Ухвала суду № 59354769, 01.07.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7311/14-ц

Провадження № 2-п/487/5/16

УХВАЛА

01.07.2016 року м. Миколаїв

суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення-магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.11.2014 року, та додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.12.2014 року позов задоволений.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.02.2016 року заочне рішення у справі було скасовано, та призначений судовий розгляд справи.

Відповідач по справі - ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Заводському ВДВС ММУЮ та його посадовим особам вчиняти дії в межах зведеного виконавчого провадження ЄДРВП №34555666, направлені на звернення стягнення на арештоване майно, а саме: магазин промислових товарів за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 45,4 кв. м та квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 18,8 кв. м, що належать на праві власності ОСОБА_1 та є предметом іпотеки, до набрання законної сили рішенням у справі №487/7311/14-ц.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зі змісту наведених норм вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

В даному випадку з заявою про забезпечення позову звернулась відповідач по справі, яка, як вбачається з наданих нею заперечень, позов не визнає. При цьому, обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, відповідач посилається на те, що Заводський ВДВС в межах зведеного виконавчого провадження ЄДРВП № 34555666 продовжує вживати заходи примусового виконня щодо звернення стягнення на вищезазначені предмети іпотеки (за іншими виконавчими листами, виданими різними судами). Тому, на думку відповідача, існує ймовірність, що до закінчення розгляду даної справи предмети іпотеки будуть реалізовані на прилюдних торгах, а кошти розподілені між всіма стягувачами, що призведе до порушення прав як іпотекодавця так і іпотекодержателя, існує ризик спричинення їм збитків та може зробити неможливим виконання рішення суду. Тому вона просить заборонити державним виконавцям у вказаному зведеному виконавчому провадженні вчиняти дії на звернення стягнення на арештоване майно до наьрання рішенням суду законної сили.

Судом встановлено, що Заводським ВДВС ММУЮ здійснюється зведене виконавче провадження №34555666 з виконання виконавчих документів, виданих різними судами (всього 14 виконавчих документів). На виконання цих виконавчих документів, було описане майно та на нього накладено арешт - магазин промислових товарів за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 45,4 кв. м та квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 18,8 кв. м.

Заборона виконавчій службі та її посадовим особам вчиняти заходи на звернення стягнення на арештоване майно не є видом забезпечення позову у розумінні статті 152 ЦПК України, а відтак, не підлягає визначенню судом як забезпечення позову.

Законом України «Про виконавче провадження» на державну виконавчу службу покладено примусове виконання рішень. Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника (ст.32 Закону). Наслідком зупинення судом реалізації арештованого майна є зупинення виконавчого провадження (ст.37 Закону). Таким чином, зупинення реалізації арештованого майна законодавчо передбачено, однак не в порядку забезпечення позову в іншій справі. Заборона вчиняти певні дії як вид забезпечення позову за своєю суттю не є забороною державному виконавцю здійснювати визначені Законом України «Про виконавче провадження» повноваження по примусовому виконанню судового рішення в іншій справі.

Суд вважає, що відповідач не довела можливості настання негативних наслідків в разі незабезпечення позову, в тому числі і для позивача, який не звертався до суду з відповідною заявою про забезпечення позову, адже ці заходи направлені, перш за все проти недобросовісних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити тощо, та на створення можливості для майбутнього реального виконання рішення суду саме в разі задоволення позовних вимог.

За таких обставин заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151-153, 208-210 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог по цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п*яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.А. Карташева