Постанова № 59346103, 15.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 липня 2016 року 13 год. 30 хв. № 826/24273/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АД Шина” до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “АД Шина” (далі - позивач, ТОВ “АД Шина”) до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення митного посту “Столичний” Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14 вересня 2015 року №100270002/2015/700028/2.

В обґрунтування позову зазначено, що у позивача наявні усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

У подальшому, до суду через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (покупець) та компанією “Zhongсе Rubber Group Company Limited”, Китай (продавець) 20 січня 2014 року укладено договір поставки автошин №20012014 (далі - договір) на виробництво та постачання пневматичних гумових шини Westlake/Goodride для легкових автомобілів, автобусів та вантажних автомобілів.

Згідно п. 1.3 і п. 1.5 договору, товар відвантажується у відповідності до інвойсу, який є невід’ємною частиною даного договору. Номенклатура, вартість та кількість товару, за домовленістю сторін, визначається в інвойсах до кожної конкретної поставки.

Згідно із п. 2.1 і п. 2.2 договору, поставка товару здійснюється у відповідності до ІНКОТЕРМС-2010, відвантажується окремими партіями та ввозиться на митну територію України на умовах: a) CІF (Одеса (Україна); Іллічівськ (Україна)), b) CFR (Одеса (Україна); Іллічівськ (Україна)), с) FOB (Нінгбо, Китай ІНКОТЕРМС-2010).

Ціна товару відповідно до п. 3.2 цього договору визначається в доларах США та вказується в інвойсі до кожної поставки.

Розрахунки відбуваються за умови 100% передоплати суми інвойсу покупцем на користь продавця. Платежі за товар, що поставляється за даним договором, здійснюються за допомогою банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.2 і п. 4.3 договору).

На виконання вимог зазначеного договору та на підставі інвойсу від 31 липня 2015 року №THX1531387AJ продавцем здійснено поставку на користь позивача товару – шин автомобільних вантажних в асортименті у кількості 194 штук вагою 13525 кілограм вартістю 33701,98 дол. США. Умови поставки FОВ Нінгбо, Китай.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару ТОВ “АД Шина” 14 вересня 2015 року до митниці (митний пост “Столичний” Київської міської митниці ДФС) була подана вантажна митна декларація за №100270002/2015/259191 (далі – ВМД). Як зазначає позивач в тексті свого позову, митна вартість товару у розмірі 740273,64 грн. в цій ВМД була визначена з урахуванням витрат на транспортування товару на суму 8980 грн. та ціни контракту у розмірі 731287,64 грн., що становить 33 701,98 доларів США), за ціною договору, - тобто за “основним методом”.

Однак, від відповідача засобами електронної пошти надійшов запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, який товариством у зв’язку з відсутністю таких залишено без виконання.

14 вересня 2015 року відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №100270002/2015/700028/2, згідно якого митна вартість товару була підвищена до 36250,90 дол. США (в тому числі по 178,1990 та 200,0210 дол. США за одиниці відповідної продукції з асортименту) та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270002/2015/00102.

Підставою для коригування митної вартості товарів у рішенні №100270002/2015/700028/2 стало те, що, на думку митного органу, надані декларантом документи не містили відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості та містили розбіжності даних. А саме в експортній митній декларації відсутні номери контракту, інвойсу, що унеможливлює однозначно ідентифікувати дану поставку з поданим документом декларанту.

З урахуванням наведених висновків та обставин ненадання декларантом додаткових документів на запит митного органу, коригування митної вартості було здійснено за другорядним методом (резервним методом).

14 вересня 2015 року в порядку ч. 7 ст. 55 МК України декларантом (позивачем) подано відповідачу митну декларацію №100270002/2015/259245, згідно якої товари були випущенні у вільний обіг під гарантійні зобов’язання шляхом надання гарантій відповідно до розд. Х МК України.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів ст. 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 №362 (далі - Методичні рекомендації) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 2, 4-6 ст. 54, ст. 58 МК України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч. 2 ст. 55 МК України).

Так, з текстів ВМД №100270002/2015/259191 та картки відмови №100270002/2015/00102 вбачається подання позивачем, разом із митною декларацією, наступних документів:

- міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 11 вересня 2015 року №174784;

- коносаменту (Bill of Lading) від 11 серпня 2015 року №WMS15070980;

- банківського платіжного документу, що стосується товару від 28 серпня 2015 року №(MUR)1779;

- банківського платіжного документу, що стосується товару від 31 серпня 2015 року №(MUR)1783;

- довідки про транспортні витрати від 08 вересня 2015 року №08/09/15-02;

- прейскуранту (прайс-листа) виробника товару від 22 липня 2015 року;

- рахунку-фактури (інвойсу) від 31 липня 2015 року №THX1531387AJ;

- рахунку-проформи від 31 липня 2015 року №HX1531387AJ;

- зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 20 січня 2014 року №20012014;

- додатку №1 від 03 березня 2014 року до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20 січня 2014 року №20012014;

- сертифікату відповідності від 03 вересня 2015 року №UA1.196.0067919-15;

- інформації про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 11 серпня 2015 року №2761;

- декларації (сертифікату) про походження товару від 14 серпня 2015 року №15С3301М3775/01501;

- копії експортної декларації країни відправлення від 31 липня 2015 року №518150093;

- декларації митної вартості товару.

Наявні матеріали справи (зокрема, зміст графи 33 рішення №100270002/2015/700028/2 свідчать про те, що при перевірці правильності визначення декларантом позивача митної вартості товару митний орган дійшов висновку, про наявність у наданих декларантом для митного оформлення товару за обраним методом визначення митної вартості товару (“за ціною контракту”) основних документах розбіжностей та про неповноту відомостей, на підставі того, що “в експортній митній декларації відсутні номери контракту, інвойсу, що унеможливлює однозначно ідентифікувати дану поставку з поданим документом декларанту”.

