Рішення № 5936533, 11.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.09 Справа № 14/118

За позовом

Закритого акціонерного товариства “Чернігівський автозавод”, м. Чернігів

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 130618 грн. 77 коп. Суддя Лісовицький Є.А.

Представники:

від позивача Івашкіна Т.А., довіреність № 478 від 23.04.09;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 65 від 28.04.09;

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 129306 грн. 00 коп., пені у сумі 1970 грн. 65 коп. за договором комісії від 23.10.06 №06-К/06 (з урахуванням зменшення позовних вимог).

Відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що додаткова угода № 01 від 10.02.09 до додаткової угоди № 24 від 22.07.08 до договору, за якою ціна автобуса збільшена з 139000 грн. до 149800 грн. укладена після продажу автобусу. Даний продаж здійснено ОСОБА_4 згідно договору № 338/08 від 13.08.08. Автобус переданий за актом від 13.08.08, кошти за нього надійшли 20.08.08. Тому вважає, що сума боргу і пені є значно меншою.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ЗАТ "Чернігівський автозавод" (Позивач) і Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач) укладений Договір комісії № 06-К/06 від 23 жовтня 2006 року на реалізацію автобусів виробництва ЗАТ "Чернігівський автозавод"(далі - Договір).

Предметом договору комісії є продаж відповідачем в інтересах і за рахунок позивача автобусів малого класу моделі БАЗ - 2215 виробництва позивача.

Згідно п.1.2. договору конкретна кількість, якість та мінімальна ціна продажу, а також інші умови визначаються додатковими угодами до цього договору, які підписуються сторонами і є обов'язковими у виконанні та невід'ємними частинами цього договору.

22 липня 2008 р. між позивачем і відповідачем була укладена Додаткова угода № 24 до договору №06-К/06 комісії на реалізацію автобусів від 23 жовтня 2006 року, якою визначені основні умови продажу спірного автобусу БАЗ 22154, а саме: тип двигуна ЗМЗ 405, колір-жовтий, номер двигуна - НОМЕР_2, номер кузова - НОМЕР_3, тр. номер - НОМЕР_4, ціна автобуса разом з ПДВ - 139000 грн., винагорода комісіонера - 3%.

13 серпня 2008 року відповідач згідно договору купівлі продажу №338/08 продав спірний автобус фізичній особі ОСОБА_4.

Покупець передав відповідачу грошові кошти за автобус у розмірі 139000 грн. (квитанції № 718, № 740 від 20.08.08). В свою чергу відповідач згідно акту прийому - передачі від 13 серпня 2008 року передав вищевказаний автобус покупцеві.

Відповідач перерахував позивачу частину грошових коштів, отриманих від реалізації спірного автобусу третій особі, у розмірі 15000 гри 00 коп.

Також відповідач зарахував на свій рахунок винагороду передбачену додатковою угодою №24 від 22 липня 2008 р. у розмірі 3% від суми реалізації - 4170 грн.

На вимогу позивача відповідач 10 лютого 2009 р. підписав угоду №01 про внесення змін до додаткової угоди №24 від 22 липня 2008 р. до договору №06-КУ06 комісії від 23 жовтня 2006 р. якою змінена ціна спірного автобусу з 139000 грн 00 коп. на 149800 грн 00 коп. разом з ПДВ.

Дана угода вступає в дію з моменту підписання сторонами, з 10 лютого 2009 року, тобто вже після продажу спірного автобусу - 08 серпня 2008 року за ціною 139000 грн 00 коп.

Згідно пунктів 2.5, 2.6., 5.2. 6.1. Договору, після продажу автобусу кінцевому покупцю, Відповідач зобов'язаний був повідомити Комітента про продаж автобусу шляхом надання Звіту Комісіонера протягом 3-х днів з моменту продажу автобусу, а також перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Позивача протягом 5 днів після надходження коштів на рахунок комітента від Покупця, за винятком оговореної у Додатковій угоді № 24 з Угодою №1 від 10 лютого 2009 року винагороди Комісіонера - в розмірі 3% вартості автобусу - 4 494,00 грн.

Згідно із даними, наданого Позивачу Відповідачем Звіту № 01 від 03 березня 2009 року автобус БАЗ 22 154 з № двигуном НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3 був переданий кінцевому покупцю, в зв'язку із чим Комісіонер 03.03.2009 року з отриманих коштів від покупця утримав комісійну винагороду в сумі 4494,00 грн., та частково перерахував Позивачу (Комітенту) кошти в сумі 15000,00 грн.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 03 березня 2009 року таким чином склала 130 306,00 грн. = (149800,00 грн. (ціна продажу автобусу)-15000,00 грн. часткова оплата - 4494,00 грн.(комісійна винагорода).

Після порушення провадження у справі відповідач перерахував позивачу ще 1000 грн. в рахунок погашення боргу і позивач зменшив свої позовні вимоги на цю суму.

Решта коштів сплачена не була.

Крім того, пунктом 8.2. Договору комісії № 06-К/06 від 23 жовтня 2006 року визначено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла в період прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 1970,65 грн. з 09 березня 2009 року по 31 березня 2009 року та звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 129306 грн. 00 коп., пені у сумі 1970 грн. 65 коп.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконав своє зобовязання щодо поставки товару, що підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем.

У відзиві на позов Відповідач заявив про неможливість сплати за автобус БАЗ 22154 з № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3 за ціною зазначеної у позові на підставі Угоди 01 від 10 лютого 2009 року до Договору в сумі 139 000,00 грн., оскільки Угоду 01 від 10 лютого 2009 року вважає недійсною. Також, Договір він вважає належним чином виконаним зі свого боку ще до підписання сторонами Угоди № 01 від 10 лютого 2009 року про збільшення ціни автобусу.

Твердження Відповідача у відзиві є такими, що не обгрунтовані нормами закону, не відповідають як змісту Договору із змінами і доповненнями до нього за Додатковою угодою № 24 від 22 липня 2008 року і Угодою № 01 від 10 лютого 2009 року так і дійсним намірам сторін, що існували на момент укладення ними Договору, Додаткової угоди № 24 від 22 липня 2008 року, Угоди № 01 від 10 лютого 2009. Це підтверджуються доказами, які були додані до справи.

Так, зміни і доповнення до Договору в редакціях Угоди № 24 від 22 липня 2008 року, Угоди № 01 від 10 лютого 2009 року, вносилися сторонами до чинного на момент внесення цих змін і доповнень - тобто в період дії договору.

Згідно з пунктом 11.2. Договору, Договір укладався спочатку зі строком до 31 грудня 2006 року, а по зобов'язаннях, що виникли до його закінчення - до повного їх виконання сторонами. 29 грудня 2007 року сторони уклали окрему Угоду до Договору щодо пролонгації дії Договору до 31 грудня 2008 року. У пункті 2 та 4 цієї Угоди зазначено, що інші пункти (тобто умови) Договору залишаються без змін, а сама Угода є невідємною частиною Договору. Тобто з врахуванням умови Угоди до Договору від 29 грудня 2007 року, пункт 11.2. Договору після підписання сторонами Угоди до Договору від 29 грудня 2007року слід тлумачити як «Строк дії цього Договору - до 31 грудня 2008 року, а по зобовязаннях що виникли до його розірвання - до повного їх виконання Сторонами».

На момент укладення сторонами Угоди № 01 від 10 лютого 2009 року, Відповідач не виконав зобов'язання, передбачені як Договором, так і ст. 1011, 1022 ЦК України, які стосуються, по-перше, продажу автобусу БАЗ 22154 з № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3 за Додатковою угодою № 24 від 22 липня 2008 року, по-друге - перерахування комітенту грошових коштів, отриманих від Покупця за автобус, що автоматично вплинуло на подовження строку договору на визначений сторонами у Договорі період - до повного його виконання сторонами (відповідно Відповідачем, також).

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 3 ст.1012 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін. Частиною 1 Статті 654 ЦК України встановлена форма зміни договору - в такій самій формі, що й договір.

У відповідності із цим, у пункті 1.2. Договору сторони встановили, що конкретні автобуси, мінімальна ціна продажу, інші умови і вказівки Комітента, визначаються сторонами у додаткових угодах до цього Договору, підписуються сторонами і є обов'язковими у виконанні та невідємними частинами Договору.

На виконання п. 1.2. Договору, сторонами неодноразово укладалися Додаткові угоди, наприклад Додаткові угоди № № 21, 22, 23 до Договору із визначенням до продажу конкретних автобусів з їх ідентифікуючими ознаками та ціни. Щодо автобусу БАЗ 22154 з № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3, то на виконання доручення Комітента на продаж цього автобусу згідно Договору, сторонами була укладена Додаткова угода № 24 від 22 липня 2008 року.

Статтями 1011, 1022 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором комісії, комісіонер зобов'язаний вчинити за дорученням Комітента правочини та після вчинення правочинів надати Комітентові звіт і все одержане за договором комісії.

У відповідності до цього, пунктами 2.5., 2.6. Договору сторони встановили порядок виконання Комісіонером (Відповідачем) зобов'язанням перед Комітентом (Позивачем), а саме - Комісіонер (Відповідач) зобов'язаний повідомити Комітента (Позивача) про укладення в його інтересах угоди, надати копію цієї угоди протягом 2-х днів та надати Звіт Комітента протягом 3-х днів з моменту продажу автобусу. Крім того Звіт комісіонера має встановлену сторонами у договорі форму (пункт 2.6. Договору), яку Відповідач неодноразово після виконання доручення на продаж кожного окремого автобусу за певними додатковими угодами складав, подавав Комітенту Звіт на затвердження та перераховував Комітентові все отримане за договором комісії.

Тобто фактичні обставини і документи свідчать, що Відповідач як станом на 31 грудня 2008 року, так і станом на 10 лютого 2009 року не виконав зобов'язання набуті ще до закінчення строку Договору 31 грудня 2008 року. Тобто, в порядку визначеному умовами Договору, ст. 1022 Цивільного Кодексу не повідомив Позивача про виконання доручення на укладення в його інтересах угоди купівлі-продажу автобусу, не надав копії цієї угоди, не надав Звіт про виконання доручення, не надав Комісіонеру все одержане за договором комісії до 10 лютого 2009 року.

В зв'язку із цим, станом на момент укладення сторонами Угоди № 01 від 10 лютого 2009 року до Додаткової угоди № 24 від 22.07.2009 року, не існувало законодавством встановлених обмежень для зміни сторонами умов діючого договору. Стан невиконання Комісіонером доручення на продаж автобусу БАЗ 22154 з № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3 сприймалися сторонами як достатні і законні підстави для зміни умов Договору за згодою сторін та виконання надалі Договору на нових умовах.

Відповідач на момент укладення Угоди про зміни і доповнення до Договору Відповідач не висував будь-яких заперечень щодо змісту Угоди № 01 від 10 лютого 2009 року про внесення змін і доповнень до Додаткової угоди № 24 від 22.07.08 року, не повідомив про здійснення ним продажу кінцевому покупцю автобусу за ціною 139 000,00 грн. та не перерахував всі отримані ним кошти для комітента.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 626 ЦК України, формою домовленості двох або більше сторін, спрямованих на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків являється договір.

У відповідності із цим згодою Відповідача, спрямованою на набуття певних зобов'язань перед Позивачем є факт підписанням ним:

-Договору № 06 К/06 від 23 жовтня 2006 року , в пункті 11.2. якого щодо строку договору сторони встановили: «строк дії Договору до 31 грудня 2008 року, а по зобов'язаннях, що виникли до його розірвання - до повного їх виконання сторонами»;

-Угоди від 29 грудня 2007 року до Договору № 06 К/06 від 23 жовтня 2006 року;

-Додаткової угоди № 24 від 22.07. 2008 р щодо продажу конкретного автобусу згідно Договору;

-Угоди № 01 від 10 лютого 2009 року, яка у змісті посилається на чинність Договору № 06-К/06 від 13 березня 2008 року і є його невідємною частиною Договору;

-Звіту Комісіонера № 01 від 03 березня 2009 року, у якому Комісіонер (відповідач), вказав про продаж автобусу кінцевому покупцю за ціною, визначеною в Угоді № 01 від 10.02.2009 року, а саме за 149 800,00 грн., про утримання ним в порядку визначеному пунктом 5.2 Договору комісійної винагороди у розмірі 4 494,00 грн., встановленому Угодою № 01 від 10.02.2009 року, а не в розмірі 4 332,00 грн, визначеному Додатковою угодою № 24 від 22.05. 2008 року.

