Рішення № 5933080, 07.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/5307.04.09 За позовом Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні

дороги України» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група» Про стягнення 417415,78 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична

група» До           Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні

дороги України»

Про зобов’язання знизити розмір орендної плати

Суддя Домнічева І.О.

Представники: не з’явилися

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, після оголошеної в судовому засіданні перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»про стягнення заборгованості з оренди, а також пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, всього в сумі 417415,78 грн.

Ухвалою від 22.01.09р. суд порушив провадження у справі та призначив судове засідання.

Від відповідача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла Зустрічна позовна заява про зобов’язання відповідача знизити розмір орендної плати за Договором оренди нерухомого майна №б/н від 13.12.07р. та за договором оренди рухомого майна №6/09/01-08 від 01.08.08р.

Ухвалою від 24.03.09р. зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду разом з первісним.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Від відповідача (позивача по зустрічному позову) 06.04.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про перенесення розгляду справи, оскільки повноважний представник відповідача (позивача по зустрічному позову) хворіє.

Судом встановлено, що до заяви не додано доказів того, що повноважний представник відповідача (позивача по зустрічному позову) дійсно перебуває на лікарняному.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідач (позивач по зустрічному позову) був завчасно повідомлений про призначення судом засідання на 07.04.09р., а отже був не позбавлене права направити до суду іншого представника для належного захисту інтересів товариства в призначеному судовому засіданні; суд вважає, що при оголошенні перерви, в разі направлення до суду нового представника, був наданий достатній час для ознайомлення можливого нового представника з матеріалами справи, підготовки до судового засідання.

Відповідачем (позивачем по зустрічному позову) не надано доказів, що відповідач (позивач по зустрічному позову) був позбавлений можливості направити іншого повноважного представника в судове засідання, в тому числі свого керівника.

Крім того, в судовому засіданні 31.03.09р. судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та оголошено перерву до 07.04.09р. для оголошення, за згодою сторін, вступної та резолютивної частин рішення по справі.

Представники позивача (по первісному позову) також не з’явилися в судове засідання 07.04.09р., причини неявки суду невідомі.

Зважаючи на вищенаведене, суд не визнає поважними причини неявки представників сторін в судове засідання, та вважає за можливе провести судове засідання 07.04.09р. за відсутності їх повноважних представників.

Представники Позивача (по первісному позову) у інших судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; в задоволенні зустрічного позову просили відмовити повністю.

Представники Відповідача (по первісному позову) у інших судових засіданнях проти первісного позову заперечували, та у судових засіданнях підтримували викладені у зустрічному позові обставини, та просили позовні вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством «Рівненський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»(Відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна від 13.12.2007 року (далі - Договір оренди нерухомого майна) та договір оренди рухомого майна № 6/09/01-08 від 01.08.2008 року (далі - Договір оренди рухомого майна, а разом - Договір оренди рухомого майна та Договір оренди нерухомого майна, –надалі Договори).

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди нерухомого майна та п. 2.1. Договору оренди рухомого майна Орендар (Відповідач) вступає в строкове платне користування майном (відповідно до Договорів рухомим та нерухомим) у термін вказаний у Договорах, але не раніше дати підписання сторонами цих Договорів, згідно Актів приймання-передачі вказаного майна.

Відповідно до п. 2.4 Договорів орендоване майно вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі.

Акти приймання-передачі підписані сторонами 04.07.2008 року та 01.08.2008 року відповідно.

Орендна плата згідно п. 3.3 Договору оренди нерухомого майна та п. 3.2 Договору оренди рухомого майна перераховується Орендарем (Відповідачем) на розрахунковий рахунок Орендодавця (Позивача) в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно наданих Орендодавцем рахунків.

Позивачем по первісному позову, на виконання умов Договорів надавалися Відповідачу рахунки по орендній платі, проте, що не заперечується самим Відповідачем, по виставленим рахункам Відповідач не сплачував. Зважаючи на що, як зазначає Позивач, виникла заборгованості по орендній платі по Договорам та по сплаті пені, всього в розмірі 417415,78 грн.

В зустрічному позові Відповідач зазначає, що не погоджується з розміром орендної плати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України, організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду цілісних майнових комплексів державного сектора економіки, а також цілісних майнових комплексів, що є комунальною власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Розмір орендної плати майна державних підприємств та організацій визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786, від 4 жовтня 1995 р.

В пункті 8. Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, визначено, що результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дня її проведення.

Сторони підтверджують, що майно згідно з Додатками №1 до Договорів оренди за актами було передано Відповідачу у користування; нерухоме майно за Договором оренди нерухомого майна було передане Відповідачу лише 04 липня 2008 року, Позивачем цей факт не заперечується.

За Договором оренди нерухомого майна вартість майна, яке передається в оренду, визначена згідно експертної оцінки станом на 31 жовтня 2007 р.

А тому відповідач вважає, що на момент підписання Акту приймання-передачі від 04 липня 2008 р., результати оцінки були вже не чинні.

Крім того, відповідач зазначає, що за Договором оренди рухомого майна, вартість рухомого майна також визначена згідно з експертною оцінкою станом на 31 жовтня 2007р.

На думку відповідача на момент підписання актів приймання-передачі нерухомого та рухомого майна за Договорами, дані бухгалтерського обліку на яких базувалися оцінки майна є застарілими, без урахування амортизації на момент передачі майна Орендарю.

Також, відповідач зазначає, що з плином часу, стан майна переданого майна істотно змінився.

Зважаючи на все вищевикладене, відповідач вважає, що розмір орендної плати, зазначеної в Договорах, є істотно завищеним.

Відповідач зазначає, що він на підставі ст. 286 ГК України неодноразово звертався до Позивача з проханням проведення актуальної оцінки майна, що передається в оренду, з проханням провести амортизаційні нарахування, провести актуалізацію експертної оцінки та підготувати доповнення до договорів оренди із розрахунками орендної плати, з урахуванням нової вартості майна.

Проте, як зазначає Відповідач, станом на 05 березня 2009 р. відповіді від позивача не надходило, що свідчать про його небажання виконати вимоги законодавства про оренду державного майна, а тому Відповідач у зустрічному позові просить суд зобов'язати Позивача знизити розмір орендної плати за Договорами.

Крім того, Відповідач зазначає, що в судах різних інстанцій розглядаються справи, які безпосередньо відносяться до предмету Договору оренди нерухомого майна - комплексу технологічного обладнання «Гранітний кар'єр».

Зокрема, Постановою Вищого господарського суду України від 22 травня 2008 року по справі 15/67 було скасовано Рішення господарського суду Рівненської області від 15.03.2006 року про визнання права власності на будівлі і споруди за ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а справу було направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Також в Господарському суді Рівненської області розглядається справа № 14/98 за позовом ЗАТ «Ярівський гранкар'єр»про скасування спеціального дозволу на користування надрами № 4195 від 23 січня 2007 року, власником, якого є ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», та поновлення спеціального дозволу ЗАТ «Ярівський гранкар'єр».

Також, відповідач зазначає, що підприємства та організації, які є ініціаторами вищезазначених та інших судових процесів, робили неодноразові спроби проникнення на територію та незаконного захоплення комплексу технологічного обладнання «Гранітний кар'єр». А тому Відповідач не може приступити до виробничої діяльності, як зазначено в Договорі оренди нерухомого майна до вирішення в судових інстанцій всіх питань, пов'язаних з гранітним кар'єром.

Відповідач зазначає, що Відповідно до п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Зважаючи на вищенаведене, відповідач також не визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як зазначалось вище, між Позивачем та Відповідачем було укладено договори: договір оренди нерухомого майна від 13.12.2007 року (Договір оренди нерухомого майна) та договір оренди рухомого майна № 6/09/01-08 від 01.08.2008 року (Договір оренди рухомого майна, а разом - Договір оренди рухомого майна та Договір оренди нерухомого майна, – надалі Договори).

Відповідно до Закону України „Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Розмір орендної плати визначався на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою КМУ № 786 від 04 жовтня 1995 р.

П. 8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, визначено, що результати незалежної оцінки є чинними протягом 6-ти місяців від дати проведення оцінки.

Висновок про вартість Об'єкта оцінки № 151/07-А ТОВ „Нотінгем Хауз" (експерт) здійснював у відповідності до Національних стандартів № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав" затвердженою постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003р, Національний стандарт № 2 „Оцінка нерухомого майна" затвердженою Постановою КМУ № 1442 від 28.10.2004р., Постанова КМУ № 1891 від 10.12.2003р. „Про затвердження Методики оцінки майна"

Відповідно до вимог Закону України „Про оцінку цілісних майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" Фондом державного майна України проведено Рецензування звіту про незалежну оцінку нерухомого та рухомого майна Ярівського гранітного кар'єру. За результатами рецензування цей звіт класифікується за другою ознакою пункту 67 НС №1, як такий що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

При укладенні договору оренди нерухомого майна та рухомого майна орендар добровільно та свідомо визнав та погодився на вартість майна визначеною згідно з експертною оцінкою. Експертна оцінка в судовому порядку не оскаржувалась.

Враховуючи, що передача нерухомого майна по Договору оренди нерухомого майна здійснювалась 04.07.2008 року, а договір набирає чинності з моменту підписання Акту прийому-передачі майна, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було замовлено в ТОВ „Нотшгем Хауз" - підприємства, яке проводило експертну оцінку майна, актуалізацію звіту про незалежну оцінку нерухомого та рухомого майна Ярівського гранітного кар’єру.

Актуалізація звіту про оцінку була складена 25.06.2008 року, додається до Висновку про вартість Об’єкта оцінки № 151/07-А і є невід’ємною частиною висновку. А отже, перебіг відліку 6-ти місячного терміну, протягом якого є чинні результати незалежної оцінки, було поновлено актуалізацією звіту від 25.06.08р., а отже 6-місячний строк починається від дати актуалізації звіту про оцінку нерухомого та рухомого майна Ярівського гранітного кар’єру.

Враховуючи, що акти прийому-передачі: нерухомого майна підписані 04.07.08 року, а рухомого майна підписані 01.08.2008 року, то висновки про оцінку майна, з врахуванням актуалізації звіту про оцінку нерухомого та рухомого майна, були чинними на момент передачі майна в оренду.

Вищенаведеним спростовуються доводи Відповідача, що результати оцінки майна, що передавалося в оренду за Договорами, станом на дату складання актів приймання-передачі, були вже не чинні.

Також Відповідач зазначав, він не міг вільно користуватись майном яке передане в оренду з причин розгляду в судах різних інстанцій справ, які безпосередньо відносяться до предмету Договорів рухомого та нерухомого майна - справ, що стосуються рухомого та нерухомого майна Ярівського гранітного кар’єру.

Такі твердження Відповідача спростовуються наступним.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 травня 2008 року по справі 15/67 було скасоване Рішення господарського суду Рівненської області від 15.03.2006 року про визнання права власності на будівлі і споруди за ДП „Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України і справу направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області. Рішенням господарського суду Рівненської області визнане право власності за ДП «Рівненський облавтодор».

Крім того відповідно до п. 9.6 Договору оренди рухомого майна, та п.9.5. Договору оренди нерухомого майна передбачено що перехід права власності на орендоване Майно третім особам, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна, а також і для Орендодавця.

Що стосується справи № 14/98 за позовом ЗАТ „Ярівський кар'єр" про скасування спеціального дозволу на користування надрами № 4195 від 23 січня 2007 року, власником якого є ДП „Рівненський облавтодор", та поновлення спеціального дозволу за ЗАТ „Ярівський гранкар’єр", то розгляд справи про спеціальний дозвіл не може стосуватись майна, яке передане в оренду, оскільки договором оренди нерухомого майна та договором оренди рухомого майна не передбачено, що орендодавець повинен мати (Ліцензію) спеціальний дозвіл на користування надрами для можливості передачі в оренду майно. І наявність чи відсутність спеціального дозволу на користування надрами в Орендодавця не позбавляє можливості передавати своє майно в оренду.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 286 ГКУ та ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Суд вважає, що відповідачем не надано суду належних доказів, що вищенаведені судові справи дійсно перешкоджали орендарю (відповідачу) користуватись орендованим майном.

Також Відповідачем не надано доказів того, що підприємства та організації, які є ініціаторами вищезазначених та інших судових процесів, робили неодноразові спроби проникнення на територію та незаконного захоплення комплексу технологічного обладнання «Гранітний кар'єр», а тому Відповідач не міг приступити до виробничої діяльності, як зазначено в Договорі оренди нерухомого майна до вирішення в судових інстанцій всіх питань, пов'язаних з гранітним кар'єром.

Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними для договору оренди є умови, визначені в частині предмета оренди, орендної плати, строку дії договору.

Відповідач, керуючись п.2 ст. 286 Господарського кодексу України вимагає зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінились передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Тобто змінити істотні умови договору.

У вирішенні відповідних спорів презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо.

Проте Відповідач, станом на день винесення рішення, не надав суду жодного доказу який би доводив яким чином та на скільки змінились передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди, не обґрунтував суму, на яку пропонує знизити розмір орендної плати за Договорами, та не надав доказів обґрунтування нових зменшених сум орендних плат за Договорами.

