Рішення № 59355016, 28.07.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/1157/16-ц

Номер провадження 2/489/1125/16

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до ОСОБА_2 (далі-відповідач 1), ОСОБА_3 (далі-відповідач 2), третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення компенсації матеріальної та моральної шкоди,

встановив

В березні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі за текстом - ДТП) з вини відповідача 2, автомобілю позивача завдано матеріальних збитків. Так, як власником автомобілю, за кермом якого перебував відповідач 2 є відповідач 1, вважає, що витрати, які поніс позивач повинні відшкодувати відповідачі в солідарному порядку.

Просив суд стягнути з відповідачів на його користь різницю між страховим відшкодуванням та матеріальним збитком в сумі 37503,04 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн., витрати на авто-товарознавче дослідження в сумі 1000 грн., судовий збір та витрати, пов'язані з транспортними послугами стягнути з відповідача 2 моральну шкоду в сумі 25000 грн. та судовий збір за моральну шкоду у розмірі 561 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача 1 позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що транспортний засіб позивача до цього вже перебував у ДТП, тому вважає, що відшкодування повинно бути значно меншим. Заперечував проти стягнення вартості дослідження, адже у повторному дослідженні не було сенсу. Також заперечував проти стягнення компенсації моральної шкоди та витрат на таксі.

Представник відповідача 2 позов не визнав, просив відмовити в задоволенні вимог.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Як встановлено судом водій ОСОБА_3 10.12.2015, керуючи автомобілем ОСОБА_4, д/н НОМЕР_1 в м. Миколаєві по вул. 12 Поздовжній, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. "дати дорогу", внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом ОСОБА_5 д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався по вул. Скульптора Ізмалкова, після чого останній продовжив самовільний рух та здійснив наїзд на дорожній знак 5.35.1 "пішохідний перехід", який знаходився поза межами проїзної частини.

Постановою від 12.01.2016 ОСОБА_3 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту №90/12-15 вартість збитків, спричинених пошкодженням т/з позивача складає 42427,05 грн. (включаючи ПДВ на запасні запчастини, матеріали фарбування). Вартість відновлювального ремонту 78151,57 грн.

Згідно з Актом виконаних робіт №2-00000001 від 25.01.2016 вартість відновлювального ремонту вказано на суму 79930,00 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 25.01.2016 позивачем сплачено суму у розмірі 79930,00 грн.

Відповідно до договору про надання послуг №31/15ю/е від 14.12.2015. Сума за надані послуги склала 2450,00 грн.

Згідно з звітом №372-15 вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля ОСОБА_5 р/н НОМЕР_2 на дату огляду становить 43850,29 грн.

Відповідно до звіту по транзакції з використанням ОСОБА_1 сплачено суму страхового відшкодування 35355,87 грн.

Як вбачається з платіжного доручення №2056рв від 17.03.2016 позивачу сплачено страхове відшкодування у розмірі 7071,18 грн. Відповідно до платіжного доручення №1318рв від 23.02.2016 позивачу сплачено страхове відшкодування у розмірі 35355,87 грн., що разом в сумі складатиме 42427,05 грн.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Як роз'яснив Верховний суд України в постанові від 06.11.2013 з аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ст. 22.1 цього Закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страховик або МТСБУ відповідає в межах страхової суми (ліміту). Відповідно до ст. 9 Закону розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000 грн., що є максимальною сумою.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Позивач просив стягнути матеріальну та моральну шкоду солідарно і з власника транспортного засобу і з винуватця ДТП.

Відповідальність за заподіяну шкоду наступає в результаті вчинення особою неправомірного діяння та причинного зв'язку між таким діянням та заподіяною шкодою. Також обов'язковою, крім випадків заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, є вина особи.

Передача власником автомобіля іншій особі, яка має право керування транспортним засобом не є неправомірним і так само не має прямого причинно наслідкового зв'язку між передачею автомобіля відповідачу 2 та спричиненням ДТП.

За таких обставин, суд вважає, що відповідати за заподіяну шкоду повинен водій, винний у скоєнні ДТП.

З рахунку-фактури №2-00000002 та акту виконаних робіт вбачається, що сума відновлювального ремонту складає 79930 грн., яка була сплачена, що підтверджується квитанцією. Вказана сума витрачена позивачем на відновлення автомобіля є меншою аніж вартість відновлювального ремонту визначена за результатами дослідження.

Як вбачається з матеріалів справи та слідує з пояснень позивача, МТСБУ було відшкодовано останньому страхове відшкодування у розмірі 42427,05 грн.

Тому, відшкодуванню відповідачем 2 підлягає сума, яка не покрита страховим відшкодуванням в розмірі 37502,95 грн.

Позивачем надано для огляду суду договір про надання послуг №31/15ю/е від 14.12.2015, в якому зазначено юридичне супроводження справи у розмірі 1000 грн. та витрати на авто товарознавче дослідження - 1000 грн.

Суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу стягненню не підлягають, оскільки правова допомога може надаватися адвокатами або особами, що за законом мають право на надання правової допомоги. Окрім цього, витрати на правову допомогу відшкодовуються виходячи з часу перебування особи, що надає правову допомогу в судовому засіданні, при ознайомленні з матеріалами справи, при вчиненні інших процесуальних дій. На підтвердження витрат пов'язаних з підготовкою позовної заяви позивач або особа, що надає правову допомогу повинна надавати розрахунок, а саме, що входить до витрат на правову допомогу до звернення до суду, скільки часу на це витрачено та вартість кожної дії.

Розмір витрат на правову допомогу регламентується Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

За проведення авто товарознавчого дослідження позивачем сплачено 999,9 грн., що підтверджується квитанцією.

Представник позивача зазначив, що у позивача не було тексту дослідження проведеного на замовлення страховика, тому було оплачено і проведено авто товарознавче дослідження для підтвердження розміру відновлювального ремонту.

Суд вважає, що вимоги про стягнення 999,9 грн. на авто товарознавче дослідження підлягають стягненню з відповідача 2, оскільки ці збитки були позивачем фактично понесені і це було необхідно для обґрунтування позовних вимог.

В задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів витрат, пов'язаних з транспортними послугами таксі слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 ЦК України визначено вичерпний перелік матеріальних збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Суд зазначає, що витрати, пов'язані з оплатою таксі в приватних цілях не є прямою шкодою за наслідками ДТП. Проте ця обставина враховується судом при визначенні розміру моральної шкоди, як затрачені позивачем зусилля для відновлення звичного ритму життя та комфорту.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ N 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 4 зазначеної постанови з'ясуванню підлягають обставини, а саме в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Отже, при прийнятті рішення про відшкодування моральної шкоди, необхідно встановити наявність трьох елементів:

1) шкода була завдана внаслідок неправомірних дій особи, які призвели до моральних страждань;

2) наявність причинно - наслідкового зв'язку між діями винного та наслідками;

3) вина такої особи.

Позивач зазначає, що в результаті пошкодження його автомобілю порушились його нормальні життєві зв'язки, певний удар був зроблений престижу, багато коштів вимушений був витрачати на таксі.

Виходячи з того, що позивачем доведено істотну зміну його способу життя, переживання у зв'язку з пошкодженням його майна, суд вважає, що компенсація моральної шкоди в сумі 3000 грн. відповідає засадам розумності і справедливості.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору, що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд

вирішив

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3, 12.05.1993 р. н., зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 різницю між страховим відшкодуванням та матеріальним збитком в сумі 37502 (тридцять сім тисяч п'ятсот дві) грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на авто-товарознавче дослідження в розмірі 999,9 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

В задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу та транспортних витрат відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв