Постанова № 59346108, 01.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2016 року м. Київ № 826/5430/16

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі головуючого судді Добрянської Я.І., суддів - Кузьменка В.А., Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Міністерства внутрішніх справ України в особі Центральної комісії МВС України з розгляду питань, пов»язаних з установленням статусу учасника бойових дій,

третя особа - Головне управління Національної поліції в Черкаській області,

про визнання протиправним рішення, зобов»язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Міністерства внутрішніх справ України в особі Центральної комісії МВС України з розгляду питань, пов»язаних з установленням статусу учасника бойових дій, третя особа - Головне управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення відповідача про відмову у наданні статусу учасника бойових дій,

- зобов»язати відповідача надати позивачу статус учасника бойових дій.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідачем грубо порушено права та інтереси позивача, якому безпідставно відмовлено у наданні статусу учсника бойових дій в зоні Антитерористичної операції на Сході України (АТО).

Під час судового засідання 21.06.2016 р. позивач згадані вище позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, письмових пояснень та/або заперечень на адміністративний позов до суду не надійшло.

У зв'язку із вказаними обставинами та згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив продовжити розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Отже, розглянувши наявні у справі подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2014 р. ОСОБА_1 проходив службу в Чорнобаївському РВ УМВС України в Черкаській області на посаді слідчого відділення вище вказаного райвідділу.

Згідно наказу УМВС України в Черкаській області від 01.12.2014 р. №389 о/с ДСК з метою забезпечення охорони громадського порядку в районі проведення АТО позивача відряджено з 02.12.2014 по 31.12.2014 в зону АТО.

Згідно до наданої позивачем до суду копії доручення від 02.12.2014 р. №6597 на виконання вимог наказу УМВС України в Черкаській області від 01.12.2014 р. №389 о/с з метою забезпечення охорони громадського порядку доручено відрядити з 03.12.2014 р. по 02.01.2015 р. для надання практичної допомоги з охорони громадського порядку в районі проведення АТО слідчого СВ капітана міліції ОСОБА_1 (а.с. 13).

У справі наявна копія посвідчення про відрядження №13, виданого капітану міліції ОСОБА_1 на підставі наказу від 01.12.2014 р. №389 о/с ДСК, мета відрядження - охорона громадського порядку.

Згідно відмітки у вказаному посвідченні позивач вибув із Чорнобая 03.12.2014 р., прибув у Барвінкове 03.12.2014 р., вибув з Барвінкового 17.12.2014 р., прибув у Краматорськ 17.12.2014 р., вибув з Краматорська 17.12.2014 р., прибув у Слов»янськ 17.12.2014 р., вибув із Слов»янська 18.12.2014 р., прибув у Барвінкове 18.12.2014 р., вибув з Барвінкового 23.12.2014 р., прибув у Слов»янськ 23.12.2014 р., вибув із Слов»янська 24.12.2014 р., прибув у барвінкове 24.12.2014 р., вибув із Барвінкового 30.12.2014 р. (а.с. 11-12).

До суду позивачем також надано копію довідки начальника Ізюмського МВ ГУ МВС України в Харківській області від 05.01.2015 р. №81/17023/4 (а.с. 14), виданої ОСОБА_1 (НОМЕР_1), слідчому Чорнобаївського РВ УМВС України у Черкаській області про те, що він дійсно в період з 02.12.2014 р. по 31.12.2014 р. безпосередньо брав участь в анти терористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності , суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Харківської, Донецької та Луганської областей.

При цьому у вказаній довідці зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

Згідно витягу із наказу від 05.01.2015 р. №5 першого заступника керівника Анти терористичного Центру при Службі Безпеки України (по стройовій частині) на підставі рапорту начальника Ізюмського МВ ГУ МВС України в Харківській області від 28.12.2014 р. №81/17023 ОСОБА_1 вважається таким, котрий перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с. 15).

18.10.2015 р., як йдеться у позовній заяві, на адресу позивача надійшов лист з Департаменту кадрового забезпечення МВС України від 16.10.2015 р. №6/2/2-Т-1801, згідно якого матеріали про визнання позивача учасником бойових дій направлені на доопрацювання до УМВС України в Черкаській області (протокол від 31.07.2015 р. №14).

30.11.2015 р. на адресу позивача надійшов лист з УМВС України в Черкаській області від 30.11.2015 р. №14/8-Т-10, в якому зазначено, що матеріали позивача буде повторно направлено до Центральної комісії МВС України з розгляду питань, пов»язаних з установленням статусу учасника бойових дій.

В той же час згідно до листа УМВС України в Черкаській області від 25.01.2016 р. №14/8-30 в результаті повторної перевірки встановлено відсутність необхідних копій розпорядчих документів, на підставі яких здійснювалось залучення до виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» (копії наказів, витяги з оперативних завдань, журналів бойових дій, книг, нарядів, графіків несення служби тощо) на території Донецької та Луганської областей.

При цьому, як йдеться у вказаному листі, для повторного відправлення документів позивача до Центральної комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України йому запропоновано надати додатково документи, що підтверджують безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення (на території Донецької та Луганської областей).

Відтак, вважаючи, що його права є порушеними, позивач за їх захистом звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в чинній на час видачі позивачу довідки про учать в АТО) передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. №413 (в чинній на час спірних правовідносин редакції) (далі - Порядок №413).

Так, згідно до абз. 2 п. 2 цього Порядку статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 3 Порядку №413 передбачено, що райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ.

Згідно до п. 4 Порядку підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

Положеннями п. 5 Порядку №413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС (далі - комісія); міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Отже, аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, та беручи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини справи, а також зважаючи на підтверджений довідкою від 04.01.2015 р. №81/17023/4 факт участі позивача в АТО (а.с 14), суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Між тим, суд зауважує, що згідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Тобто, як слідує зі змісту даної норми, визнання протиправним рішення суб»єкта владних повноважень передує його скасуванню.

В той же час у даному позові заявлено позовну вимогу лише про визнання протиправним рішення відповідача про відмову у наданні статусу учасника бойових дій. Однак судом, враховуючи встановлення під час судового розгляду справи невідповідності оскаржуваного рішення вимогам законодавства, встановлено його протиправність, з огляду на що задля належного та повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, керуючись положеннями ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення відповідача про відмову у наданні статусу учасника бойових дій.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, беручи до уваги, що позивач є звільненим від сплати судового збору у справі на підставі п. 16 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір на його користь стягненню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 16.10.2015 р. №6/2/2-Т-1801 Міністерства внутрішніх справ України в особі Центральної комісії МВС України з розгляду питань, пов»язаних з установленням статусу учасника бойових дій, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

3. Зобов»язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Центральної комісії МВС України з розгляду питань, пов»язаних з установленням статусу учасника бойових дій, надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя Я.І. Добрянська

Судді А.Б. Федорчук

В.А. Кузьменко