Крім того, відповідно до п. 3.4, 5.4, 9.2, 9.3 Договору оренди нерухомого майна встановлено наступне: зміна розміру орендної плати у будь-якому випадку оформлюється додатковими угодами між сторонами; орендар (відповідач) має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання шляхом укладення Додаткової угоди; умови договору зберігають силу протягом терміну дії договору, в тому числі і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов’язань орендаря щодо орендної плати –згідно з умовами цього договору; зміни і доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін та оформлюються додатковими угодами.

Відповідно до п. 3.3, 5.4, 9.2, 9.3 Договору оренди рухомого майна встановлено наступне: розмір орендної плати переглядається за письмовою вимогою однієї зі сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України; орендар (відповідач) має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання шляхом укладення Додаткової угоди; умови договору зберігають силу протягом терміну дії договору, в тому числі і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов’язань орендаря щодо орендної плати –згідно з умовами цього договору; зміни і доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін та оформлюються додатковими угодами.

Відповідно до п.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Ст. 188 ГК України встановлює, зокрема, порядок зміни господарських договорів, а саме у ч. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до Позивача щодо зміни Договорів, з дотриманням порядку передбаченого ст. 188 ГК України, шляхом направлення пропозиції змінити Договори Позивачу.

Листування, зазначене Відповідачем в зустрічній позовній заяві та долучене до зустрічної позовної заяви і до матеріалів справи, в якому Відповідач прохав провести актуальну оцінку майна, проханням провести амортизаційні нарахування, актуалізацію експертної оцінки та підготувати доповнення до договорів оренди, на думку суду не є конкретною пропозицією, передбаченою ст. 188 ГК України, змінити Договори оренди нерухомого та рухомого майна, оскільки в даних листах не містяться конкретних пропозицій щодо змін умов Договорів певним чином (а саме щодо зміни розміру орендної плати в договорах; не конкретизовано розмір орендної плати, що пропонується Відповідачем; не наведено конкретне обґрунтування саме такого розміру орендної плати; не запропоновано конкретну редакцію Додаткових угод до Договорів оренди нерухомого та рухомого майна, як це передбачено умовами вказаних Договорів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що вимоги Відповідача по зустрічному позову є нормативно та документально необґрунтованими, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до Розділу 3 Договору оренди нерухомого майна орендна плата становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - 61723 (шістдесят одна тисяча сімсот двадцять три) гривні, 13 коп. (без ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, згідно наданих орендодавцем рахунків. Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно наданих Орендодавцем рахунків.

Відповідно до Розділу 3 Договору оренди рухомого майна орендна плата становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) –26880 грн. (без ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно наданих Орендодавцем рахунків.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачу порушував умови Договорів та проводив оплату несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача по орендній платі за Договорами, відповідно до якого заборгованість відповідача по орендній платі становить: по Договору оренди рухомого майна станом на 01.12.2008 року становить 98 529,51 грн., по Договору оренди нерухомого майна та виставлених рахунків станом на 01.12.08р. становить 300 092,18 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості по Договору оренди рухомого майна - 98 529,51 грн. та по Договору оренди нерухомого майна - 300092,18 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до умов Договорів, за несвоєчасну оплату за оренду майна передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд погоджується та вважає обґрунтованими та арифметично вірним розрахунок пені, наведений Позивачем в тексті позовної заяви, згідно якого: пеня за прострочення платежу по Договору оренди рухомого майна в період з 10.09.08-10.11.08р. складає - 3901,85 грн.; пеня за прострочення платежу по договору оренди нерухомого майна в період з 10.08.08-10.11.08р. складає –14892,24 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договорів в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договорів в частині сплати орендної плати.

Також, під час розгляду справи, відповідачем заявлялося клопотання про забезпечення зустрічного позову на підставі ст.ст. 66,67 ГПК України. Оскільки суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги є нормативно і документально не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про забезпечення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва; на користь Відповідача (позивача за зустрічним позовом) відносяться та йому не відшкодовуються суми витрат по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з зустрічним позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги по первісному позову задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»(м. Київ, вул. Львівська, 18 –Б; код ЄДРПОУ 30782182) на користь Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(м. Рівне, вул. Остафова, 7; код ЄДРПОУ 31994540) 398621 (триста дев’яносто вісім тисяч шістсот двадцять одна) грн. 69 коп. основної заборгованості, 18794 (вісімнадцять тисяч сімсот дев’яносто чотири) грн. 09 коп. пені, 4174 (чотири тисячі сто сімдесят чотири) грн. 16 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –21.04.2009р.