Ухвала суду № 59336943, 26.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Копія:

Справа №592/463/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров Б.В.Номер провадження 22-ц/788/937/16 Суддя-доповідач - Собина О. І. Категорія - 59

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 березня 2016 року

у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця під час здійснення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И Л А:

19 січня 2016 року заявник звернувся до суду з вищезазначеною скаргою і посилаючись на допущені державним виконавцем порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки просив суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу ДВС Сумського міського управління юстиції Мікулінцевої В.М., які полягають у винесенні постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 28.12.2015 року та акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 28.12.2015 року при примусовому виконанні виконавчого провадження за виконавчим листом № 1806/2-525 від 02.08.2011 року; скасувати постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 28.12.2015 року та Акт державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 28.12.2015 року, прийняті державним виконавцем ВДВС Сумського міського управління юстиції Мікулінцевою В.М. при примусовому виконанні виконавчого провадження за виконавчим листом № 1806/2- 525 від 02.08.2011 року.

При цьому скаржник посилався на те, що інше майно, зокрема автотранспортні засоби, у нього також було арештоване та вилучене, проте його реалізація по невідомим йому причинам не відбувається. Вважає, що у державного виконавця не було достатніх правових підстав для передачі предмету іпотеки стягувачу, оскільки судом було прийняте рішення про звернення стягнення на 5-кімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки ним було здійснено добудову квартири, внаслідок чого були змінені її технічні характеристики - збільшена площа та здійснені перепланування, то відповідно опис обєкта іпотеки змінився та не відповідає вказаному в рішенні та виконавчому листі. Також, в постанові про відкриття виконавчого провадження у графі назва документу - виконавчий лист №1806/2-522, виданий 02.08.2011, а державний виконавець В.М. Мікулинцева провадила виконавчі дії за неіснуючим виконавчим листом №1806/2-525 від 02.08.2011.

Ухвалою суду від 02 березня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця під час здійснення виконавчих дій з примусового виконання рішення Ковпаківського райсуду м. Суми було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухвали суду та задоволення його скарги в повному обсязі, оскільки вважає, що нерухоме майно передане боржнику у власність відповідно до умов укладеного договору іпотеки не відповідає опису того нерухомого майна , яке зазначене у цьому договорі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:

Місцевим судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 8 липня 2011 року по справі №1806/2-522/11 про стягнення на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 стягнуто суму заборгованості та звернено стягнення на предмет іпотеки - п'ятикімнатну квартиру №16,20,21 що належить скаржнику та знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 84,6 кв.м., житловою площею 68,6 кв.м. (а.с.10-11).

Відділом ДВС Сумського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки пятикімнатну квартиру, загальною площею 84,6 кв.м., житловою площею 68,6 кв.м., розташованою за адресою - АДРЕСА_1. Було здійснено оцінку майна належної йому на праві приватної власності квартири, яку планувалось продати в рахунок погашення заборгованості за валютними кредитами перед АТ «Укргазбанк». Дана квартира неодноразово виставлялася на торги, але торги не відбулись, тому державним виконавцем було запропоновано стягувачу вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, на що стягувач і погодився.

Державним виконавцем Відділу ДВС Сумського міського управління юстиції Мікулінцевою В.М. 14.12.2015 року було прийнято постанову про передачу в рахунок погашення боргу майно, а саме чотирикімнатну квартиру загальною площею - 76, 27 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, а також складено акт від 28.12.2015 року за яким предмет іпотеки в рахунок погашення боргу переданий ПАТ АБ «Укргазбанк» (а.с.6-8).

28.01.2016 року стягувачем ПАТ АБ «Укргазбанк» було отримане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 76,27 кв.м., житловою 60,7 кв.м., яка складається з чотирьох житлових кімнат.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що викладені в скарзі обставини щодо вчинення незаконних протиправних дій, які полягають в передачі майна в рахунок погашення боргу та скасуванні постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу не знайшли свого підтвердження.

При цьому колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження" визначений порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення : 1. Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. 2. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). 3. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. 5. Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. 6. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. 7. У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. 9. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Аналогічні положення містяться у "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затв. наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за N 489/20802.

Колегія суддів вважає, що державний виконавець при вчиненні виконавчих дій по передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу діяв добросовісно і в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за договором іпотеки № 234-10 без оформлення заставної укладеного 22.11.2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 предметом іпотеки є п'ятикімнатна квартира загальною площею 84,6 кв.м. житловою 68,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.46).

В той же час, рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 06.02.2008 року визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру № 16, що знаходиться на другому поверсі частини будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, яка позначається окремою літерою «Д» та складається з кухні площею 11,9 кв.м. та 2 житлових кімнат площею 17,1 як на окремий об'єкт нерухомості.(а.с.41-42).

Відповідно до додаткового договору № 1 від 06.12.2011 року до договору іпотеки без оформлення заставної № 234-1Ф від 22.11.2007 року п.2.1 викладений в новій редакції за якою предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира загальною площею 44,4 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.04.3003 року та на підставі рішення Зарічного райсуду від 06.02.2008 року та ухвали Зарічного районного суду м.Суми від 17.03.2008 року (а.с.39).

За повідомленням представника ПАТ АБ «Укргазбанк» нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1, за погодженням з іпотекодержателем, яким є Банк, продана боржником ОСОБА_3 і кошти від її продажу унесені в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Дана обставина визнається і представником скаржника.

Скаржник ОСОБА_3 в порушення умов укладеного Договору іпотеки (п.3.4.3. п.3.4.), без письмової згоди іпотекодержателя, самовільно здійснив добудову квартири, внаслідок чого була збільшена її площа та здійснені перепланування, в той же час передача іпотечного майна стягувачу відбулась без порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства.

Помилкове зазначення державним виконавцем Мікулінцевою В.М. у Постанові про відкриття виконавчого провадження номеру виконавчого листа ніяким чином не впливає на зміст виконавчого документу і не порушує права та законні інтереси скаржника ОСОБА_3, як боржника за виконавчим провадженням.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування правильного по суті рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308; 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 березня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - (підпис)

Судді - (підписи)

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду Сумської області О. І. Собина