Ухвала суду № 59377871, 25.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 р.Справа № 591/2451/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 09.06.2016р. по справі № 591/2451/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні д,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі за текстом ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про закінчення виконавчого провадження ВП №50488526 від 27 квітня 2016 року;

- зобовязати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області вчинити дії відповідно до чинного законодавства, спрямовані на виконання виконавчого листа №2-а-4548/11, виданого 05.11.2013 року Зарічним районним судом м. Суми.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 09.06.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про закінчення виконавчого провадження ВП №50488526 від 27 квітня 2016 року. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 2 ст. 47, ст. 75 Закону України Про виконавче провадження, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 березня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області відкрито виконавче провадження ВП№50488526 з примусового виконання виконавчого листа виданого Зарічним районним судом м. Суми 05.11.2013 року у справі №3-а-4548/11 про зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 рік відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням отриманих сум.

У своїй постанові державний виконавець вказав боржнику про необхідність самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

19.04.2016 року державним виконавцем за невиконання у встановлений державним виконавцем строк судового рішення, була винесена постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 680,00 грн.

27 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про накладання на боржника штрафу у подвійному розмірі та направлене відповідне повідомлення про невиконання судового рішення до Сумського ВП ГУНП України в Сумській області.

27 квітня 2016 року, керуючись положеннями п.11 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про закінчення виконавчого провадження ВП №50488526 від 27 квітня 2016 року є незаконною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець в силу приписів ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню в разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), яким видано виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною третьою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що в разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника санкції та інші заходи, передбачені статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» (за невиконання боржником без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення), після чого виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

З матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 2016 року, керуючись положеннями п.11 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50488526 від 27 квітня 2016 року.

Підставою для закінчення виконавчого провадження стало те, що державним виконавцем проведено всі дії відповідно до ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: прийнято постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 680,00 грн, прийнято постанову про накладення на боржника штрафу за повторне невиконання рішення суду в розмірі 1360,00 грн., проте вказані заходи не призвели до виконання рішення суду.

Посилаючись на лист Управління соціального захисту населення Сумської міської ради від 12.04.2016 року, яким боржником повідомлено державного виконавця про неможливість виконання судового рішення через відсутність коштів та відповідного бюджетного фінансування виплат, а також про ймовірну суму, яка підлягає виплаті стягувачу на підставі цього рішення, відповідач зазначає, що у звязку з вжиттям усіх можливих заходів, спрямованих на виконання рішення суду та неможливістю виконати таке рішення, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є законною та обґрунтованою.

Між тим, колегія суддів вважає, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про закінчення виконавчого провадження ВП №50488526 від 27 квітня 2016 року, є протиправною та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Виходячи з листа Управління соціального захисту населення Сумської міської ради від 12.04.2016 року, останнім проведено перерахунок ОСОБА_1 щорічної разової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте за відсутністю фінансування, виконати рішення в частині виплати ОСОБА_1 цих сум не вбачається можливим.

Колегія суддів зазначає, що невиконання судового рішення управління праці в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладання штрафу у такому випадку жодних чином не захищає право особи на отримання соціальної виплати, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження ВП №50488526, у звязку з чим оскаржувана постанова державного виконавця від 27 квітня 2016 року є протиправною.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо законності постанови про закінчення виконавчого провадження у звязку з невиконанням боржником рішення суду, оскільки позивач не позбавлений можливості з метою виконання виконавчого листа №2-а-4548/11 від 05.11.2013 р. звернутися із заявою щодо внесення даних по рішенню до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантується державою відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №440, з огляду на те, що рішення суду, що підлягало виконанню державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції є невиконаним, а підстави для закінчення цього виконавчого провадження відсутні, а отже підлягає виконанню в межах виконавчого провадження ВП №50488526, а не іншого.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про закінчення виконавчого провадження ВП №50488526 від 27 квітня 2016 року.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України Про судовий збір, в редакції після 1 вересня 2015 року державні органи не звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №50488526 від 27 квітня 2016 року. Тобто звернені до суду вимоги мають немайновий характер.

За приписами пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

При поданні апеляційної скарги апелянту необхідно було сплатити 606,32 грн (1378*0,4*110%).

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу субєкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору в розмірі 606,32 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 09.06.2016р. по справі № 591/2451/16-а залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (40003, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28, код ЄДРПОУ 34933040) судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп. (шістсот шість гривень 32 копійки) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 01.08.2016 р.