Постанова № 59375377, 27.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 815/1714/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (далі Позивач, або ТОВ «Інфокс») з позовом (а.с.5-16) до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області (далі Відповідач, або Інспекція) про визнання протиправними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області щодо складання акта перевірки від 25.03.2016 року №29/09, визнання протиправним і скасування припису Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області до акту перевірки №29/09 від 25.03.2016 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ТОВ «Інфокс» до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області до акту перевірки №29/09 від 25.03.2016 року.

У відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області щодо складання акта перевірки №29/09 від 25.03.2016 року відмовлено.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

30.03.2016 року філія «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» листом від 28.03.2016 року №891/04 отримала від Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області акт позапланової перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 року (далі Акт перевірки) з приписом про зобовязання усунення недоліків і вчинення певних дій.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та вказаним приписом Позивач зазначає, що у нього відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №113/98-ВР від 11.02.1998 року та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року (далі Правила №630) в період до 01.01.2016 року був відсутній обовязок здійснювати повірку лічильників води у споживачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звязку з тим, що вказані споживачі своєчасно не здійснили повірку лічильників води, їх показання не можливо враховувати при обліку та у розрахунках за послуги водопостачання і водовідведення. Враховуючи викладене, нарахування зазначеним споживачам здійснювалось згідно з нормативами споживання виходячи з кількості зареєстрованих осіб.

Також Позивач не погоджується із доводами Акта перевірки відносно порушення ним п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №474 від 08.07.2015 року та ч.4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 року №1314-VII, оскільки вказані нормативні акти набрали чинності тільки з 01.01.2016 року в той час як строк проведення чергових державних повірок водо лічильників, встановлених за адресами заявників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 настав до 01.01.2016 року, тому дані законодавчі норми у момент виникнення спору не діяли.

В судовому засіданні 15.07.2016 року представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав, вказаних у позові та додаткових письмових поясненнях (а.с. 131--133). Представником Позивача також було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

В судовому засіданні 15.07.2016 року представник Відповідача не заперечував проти задоволення клопотання представника Позивача про розгляд справи в письмовому провадженні та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов ( а.с.54-59) та письмових поясненнях (а.с. 141-142). Так, в обґрунтування заперечень проти позову, Відповідач зазначив, що під час проведення позапланової перевірки було встановлено, що ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» у порушення вимог ч.2 п.10 Правил №630 відмовився від врахування показань засобів обліку холодної води та допустив справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності у споживачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартирних засобів обліку холодної води без урахування їх показань, що не допускається за винятком випадків, передбачених абзацом 5 п.16 Правил №630. Крім того, Позивачем не встановлені та не доведені факти несправності засобів обліку води зазначених споживачів, що не підлягають усуненню, у звязку з чим стягування плати за послуги з централізованого холодного водопостачання згідно з нормативами (нормами) споживання є безпідставними та такими, що вводити в оману споживачів, сприяє їх обрахуванню та порушує п.5 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині обмеження права споживачів на одержання достовірної інформації про розмір оплати за фактично спожиту холодну воду.

Враховуючи звернення представника Позивача з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження, відсутність заперечень з цього приводу представника Відповідача на підставі приписів ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

У період з 14.03.2016 року по 25.03.2016 року на підставі звернень споживачів ОСОБА_1 (№Г-46 від 20.01.2016 року), ОСОБА_2 (№К-111 від 02.02.2016 року), ОСОБА_3 (№К-110 від 02.02.2016 року) щодо необґрунтованого нарахування боргу за послуги з водопостачання та водовідведення внаслідок неврахування показань лічильників води, згоди Держспоживінспекції України на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) субєкта господарювання №02/7-639-2016 від 15.02.2016 року, наказу на проведення перевірки №66-аг від 12.03.2016 року та направлення на проведення перевірки №104 від 12.03.2016 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області була проведена позапланову перевірка філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з водопостачання та водовідведення (а.с. 60, 62, 64, 68-70).

