами України), декларує ризик вибору контрагента. Актами законодавства не передбачено обовязку сторони перевіряти контрагента на предмет його повноважності.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (п. 3.3 Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11).

За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

Відповідно до усталеної практики органів Конвенції, власність в сенсі статті 1 Протоколу № 1 може становити існуючу власність (див. рішення від 23.11.1983 року у справі „ОСОБА_2 дер Мюссель проти Бельгії, ОСОБА_4 А № 70, стор. 23, п. 48) чи майно, включаючи скарги, щодо яких заявник може стверджувати, що він має щонайменше законні сподівання на отримання та ефективне використання майнових прав (див. рішення від 29.11.1991 року у справі „ОСОБА_5 Девелопментс Лтд. та інші проти Ірландії, ОСОБА_4 А № 222, стор. 23, п. 51).

Таким чином, суд вважає доведеним свідоме введення другої сторони (позивача) в оману (не маючи на це достатньої правової підстави підтверджено рішеннями судів), вчиняючи дії, які породжують правові наслідки. Отже, за Актом виконаних робіт підрядник (позивач) має законні сподівання на отримання коштів у розмірі 432 462 грн., які є збитками, що поніс позивач внаслідок протиправної поведінки другої сторони.

Щодо твердження позивача, який покликається на інформацію незалежного сертифікованого фахівця (інженера-проектувальника) про розмір збитків (зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва «Реконструкція дороги по вул. Трускавецькій в м. Дрогобич», який виконаний у 2014 році) як підстава врахування ринкової ціни для визначення збитків на теперішній час, згідно якої відповідна вартість виконаних робіт у 2014 році становить 940 198 грн., суд зазначає таке.

Вказаний висновок фахівця не є належним доказом у справі. Для підтвердження ринкової вартості підрядних робіт на певний час слід проводити судову експертизу, яка б могла бути врахована як доказ у справі. Проте сторони не зверталися з клопотанням про призначення судової експертизи.

Тому, визначення ринкової ціни позивачем у розмірі 940 198 грн. є недоведеною обставиною і до уваги судом не береться.

Тим самим, суд дійшов висновку, що вартість збитку становить ціну підрядних робіт, зазначену в Акті.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину (ст. 230 ЦК України).

З урахуванням припису ст. 230 ЦК України суд вважає обґрунтованою вартість збитків вчинену внаслідок обману у розмірі 864 924 грн.

Що стосується тверджень Відповідача 2 стосовно відсутності складу цивільного правопорушення, суд повністю погоджується з таким та вважає, що у позовних вимогах до відповідача 2 слід відмовити повністю з огляду на те, що в даному спорі предметом є вчинення дій внаслідок обману, де Відповідач 2 не є стороною спору.

Разом з тим, аргументи Відповідача 2 про відсутність погоджень з місцевою радою на вчинення правочину Відповідачем 1, порушення тендерного законодавства як підстав інших заперечень - напроти доводять протиправну поведінку Відповідача 1, оскільки останній не повинен був вчиняти дії, які вчиняв, зокрема щодо підписання Акта за листопад 2008 року.

Позиція відповідача 1 як аргумент заперечень судом не береться до уваги з огляду на наступне. Визнання недійсними договорів є підставою припинення можливості настання прав і обовязків. Однак, позовними вимогами у цій справі є збитки, які завдані стороною внаслідок обману. Відтак, визнання недійсними правочинів не спростовує протиправної поведінки відповідача 1, правовідношення яке вчинене у звязку з підписанням Акта виконаних робіт. Тобто, порушення бюджетного та тендерного законодавства як аргумент Відповідача 1 є доказом у справі за позовними вимогами недійсності правочинів, натомість такі докази у справі про відшкодування збитків є підтвердженням обману.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини відповідача1, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 12 973,86 грн. слід покласти на нього.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, будинок 4; код ЄДРПОУ 05447349) на користь Публічного акціонерного товариства «Прикарпат.Буд» (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Данила Галицького, будинок 1; код ЄДРПОУ 01272261) 864 924, 00 грн. збитків у подвійному розмірі, спричинені обманом та 12 973,86 грн. судового збору.

3.У решті суми у розмірі 1 015 472 грн. стягнення збитків у подвійному розмірі, спричинені обманом з Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Прикарпат.Буд» відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.Позовні вимоги до Дрогобицької міської ради відмовити повністю.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.07.2016 р.

Суддя Кидисюк Р.А.