У зв’язку з цим відповідач керуючись положеннями ч. 2, 3 ст. 53 МК України запропонував позивачу надати додаткові документи, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - якщо здійснювалося страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про хибність таких висновків митного органу, оскільки декларантом позивача були подані всі необхідні для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: декларація митної вартості товару (у зв’язку з понесенням витрат на транспортування товару за маршрутом м. Нінгбо (Китай) – Одеса (Україна), зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), коносамент та довідку про транспортні витрати особи, відповідальної за перевезення товару, платіжні доручення в іноземній валюті. Такі документи, на думку суду, містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Так, згідно комерційного інвойсу від 31 липня 2015 року №THX1531387AJ поставка оцінюваної партії товару (шин автомобільних вантажних в асортименті, загальна кількість - 194 штук, загальна вага (брутто/нетто) - 13525 кілограм, загальна вартість - 33701,98 дол. США) здійснювалася на умовах FOB Нінгбо, Китай, в контейнері №CMAU5381352, умови оплати – 100% передплата.

Згідно Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2000 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін “FOB” означає Франко-борт (... назва порту відвантаження”). У відповідності до цих умов поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Відповідно до статті А.4. “Поставка” Правил Інкотермс -2010 продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту.

Відповідно до статті Б.4. “Прийняття поставки” Правил Інкотермс-2010 покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4.

До митного оформлення позивачем був поданий коносамент (ocean bill of lading) від 11 серпня 2015 року №WMS15070980, відповідно до якого вантаж в контейнері №CMAU5381352 за ідентифікуючими ознаками (194 штук вагою 13 525 кілограм) від відправника “Zhongсе Rubber Group Cо., Ltd” для одержувача “AD SHINA LLC” був завантажений 11.08.2015 для перевезення морським транспортом за маршрутом: порт навантаження – Нінгбо, Китай, порт призначення – Одеса, Україна. Дата та місце видачі коносаменту – 11.08.2015, Шеньчжень.

Міжнародний статус коносаменту закріплений у Конвенції ООН про морські перевезення вантажів, укладеної в Гамбурзі 31 березня 1978 року. У відповідності до положень цієї Конвенції, коносамент визнається одним з найважливіших документів морського перевезення. Зокрема, його функції наступні: він засвідчує факт завантаження товару на судно та відправлення до пункту призначення. Крім того, коносамент являється свідченням того, що договір перевезення був укладений від імені вантажовідправника чи від імені вантажоотриимувача з перевізником, та одночасно виконує функцію товаросупровідного документу (при доставці товару в порт відвантаження коносамент надає право вантажоодержувачу вимагати передачу товару від перевізника).

Таким чином, описаний вище коносамент від 11 серпня 2015 року №WMS15070980 відповідає визначенню транспортного (перевізного) документу та містить всі основні відомості, передбачені зазначеною Конвенцією.

За даними довідки ТОВ “КТЛ Україна” від 08 вересня 2015 року №08/09/15-02 (згідно тексту коносаменту останнє значиться відповідальною особою за здійсненням процесу перевезення вантажу), наданої позивачу, вартість перевезення вантажу в контейнері №CMAU5381352 за маршрутом: Нінгбо (Китай) – Одеса (Україна) становить 8980 грн. за один контейнер, страхування вантажу при цьому не здійснювалося.

Факт доставки обумовленого вантажу до Одеси засвідчується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №174784 від 11 вересня 2015 року з відмітками перевізника та митного органу (копія якої наявна в матеріалах справи та була предметом дослідження митного органу).

За отриманий товар позивач попередньо перерахував кошти на загальну суму 33701, 98 дол. США на підтвердження чого надав разом з ВМД до митного оформлення імпортованого товару копії електронних платіжних доручень в іноземній валюті від 28 та 31 серпня 2015 року.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про надання позивачем достатніх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості згідно затвердженого ч. 2 ст. 53 МК України переліку, та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

При цьому, зауваження відповідача до змісту експортної митної декларації країни відправлення суд вважає необґрунтованими, оскільки в тексті вказаної експортної декларації містяться посилання на номер інвойсу (№THX1531387AJ) і номер контейнеру (№CMAU5381352), загальну кількість та вагу товару, що відповідає даним інших наданих до митного оформлення документів та дає змогу ідентифікувати оцінювану партію товару.

Щодо решти зауважень відповідача до змісту поданих для митного оформлення документів (а саме: щодо надання незавірених копії платіжних доручень, відсутність транспортних документів на умовах FOB, сумнівність розрахунку транспортних витрат з посиланням на Інтернет джерела, зазначення у коносаменті невірного місця відвантаження товару), то суд ставиться до них критично, оскільки: по-перше, наведені обставини не зазначені в графі 33 оскаржуваного рішення, як підстави для коригування митної вартості; по-друге, обставини щодо недостовірності поданих позивачем документів відповідачем як суб’єктом владних повноважень в суді не доведено. До того оригінали банківських документів, перевізні документи (окрім коносаменту) та документи на підтвердження вартості транспортних витрат митним органом у позивача не запитувалися.

Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року по справі №21-91а12, від 11.09.2012 року по справі №21-262а12, яка сформована у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, суд дійшов висновку, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом (резервним методом), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, у зв’язку з чим суд вважає протиправними оскаржувані рішення, які, як наслідок, підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "АД Шина Україна" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14 вересня 2015 року №100270002/2015/7000.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АД Шина" (код ЄДРПОУ 35974863) здійснений ним судовий збір у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин