Ухвала суду № 59372616, 28.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 315/942/15 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/3418/16 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 20.05.2005 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № ZPG0GF00000285 згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 28500 грн. 00 коп. на термін до 20.05.2015 року, та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Зазначає, що відповідач своєчасно та належним чином не виконує умови кредитного договору, в результаті чого, станом на 06.08.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 25906 грн. 23 коп., яка складається з: заборгованість за кредитом 9 338 грн. 54 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом 7050 грн. 55 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом 3217 грн. 20 коп., 6 299 грн. 94 коп., - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25906 грн. 23 коп. за кредитним договором від 20.05.2005 року.

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд визнати кредитний договір № ZPG0GF00000285 від 20.05.2005 року, укладений між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» недійсним, так як при його укладенні не були виконані вимоги щодо дійсності правочину.

Зазначає, що положення договору є несправедливими, оскільки, в порушення вимог п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», банк не надав йому, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору.

Крім того, зазначив, що банк забрав у нього всі правовстановлюючі документи на будинок, однак договір іпотеки ним не підписувався і нотаріально не посвідчувався.

Також банк в односторонньому порядку підвищив процентну ставку з 12% річних на 15,96% починаючи з 01.02.2009 pоку і 13,96% з 27.10.2010 року.

Зазначає, що не отримував від банку повідомлень про збільшення процентної ставки,

графік платежів за підвищеною ставкою банком не складався та не направлялися йому як

позичальнику, платежів за піднятою процентною ставкою не здійснював.

Підвищення банком процентної ставки по кредитному договору в односторонньому порядку без повідомлення позичальника порушує п.2.3.1 кредитного договору, що робить таке підвищення недійсним, таким, що не породжує правових наслідків, а права споживача, відповідно до п.5 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист права споживачі» вважаються порушеними, будь-яким чином порушено його право на одержання необхідної, достовірної та своєчасної інформації, що дає підстави для висновку, що положення договору про споживчий кредит 20.05.2005 року є несправедливими, і є підставою для визнання таких положень недійсними.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати договір кредиту № ZPG0GF00000285 від 20.05. 2005 укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 недійсним.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08 червня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства: комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість по кредиту загальну суму 25906 грн. 23 коп., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 259 грн. 06 коп., а всього 26162 грн. 29 коп..

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними - залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 20.05.2005 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», було укладено кредитний договір.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 кредитного договору Банк зобовязався надати кредит позичальнику шляхом надання готівкою через касу на строк до 20.05.2015 року включно у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 28500 грн., на наступні цілі: 25000 грн. на придбання житлового будинку; у розмірі 3500 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією в розмірі 0,45% від суми кредиту щомісяця в період сплати.

Зазначені кошти відповідачем ОСОБА_3 отримані у повному обсязі.

Зобовязання щодо погашення кредиту позичальник виконував не належним чином, тому станом на 6.08.2015 року утворилась заборгованість у сумі 25906 грн. 23 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 9338 грн. 54 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 7050 грн. 55 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом 3217 грн. 20 коп.; пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 6299 грн. 94 коп.

Зазначений розрахунок позичальником не спростований, як і не надано доказів, щодо належної сплати коштів на погашення кредиту, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги Банку обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки встановив, що сторони були вільні при укладанні кредитного договору, умови договору не суперечать вимогам чинного законодавства, а тому зазначені ОСОБА_3 обставини не можуть бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову судом першої інстанції були досліджені доводи ОСОБА_3 щодо підпису та нотаріального посвідчення договору іпотеки та правомірності підвищення процентної ставки, що було передбачено п. 2.3.1 кредитного договору.

Відповідно до зазначених доводів суд навів у рішенні відповідні докази та мотиви, з яких вони є безпідставними та такими, що не свідчать про недійсність кредитного договору. З вказаними висновками погоджується і колегія, з цих же підстав є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08 червня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: