Рішення № 59329408, 29.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3765/16-ц Провадження № 22-ц/773/1196/16 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Категорія: 59 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Подолюка В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар Черняк О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_2 про витребування документів з незаконного володіння за апеляційною скаргою відповідача приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в Луцький міськрайонний суд з позовом до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_2 про витребування документів з незаконного володіння. Позовні вимоги мотивує тим, що 19.07.2007 року надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_3 на отримання ним кредиту з посвідченням іпотечного договору, без оформлення заставної, щодо належної їм на правах спільної сумісної власності квартири, яка набута або буде набута у зареєстрованому шлюбі, яка була складена у вигляді заяви для надання за місцем потреби, посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрована в реєстрі за №3440.Також 19.07.2007року надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_3 на розпорядження грошовими коштами, одержаними на правах спільної сумісної власності та щодо набуття-купівлі будь-якого нерухомого майна. Заява посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрована відповідно за №3441. Зазначені заяви вона передала ОСОБА_3 для оформлення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири у м.Луцьк, яка фактично була придбана її чоловіком ОСОБА_3, а ОСОБА_3 заяви передав приватному нотаріусу Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2 Передані нею заяви від 19.07.2007 року були долучені нотаріусом ОСОБА_2 до матеріалів нотаріальної справи 02-03 за 2007р. щодо укладення договору купівлі-продажу №2655 та до матеріалів справи 02-07 за 2007р. щодо укладення договору іпотеки №2661, які були укладені 17.07.2007року. Вважає, що приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2 протиправно заволоділа належними їй оригіналами заяв і безпідставно відмовилася їх повернути. Просила суд зобовязати нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_2 передати їй ОСОБА_1 оригінали заяв від 19.07.2007 року №3440 та №3441, підписаних нею та нотаріально посвідчених приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_4

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2016 року позов задоволено. Зобовязано приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 оригінали заяв від 19 липня 2007 року зареєстрованих в реєстрі за № 3440 (про надання згоди чоловіку ОСОБА_3 на отримання ним кредиту і посвідчення іпотечного договору) та №3 441 (про згоду на набуття купівлю будь-якого нерухомого майна), підписаних ОСОБА_1 та нотаріально посвідчених приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_4, стягнуто в користь ОСОБА_1 551грн. коп. судового збору.

Відповідач приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає, що рішення незаконним, так як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить суд скасувати рішення в даній справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов на підставі ст.ст. 386, 387, 397, 399 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що оригінали заяв ОСОБА_1 від 19.07.2007 року були отримані відповідачем та збережені в матеріалах нотаріальних справ безпідставно.

Висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Судом встановлено, що 19 липня 2007 року позивачем ОСОБА_1 зроблено дві заяви для надання за місцем потреби: про надання згоди ОСОБА_3 на отримання кредиту і посвідчення іпотечного договору (зареєстрована в реєстрі за № 3440); та надання згоди чоловіку ОСОБА_3 на розпорядження грошовими коштами, одержаними на правах спільної сумісної власності та на набуття купівлю будь-якого нерухомого майна (зареєстрована в реєстрі за №3441). Вказані заяви посвідчені приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_4 19 липня 2007 року.

З витягу з Державного реєстру правочинів вбачається, що 17 липня 2007 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (реєстровий №2655 за 2007 рік), посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2

17 липня 2007 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2 було посвідчено договір іпотеки між ВАТ «ОСОБА_7 Аваль» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) (реєстровий №2661 за 2007 рік). Рішенням апеляційного суду Волинської області від 21 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено.

Згідно до положень ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що віндикаційний позов може бути пред`явлено лише власником майна і лише тоді, коли відповідач незаконно заволодів річчю.

Позивачка на підставі ст.387 ЦК України повинна довести, а суд відповідно встановити факти, які доводять право власності позивачки на майно, а відтак і її право на витребування цього майна; вибуття майна з володіння позивачки і знаходження його у відповідача; незаконність володіння відповідачем майном позивачки; відсутність між позивачкою і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна; чи є відповідач добросовісним набувачем, тобто чи був він або міг бути обізнаним про незаконність володіння майном.

Судом встановлено, що спірні заяви були передані позивачем чоловіку ОСОБА_3 для оформлення та посвідчення договору купівлі-продажу. Вибуття майна позивачки з її володіння у даному випадку не можна визнати незаконним. Таким чином, за обставин добровільної передачі позивачем заяв за №3440 та №3441 для надання їх компетентному органу, в даному випадку нотаріусу, можливість їх витребування виключається.

У позовній заяві позивачка просила витребувати майно із чужого незаконного володіння, посилаючись на ст. 387 ЦК України.

Проте, судом не звернуто уваги на те, що заяви були передані позивачкою для оформлення та посвідчення в нотаріальному порядку договорів купівлі-продажу та іпотеки.

Крім того, суд зробив висновок щодо правомірності посвідчених договорів купівлі-продажу та іпотеки, які не були предметом розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про нотаріат» правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства. Документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв'язку із здійсненням ним

нотаріальної діяльності.

Згідно ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Наведене свідчить про те, що судом неправильно було застосовано норму матеріального права, а саме ст.387 ЦК України.

Стаття 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Однак порушене право позивачки не може бути захищене в обраний нею спосіб, оскільки ст. 387 ЦК України не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між нею та відповідачем приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу.

Судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_2 задовольнити.

В позові ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_2 про витребування документів з незаконного володіння відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді