Постанова № 59345779, 29.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2016 року № 826/11758/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справі № 826/11758/15

за позовом ЖБК «Буревісник-3»,

до відповідачів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2,

про визнання протиправними дій щодо надання недостовірної інформації та зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ЖБК "Буревісник-3" звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідачів Виконавчого органу Київської міської ради та ОСОБА_2 про визнання протиправними, визнання інформації недостовірною, зобов'язання вчинити дії, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та уточнення позовних вимог, позивач просить:

- визнати дії відповідача по наданню недостовірної інформації протиправними,

- визнати інформацію надану відповідачем недостовірною,

- зобов'язати відповідача повторно розглянути інформаційний запит, та надати повну та достовірну інформацію,

- визнати розпорядження № 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 незаконними та нечинними з моменту прийняття,

- визнати дії ОСОБА_2 по наданню недостовірної відповіді протиправними,

- визнати інформацію надану ОСОБА_2 недостовірною,

- зобов'язати ОСОБА_2 повторно розглянути інформаційний запит, та надати повну і достовірну інформацію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2015 суддею Добрянською Я.І. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2015 замінено відповідача Виконавчий орган Київської міської ради на Київську міську державну адміністрацію.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи. Відповідач вказує на відсутність порушених прав позивача, а також на те, що оскаржувані позивачем розпорядження є нечинними, а тому будь-яким чином не порушують права та інтереси позивача.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ЖБК "Буревісник-3" звернувся з інформаційним запитом до Київської міської державної адміністрації із інформаційним запитом від 27.05.2015 № 57 про надання інформації щодо реєстрації в органах юстиції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1575.

У відповідь на інформаційний запит 02.06.2015 № 050/2-4352 заступником директора Департаменту економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації - начальника управління цінової політики ОСОБА_2 надано запитувану інформацію з посиланням на норми чинного законодавства.

Позивач вважаючи, що відповідь на свій інформаційний запит ним отримано не в повному обсязі, зверненувся до адміністративного суду з відповідним позовом.

Дослідивши та надавши оцінку, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявним у матеріалах справи письмовим доказам, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ч.1 ст.1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» (№ 2939-VI від 13.01.2011; далі - Закон 2939).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1.ст.2 Закону 2939).

Розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (ст..14 Закону 2939).

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ст.19 закону 2939).

Як вбачається судом зі змісту відповіді від 02.06.2015 року № 050/1-4352 відповідачем було повідомлено позивача, що розпорядження № 1575 від 30.10.2006 видане виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в межах функції органу місцевого самоврядування з метою реалізації власних (самоврядних) повноважень, про що чітко вказано у преамбулі, також роз'яснено, що дія положень постанови Кабінету міністрів України від 28.12.1192 № 731 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.10.2006 № 1575 не поширюється, а тому не може бути застосована.

Серед іншого у відповіді на інформаційний запит, зазначено, що дане розпорядження прийняте у встановленому порядку та у межах наданих повноважень.

Окрім того, доведено відомості про правову позицію Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 21-рп.

Так, вказаним рішенням Конституційними Судом України вирішено, що: « 1.1. Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

1.2. Київську міську державну адміністрацію має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою, яка Президентом України призначається головою Київської міської державної адміністрації. Як голова Київської міської державної адміністрації Київський міський голова з питань здійснення виконавчої влади є відповідальним перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітним і підконтрольним Кабінету Міністрів України.».

Відповідно до указу президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі - указ) нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Оскільки, до предмета регулювання указу президента України від 03.10.1992 № 493/92 не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, що у свою чергу віднесено до предмета регулювання постанови Кабінету міністрів України від 28.12.1992 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі - Постанова), а саме відповідно до п. 2-2 Київській міській державній адміністрації забезпечити подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, виданих нею як місцевим органом виконавчої влади та як виконавчим органом Київської міської ради.

Відповідно до п. 1 вищевказаної постанови державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та цього Положення.

Відповідно до п. 4 постанови - на державну реєстрацію не подаються акти:

а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;

в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);

г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;

д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;

е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

У відповідь на інформаційний запит позивачу, було повідомлено, що розпорядження від 30.10.2006 № 1575 видане виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в межах функцій органу місцевого самоврядування з метою реалізації власних (самоврядних) повноважень.

Враховуючи вказане у сукупності, суд дійшов до висновку, що позивачу надано в повному обсязі інформацію, яка була предметом інформаційного запиту позивача.

Покликання позивача на те, що надана інформація є недостовірною судом відхиляється, оскільки не надано жодного належного і допустимого доказу цьому, зокрема відповідного судового рішення.

Щодо позовної вимоги визнати розпорядження № 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 незаконними та нечинними з моменту прийняття, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскаржувані розпорядження, а саме розпорядження від 30.10.2006 № 1575 втратило чинність на підставі розпорядження від 30.05.2007 № 643, розпорядження від 30.10.2006 № 1576 - розпорядження від 30.05.2007 № 640, розпорядження від 30.10.2006 № 1577 - розпорядження від 30.05.2007 № 642.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/8760/14-а, яка набрала законної сили 15.01.2015, згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, визнано недійсними з моменту прийняття розпоряджень № 640, 642, 643 від 31.05.2007.

Оскільки, вищезазначеним судовим рішення визнано недійсними з моменту прийняття розпорядження, то суд вважає за необхідне зазначити, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Аналогічна правова позиції наведена у постанові Верховного суду України від 06.02.2012 у справі № 21-266а11.

З урахуванням вищевикладеного, розпорядження № 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 визнано нечинними, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не порушують законні права та інтереси позивача.

Таким чином, обставини, встановлені вище судом, зумовлюють наявність підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову, оскільки запитувана інформація відповідачу була надана в повному обсязі.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних дій вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська