Постанова № 59374790, 28.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 р. Справа №805/1762/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Лазник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про зобовязання прийняти рішення про відстрочення

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 13.07.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 10.05.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» заявлено позов до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про зобовязання прийняти рішення щодо відстрочення податку на додану вартість у сумі 170267 грн. 23 коп., податку з доходів фізичних осіб у сумі 2118238 грн. 65 коп. на один рік до 30 червня 2017 року.

Позивач вважає, що відмова відповідача у відстроченні податкового боргу є незаконною, посилаючись на наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили та на наявність усіх необхідних доказів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає відмову у наданні відстрочки грошових зобовязань цілком законною та такою, що відповідає нормам діючого законодавства, посилаючись на недотримання позивачем вимог переліку обставин настання непереборної сили, а наданний сертифікат Торгово-промислової палати України від 29 грудня 2014 року № 6644/05-4 не містить необхідних даних для прийняття рішення щодо відстрочення.

Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 30708792, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23 червня 2016 року, перебуває на обліку у Слов'янській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, зареєстрований як платник податків з 5 квітня 2000 року.

Судом встановлено, що позивач звернувся до податкового органу з заявами від 29 березня 2016 року про надання відстрочення податкового боргу на податок на додану вартість у сумі 200000 грн. та на податок на доходи фізичних осіб у сумі 2084748 грн. 33 коп. на строк з 1 квітня 2016 року по 1 квітня 2017 року відповідно до сертифікату про настання обставин непереборної сили від 29 грудня 2014 року № 2370.

29 березня 2016 року за вихідним номером 07/336 позивач направив до відповідача пакет документів для надання відстрочки податкового боргу, а саме: форму №1 (Баланс (актив), форму №1 (Баланс (пасив), форму №2 (Звіт про фінансовий результат), динаміку обсягів виробництва та реалізації підприємства, аналіз фінансових результатів, оцінку капіталу, зміни майнового стану підприємства, характеристику основних засобів, характеристику оборотних засобів, характеристику дебіторської заборгованості і зобовязань, розшифровку дебіторської заборгованості, графік надходження прогнозованих доходів від реалізації путівок з квітня 2016 року по квітень 2017 року.

Судом встановлено, що листом від 13 травня 2016 року за вихідним номером 8239/10/05-22-17 відповідач відмовив позивачу у наданні розстрочення податкового боргу, посилаючись на недотримання переліку оставин настання непереборної сили, а наданий сертифікат Торгово-промислової палати України від 29 грудня 2014 року № 6644/05-4 не містить необхідних даних для прийняття рішення щодо відстрочення такого боргу. Суд зазаначає, що під час судового засідання 28 липня 2016 року, судом було встановлено, що відповідач у листі від 13 травня 2016 року відмовив у розстроченні податкового боргу, хоча позивач просив про відстрочення податкового боргу, а отже, фактично заяви позивача про відстрочення податкового боргу не розглянуті відповідачем.

Судом встановлено, що позивачем до позову були надані наступні документи та докази на яких ґрунтується адміністративний позов, а саме: податкове повідомлення-рішення від 9 січня 2014 року № НОМЕР_1, сертифікат Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили від 29 грудня 2014 року № 2370, лист відповідача від 9 червня 2016 року № 1056/05-22-08-01, відповідь відповідача щодо відкритих рахунків в установах банку наявних у позивача від 1 березня 2016 року № 3638/05-22-11-01, довідка про залишок грошових коштів по поточним рахункам від 25 лютого 2016 рок № 105-15/38, довідки установи банку про наявні відкриті рахунки від 3 березня 2016 року № 969, від 25 лютого 2016 року № SN-52/26, 25 лютого 2016 року № 230, від 26 лютого 2016 року, лист про оголошення початку процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку ПАТ «АКБ БАНК», оголошення про продовження ліквідації ПАТ «АКБ БАНК», баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2016 року, звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2016 року, баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2015 року, звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2015 рік, баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2014 року, звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2014 рік, рішення Господарського суду Донецької області від 21 жовтня 2015 року № 905/2163/15, відповідь Військової частини польова пошта В1740 від 23 вересня 2014 року № 19 про розташування підрозділів частини польова пошта В1740 на території позивача, договір позички від 20 лютого 2015 року № 2, акт приймання-передачі від 20 лютого 2015 року, додаткова угода до договору позички від 30 червня 2015 року, договір безоплатного користування майном від 26 серпня 2014 року № 178, акт виконаних робіт від 26 серпня 2014 року, договір позички від 5 січня 2016 року № 17, акт приймання-передачі майна, додаткова угода від 14 лютого 2016 року, лист позивача про оренду нерухомого майна від 2 червня 2016 року № 10/юк552, лист від 19 березня 2016 року № 1830, відповідь на лист від 14 квітня 2016 року, лист від 26 лютого 2016 року № 220/1790, рішення Господарського суду Донецької області від 8 липня 2015 року № 908/3221/15, від 23 листопада 2015 року № 905/2251/15, постанова про арешт коштів боржника від 2 жовтня 2014 року, акт про пожежу від 9 вересня 2014 року, виписка ПАТ «Енергобанк» по основним рахункам з10 червня 2015 року по 24 червня 2015 року від 24 червня 2015року, заява про визнання грошових вимог кредиторів від 25 червня 2015 року № 10к/798, лист про відносини з ПАТ «Енергобанк» від 10 квітня 2015 року, наказ про роботу Словянського курорту в умовах зупинки від 8 травня 2014 року № 70, акт від 22 червня 2016 року № 1498-07 та від 9 червня 2016 року № 1397-07 про звірення розрахунків, оголошення про заплановану закупівлю від 27 травня 2016 року, від 6 червня 2016 року, від 9 червня 2016 року, від 22 червня 2016 року, повідомлення про результати процедури закупівлі від 18 травня 2016 року, повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, або цінової пропозиції, або пропозиції за результатами застосування переговорної процедури закупівлі від 18 травня 2016 року, рішення Антимонопольного комітету про скасування результатів конкурсних торгів, щодо закупівлі у позивача санаторно-курортних послуг. Відповідачем також надана облікова картка позивача, яка підтверджує наявність податкового боргу за позивачем станом на 31 липня 2016 року з податку на додану вартість у сумі 65860 грн. 89 коп. та з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2211781 грн.10 коп.

Відповідно до пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 100.5 статті 100 ПК України підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відповідно до розділу ІІ Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2016 року № 1235 обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Відповідно до норм вищевказаного переліку доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України. У разі підтвердження наявності обставин непереборної сили рішеннями Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затвердженими Верховною Радою України, заявник додатково подає довідку, видану відповідним місцевим органом, що має право підтверджувати наявність обставин непереборної сили.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VІІ, вбачається, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширювалась на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Статтею 14-1 цього Закону, Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу у відстроченні податкового боргу листом від 13 травня 2016 року № 8239/10/05-22-17, посилаючись на недотримання позивачем вимог переліку обставин настання непереборної сили, а наданий сертифікат Торгово-промислової палати України від 29 грудня 2014 року № 6644/05-4 не містить необхідних даних для прийняття рішення щодо розстрочення. В той же час, дана відповідь є необгрунтованою, відповідач не зазначив, які саме необхідні дані не містить наданий позивачем сертифікат, та чи досліджувалися взагалі інші надані позивачем документи важкого майнового стану та які норми Податкового кодексу України чи постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2016 року № 1235 порушені позивачем та які саме докази не були надані позивачем для задоволення заяви позивача про відстрочення.

Відносно посилання відповідача на те, що виданий позивачу сертифікат Торгово-промислової палати України від 29 грудня 2014 року № 6644/05-4 не містить необхідних даних для прийняття рішення щодо відстрочення, суд зазаначає наступне.

Аналізуючи наявний в матеріалах справи сертифікат Торгово-промислової палати України від 29 грудня 2014 року № 6644/05-4, суд встановив, що він містить посилання на норми статті 100 Податкового кодексу України, що регулює питання розстрочення або відстрочення податкового боргу та засвідчує позивачу настання форс-мажорних обставин з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів. Суд приймає посилання позивача на те, що Торгово-промисловій палаті України Законом України № 1669-VII надано право лише засвідчувати форс-мажорні обставини та видавати сертифікат про такі обставини із зазначенням дати виникнення форс-мажору. Торгово-промислова палата не має повноважень вирішувати питання списання, розстрочення чи відстрочення податкового боргу субєктів господарювання, що звертаються за отриманням сертифікатів.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд зазначає, що єдиним органом, уповноваженим розглядати питання про розстрочення та відстрочення податкового боргу у спірних правовідносинах, є податковий орган (відповідач у справі) та суд не може підміняти субєкта владних повноважень у його виключних повноваженнях, зобовязуючи відповідача прийняти рішення про відстрочення податкового боргу на певний строк, з урахуванням також тієї обставини, що, як встановлено судом вище, відповідач прийняв рішення про відмову позивачу у відстроченні податкового боргу без всебічного дослідження наданих доказів та будь-якого правового обґрунтування. Таким чином, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та вважає, що у цьому випадку правильним способом захисту прав позивача є зобовязання відповідача повторно розглянути заяви позивача від 29 березня 2016 року про відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб та прийняти обгрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Враховуючи викладене, з урахуванням предмету спору і норм Податкового кодексу України, які підлягають застосуванню в межах даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1378 грн. платіжним дорученням від 21 червня 2016 № 2011. Судовий збір розподіляється у відповідності до задоволених вимог в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про зобовязання прийняти рішення про відстрочення податку на додану вартість в сумі 170267 грн. 23 коп. та з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2118238 грн. 65 коп. на один рік до 30 червня 2017 року, задовольнити частково.

Зобовязати Словянську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області повторно розглянути заяви Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 29 березня 2016 року про відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб та прийняти обгрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути зі Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» витрати по сплаті судового збору у розмірі 689 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 липня 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 2 серпня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.