За наслідками вказаної перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області був складений Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 року у висновках якого зазначено, що Філія «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», у порушення вимог ч.2 п.10, ч.5 ст.15, п.п.4 п.32 Правил №630, відмовилась від врахування показань засобу обліку холодної води, та допустила справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності у споживачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартирних засобів обліку холодної води без урахування їх показань, що не допускається за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 Правил №630 внаслідок чого на особовому рахунку споживача ОСОБА_2 виникла заборгованість у сумі 3380,21 гривень, на особовому рахунку споживача ОСОБА_3 виникла заборгованість у сумі у сумі 464,67 гривень. Також в Акті перевірки №29/09 від 25.03.2016 року зазначено, що відповідно до п.15 Правил №630 засоби обліку води, встановлені у квартирі (будинку садибного типу), та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Згідно з п.п.6 п.29 означених Правил споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку, а виконавець, відповідно до п.п.4 п.32 вказаних Правил, зобовязаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Також судом встановлено, що у складеному Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області Акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 року міститься припис, яким ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» зобовязано провести коригування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які виставлено споживачам ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за нормами споживання, з урахуванням вимог ч.2 п.10 Правил №630, а саме, з урахуванням показників приладів обліку води (а.с. 71-74).

Не погодившись з вказаним приписом Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, Позивач звернувся до суду.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою врегульовано положеннями Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Положеннями ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтею 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено умови договору про надання послуг з питного водопостачання. Зокрема, істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору.

У договорі про надання послуг з питного водопостачання повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання.

Частиною 3 статті 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що за згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що договір про надання послуг з питного водопостачання може містити не лише ті істотні умови, що передбачені Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», а також і інші положення, стосовно яких постачальник питної води та споживач дійшли згоди.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця та інші умов.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

Судом встановлено, що 18.11.2008 року між ТОВ «Інфокс» (далі виконавцем) та ОСОБА_4 (далі абонентом), як власником садиби за адресою: місто Одеса, провулок Старокінний,4, був укладений договір №118154-63 про послуги водопостачання та водовідведення. Відповідно до п.п. 2.1. даного договору розрахунок обсягів спожитої води здійснюється згідно показань приладів обліку води. У випадку відсутності приладу обліку води, розрахунок послуг водопостачання тимчасово здійснюється по нормативам, затвердженим місцевими органам державної виконавчої влади. Згідно з п.3.4.8. договору споживач зобовязаний здійснювати періодичну повірку приладів обліку води (а.с.118).

Судом встановлено, що за вказаною адресою був встановлений лічильник води, який пройшов повторну повірку 28.02.2012 року. Приймаючи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, а також дату його попередньої повірки, наступний черговий строк державної повірки даного водоміра 28.02.2015 року (а.с. 120, 122). Проте, як вбачається з акту опломбування зєднань водомірного вузла, заміна лічильника холодної води відбулась тільки 15.02.2016 року (а.с. 121). В звязку з чим з 01.10.2015 року нарахування за послуги споживання споживачу ОСОБА_4 здійснювалось за нормами водопостачання.

Також судом встановлено, що 19.11.2015 року між ТОВ «Інфокс» (далі виконавцем) та ОСОБА_2 (далі споживачем) був укладений договір №123655/ОВ про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Відповідно до п.3.2., 3.4. даного договору у разі відсутності на вводі до будинку приладу обліку, плата за послуги проводиться згідно з установленими нормативами (нормами) водоспоживання та водовідведення з розрахунку на кількість мешканців та на ведення індивідуального підсобного господарства. Засоби обліку води, встановлені на вводі будинку підлягають періодичній повірці відповідно до вимог ст.20 закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Згідно з п.3.7. договору встановлення, ремонт та повірка водолічильників виконується за рахунок споживача. Відповідно до п.4.4. договору споживач зобовязаний своєчасно виконувати державну повірку водо лічильників за власний рахунок. (а.с. 123-124)

З акту на опломбування №708 судом встановлено, що за вказаною адресою 16.01.2008 року був встановлений та опломбований лічильник води, який приймаючи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, повинен був пройти повірку до 16.01.2012 року (а.с. 127). Проте, як вбачається з акту опломбування №000790 заміна лічильника холодної води відбулась тільки 29.03.2016 року (а.с.125). В звязку з чим з 01.10.2015 року нарахування за послуги споживання ОСОБА_2 здійснювалось за нормами водопостачання.

Також судом встановлено, що 29.04.2010 року між ТОВ «Інфокс» (далі виконавець) та ОСОБА_3 (далі Споживач) був укладений договір №1760 про надання послуг холодного водопостачання та водовідведення, водовідведення гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до п.п. 2.1. даного договору розрахунок обсягів спожитої холодної води здійснюється згідно показань приладів обліку води. У випадку відсутності приладу обліку води розрахунок послуг водопостачання тимчасово здійснюється по нормам, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради. Згідно з п.3.4.5. договору споживач зобовязаний здійснювати періодичну повірку квартирних приладів обліку (а.с. 128).

З акту №383 заміни водо лічильника судом встановлено, що за вказаною адресою був встановлений водолічильник 2008 року випуску. Приймаючи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, а також дату його виробництва, наступний черговий строк державної повірки даного водоміра сплив у 2012 році. Проте, як вбачається з вказаного акту 383, заміна лічильника холодної води відбулась тільки 12.08.2015 року (а.с. 130). В звязку з чим з 01.05.2015 року нарахування за послуги споживання споживачу ОСОБА_3 здійснювалось за нормами водопостачання.

Проаналізувавши умови вищевказаних договорів суд дійшов до висновку, що ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» з одного боку та споживачі ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, дійшли згоди щодо покладення на споживачів обовязку проводити періодичну повірку приборів обліку води, а відтак вказані умови договорів не можуть вважатися несправедливими умовами, як і не можуть вважатися агресивною, нечесною підприємницькою практикою, у тому числі, з тим підстав, що взагалі не підпадають під визначені категорії в контексті статей 18 та 19 Закону України «Про захист прав споживачів»), та до того ж відповідають положенням ст.ст.6, 627, 907 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В звязку з цим суд враховує, що вищевказані договори, укладені між ТОВ «Інфокс» та споживачами ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не визнавались недійсними в судовому порядку.

Також суд зазначає, що згідно з п.5.15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого Наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008 року повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок. Суд зауважує, що вказана норма також покладає на споживачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 обовязок з повірки лічильників води за власний рахунок, оскільки зазначені споживачі проживають в садибах, а не в квартирах.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998р. №113/98-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Згідно з ч.2 ст.28 цього ж закону засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що лічильники води не можуть використовуватись як засоби вимірювальної техніки, у випадку не проведення їх повірки. В звязку з цим суд вважає, що Позивач правомірно, відповідно до умов договорів зі споживачами ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 здійснив вказаним споживачам нарахування плати згідно з установленими нормативами без врахування показань лічильників води, які не пройшли чергову повірку і не могли використовуватись в якості засобів вимірювальної техніки.

Суд не приймає до уваги посилання Відповідача на норми п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №474 від 08.07.2015 року та ч.4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 року №1314-VII, оскільки вказані нормативні акти набрали чинності тільки з 01.01.2016 року в той час як строк проведення чергових державних повірок водолічильників, встановлених за адресами споживачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 настав до 01.01.2016 року, тому дані законодавчі норми у момент виникнення спору не діяли.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд вважає, що Відповідач у судовому засіданні не довів правомірності та обґрунтованості спірного припису до акту перевірки №29/09 від 25.03.2016 року, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» підлягають задоволенню шляхом визнання його протиправним та скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 122, 159-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області до акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 року.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.