Ухвала суду № 59377493, 28.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2310/16 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 100250002/2015/059566 від 05 жовтня 2015 року; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000112/2 від 05 жовтня 2015 року, прийняте відділом митного оформлення м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00152 від 06 жовтня 2015 року, складену відділом митного оформлення м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ним до митного оформлення було надано усі наявні у нього документи, які дають можливість здійснити митне оформлення імпортованого товару за ціною договору (за першим методом).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року позов задоволено частково. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000112/2 від 05 жовтня 2015 року, прийняте відділом митного оформлення м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00152 від 06 жовтня 2015 року, складену відділом митного оформлення м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС. В решті позову відмовлено.

На зазначене судове рішення відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з таких фактичних обставин.

Суд першої інстанції правильно встановив, що між ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" та ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" (Грузія) укладено контракт від 13.01.2015 №СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води "Боржомі" в асортименті.

02.03.2015 сторони уклали додаткову угоду до вказаного контракту № 1, якою змінено ціну товару.

На виконання умов контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 на підставі інвойсу № GE20150280 від 23.09.2015 була здійснена поставка товару.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару позивачем через свого митного брокера в порядку електронного декларування було подано до ВМО м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС митну декларацію від 05.10.2015 № 100250002/2015/059566.

Одночасно, з вказаною МД декларантом митному органові було подано: міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0706653 від 26 вересня 2015 року; інвойс № GE20150280 від 23 вересня 2015 року; пакувальний лист б/н від 23 вересня 2015 року; додаток № 1 від 02 березня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; додаток № 2 від 10 червня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; додаток № 3 від 12 червня 2015 року до контракту № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501 від 13 січня 2015 року; договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25 червня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару № 2730 від 26 вересня 2015 року; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GEO2015 01/003209 від 24 вересня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № С2211 від 26 вересня 2015 року.

За наслідками опрацювання наданих ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" документів митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості:

якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу відповідача листом від 05.10.2015 № 003 декларант повідомив митний орган про те, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, передбачені ч. 2 статті 53 МК України, поряд із цим додатково надав: прайс-лист, видаткові накладні, виписку з бухгалтерських та банківських документів, довіреності, експертизу Держзовнішінформ, платіжні доручення, лист страхового поліса LT32-591/1503, свифти, вартісну довідку, калькуляцію від виробника, ISD-лист про повноваження, policy. (а.с. 60-61)

05.10.2015 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000112/2 згідно з яким митну вартість визначено на рівні 0, 7700 USD/одиницю за резервним методом із застосуванням резервного методу та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00152 від 06.10.2015.

Задовольняючи вимоги позивача про визнання протиправними та скасування названих рішень митниці, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, оскільки під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують відповідно до ст. 53 МК.

Перевіривши обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15, яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу, вказав у ньому, що у митного органу наявна інформація щодо числових значень складової митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Обґрунтовуючи наявність такого сумніву відповідач зазначив у спірному рішенні, що у наданій міжнародній товарно-транспортній накладній CMR в графі 14 зазначений номер документа, який також зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення про що не зазначено у перекладі, який надано до митного оформлення. У графі 14 зазначаються умови оплати, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості товару. Наданий прайс-лист виданий на умовах поставки CIP Одеса Західна, як зазначено в контракті, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін ПрАТ «Індустріальні та дистрибуцій ні системи».

Проте, колегія суддів критично оцінює наведені митним органом мотиви прийняття спірного рішення, оскільки відповідачем не обґрунтовано яким чином незазначення у наданому до митного оформлення перекладі номера документа, вказаного у графі 14 CMR саме по собі вплинуло на числові значення складових митної вартості товарів і унеможливив її визначення за основним методом.

Також у рішенні не обґрунтовано які саме складові митої вартості не підтверджено або не встановлено.

У своїх запереченнях на позов та апеляційній скарзі відповідач зазначив про відсутність печаток та штампів на митній декларації країни відправлення, проте такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки декларування митної вартості за МД від 05.10.2015 № 100250002/2015/059566 здійснювалося в порядку електронного декларування.

Також матеріалами справи спростовуються і твердження відповідача про неможливість обрахування митним органом вартості страхування.

За умовами поставки СІР Інкотермс 2010 обов'язок щодо оплати витрат з перевезення до визначеного місця призначення та обов'язок по забезпеченню страхових ризиків та витрат.

У матеріалах справи наявна копія відкритого полісу страхування вантажу від 28.01.2015 № 00837 (а.с. 51) та Угоди від 04.03.2015 № IGG/AG 15/026+1 стосовно внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, виданого на підставі договору між сторонами № IGG/AG 15/026 від 28.01.2015 стосовно співробітництва у сфері страхування (а.с. 54).

Зі змісту вказаних документів вбачається, що весь товар який поставлявся позивачу застраховано на страхову суму 5000000 (п'ять мільйонів) дол. США. Числове значення розміру страхових витрат та порядок їх розрахунку, також визначено страховим полісом.

Аналогічного змісту інформацію також було надано відповідачу у листі від виробника № LT 32-591/1503 від 27.03.2015.

Матеріалами справи, підтверджується, що декларант надавав вказані документи відповідачеві.

У зв'язку із наведеним, судова колегія дійшла висновку, що у митного органу були відсутні підстави для сумнівів у заявленій декларантом позивача митної вартості товару в частині його страхування, зважаючи на те, що витрати зі страхування є складовою вартості товару за контрактом.

Інформація про вартість страхування може мати значення для митного органу виключно у тому випадку, якщо виявиться, що сума, сплачена за страхування товару, є більшою від сплаченої позивачем на користь контрагента фактурної вартості товару (зважаючи на те, що за умовами поставки товару, вартість страхування є складовою фактурної вартості).

Водночас, як вбачається з полісу № 00837, відомості про перевезення (вартість, місце призначення, кількість товару) мають бути відображені в інвойсі перевезення вантажу.

Однак, неподання вказаного інвойсу до митного оформлення товару не відображено в графі 33 оскаржуваного рішення, як підстава для сумнівів у правомірності заявлення митної вартості.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем товару ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена згідно з додатковою угодою № 1 до Контракту від 13 січня 2015 року № СТ20-001/1501.

Судова колегія відхиляє такі доводи апелянта, зважаючи на те, що у спірних рішеннях митним органом зазначених обставин не наведено, додатково документів, передбачених ч. 4 ст. 53 МК, які митний орган може вимагати якщо має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, у позивача не витребовував, а отже зазначені обставини не були підставою для прийняття спірних рішень і апеляційним судом не досліджуються.

Мета зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.

Відповідач вказаної обставини не довів.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких місяться у матеріалах справи, судова колегія погоджується із висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, судова колегія враховує, що відповідач, при визначенні митної вартості товару за резервним методом, вказав на неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, поряд із цим навів у своєму рішенні про коригування митної вартості номер та дату митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (МД від 28.06.2015 № 500040403/2015/2705), за якою здійснено оформлення товару з ідентичним виробником, країною виробництва та якістю, що свідчить про суперечливість доводів митного органу щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості окрім резервного.

Наведені обставини у їх сукупності дають апеляційному суду підстави для висновку про відсутність підстав для виникнення у митниці обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів та відсутності підстав для витребування додаткових документів, позаяк, доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, тому оскаржувані у межах даного спору рішення, є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяІ.О. Грибан СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали складено 01 серпня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.