Факт укладення та підписання сторонами зазначених угод, задокументовані Відповідачем факти виконання є достатніми доказами чинності Угоди № 01 від 10.02.2009 року.

Договір № 06-К/06 від 23.10.2006 року, Додаткова угода № 24 від 22 липня 2008 року 2008 року і Угода № 01 від 10 лютого 2009 року про внесення змін і доповнень до Додаткової угоди № 04 від 19.05.08р. до Договору №06-К/06 комісії на реалізацію автобусів від 23.10.06р. щодо збільшення ціни автобусу з 139 000,00 грн. до 149800,00 грн. є дійсними, оскільки на момент вчинення укладалися сторонами вільно, за згодою і за усвідомлення настання правових наслідків, які витікали з характеру правовідносин між сторонами. Тобто, Договір та Додаткові угоди до нього стосовно продажу автобусу БАЗ 22154 з № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3 були укладені з додержанням усіх вимог що ставляться до чинності право чинів ст.ст. 203,215 Цивільного Кодексу України. Відповідач же не навів підстав, з яких він вважає договір недійсним в розрізі змісту ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, Угода № 01 від не тільки підписана з боку Відповідача, але й фактично прийнята ним до виконання. Так 03.03.2009 року Відповідач надав Комісіонерові Звіт комісіонера № 01 від 03 березня 2009 року про продаж автобуса, в якому повідомив про здійснення продажу кінцевому покупцю автобусу БАЗ 22154 з № двигуна НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3 за ціною 149 800,00 грн., утримав на свою користь комісійну винагороду в розмірі 4 494,00 грн., а не в розмірі 4332 грн., вказав суму заборгованості до сплати -130 306,00 грн., а у листі від 10.03.2009 року надав графік сплати цієї заборгованості з посиланням на підстави її виникнення - Договір № 06-К/06, Додаткову угоду № 24 від 22 липня 2008 року з Угодою № 01 від 10 лютого 2009 року про внесення змін і доповнень до Додаткової угоди № 24 до Договору № 06-К/06.

Тобто Угода № 01 від 10.02.2009 року до Додаткової угоди № 24 від 22.07.08 року являється виявом дійсної волі сторін щодо обопільної згоди на зміну зобов'язань і набуття ними нових зобов'язань.

Отже матеріали справи свідчать про наявність домовленості між сторонами про пролонгацію Договору № 06 К/06 від 23 жовтня 2006 року на невизначений строк, скільки своїми діями передача нових автобусів на реалізацію, їх прийняття відповідачем сторони фактично продовжили строк дії договору.

Таким чином, сторони належним чином визначили обовязок відповідача сплатити за автобус нову ціну.

Строк виконання зобовязання минув 29.08.08 (5 банківських днів після надходження грошових коштів на рахунок відповідача), кошти у повному обсязі не сплачені.

За таких підстав позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 129306 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Що стосується штрафних санкції, то у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Інше договором не встановлено.

Строк нарахування пені склав з 29.08.08 до 01.03.09 включно.

Але позивач порахував пеню з 09.03.09 до 31.03.09, тобто за межами строку нарахування пені.

За таких підстав у задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог. Зайве сплачене держмито зі зменшених позовних вимог позивачу не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, місцезнаходження АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Закритого акціонерного товариства “Чернігівський автозавод”, м. Чернігів, проспект Миру, 312, ідентифікаційний код 32601556 борг 129306 грн., витрати на сплачене держмито 1293 грн. 06 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 116 грн. 23 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 15.06.09

Суддя Є.А.Лісовицький