Рішення № 59324850, 28.07.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/386/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1444/2016

Категорія 46

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Василишин Л.В., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 24 травня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

15 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування житловим будинком.

Свої вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належить житловий будинок в с. Угринів по вул. Незалежності 203-а Тисменицького району. Відповідач ОСОБА_3 її колишній чоловік, будучи зареєстрованим у даному будинку, після розлучення з 2014 року у ньому не проживає без поважних причин.

Посилаючись на те, що вона, як власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження будинком, просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком.

14 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що після одруження з ОСОБА_2 у 1983 році він перейшов проживати в житловий будинок по вул. Незалежності 203-а в с. Угринів, який на той час належав матері ОСОБА_2 ОСОБА_4 а з 1988 року у ньому зареєстрований.

25 березня 1999 року ОСОБА_4 подарувала зазначений житловий будинок ОСОБА_2

Після розірвання шлюбу у жовтні 2013 року відповідач чинить йому перешкоди у користуванні житловим будинком, поміняла замки від вхідних дверей, а при його спробі потрапити до житлового будинку вчиняє скандали.

Рішенням Тисменицького районного суду від 24 травня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в будинку №203-а по вул. Незалежності в с. Угринів, Тисменицького району.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є одноосібним власником спірного житлового будинку, тому вправі на власний розсуд визначати коло осіб які мають право проживати у вищевказаному житлі. Однак суд не врахував що він в спірному будинку проживав з 1983 року та своєю працею долучився до збільшення його вартості. За 30 років шлюбного життя ним з колишньою дружиною за спільні кошти було споруджено гараж, майстерню та новий житловий будинок.

Вважає, що відповідно до ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт вважає що суд неповно з»ясував обставини справи, внаслідок чого прийняв незаконне рішення яке просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.

В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 підтримали вимоги апеляційної скарги та пояснили що апелянт не проживає у житловому будинку, оскільки його колишня дружина чинить перешкоди у користуванні будинку, хоча майстернею будинковолодіння користується по даний час.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, як колишній член сім»ї власника житлового будинку більше року не проживає в ньому без поважних причин.

Однак із таким висновком не можна погодитись.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, відповідно до ст. 212 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони по справі колишнє подружжя.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13 серпня 1983 року зареєстрували шлюб, рішенням Тисменицького районного суду від 17 жовтня 2013 року шлюб між ними - розірвано (а.с.6).

ОСОБА_3 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11 березня 1988 року, зазначене будинковолодіння на праві власності належить ОСОБА_2

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами виникають конфлікти щодо проживання ОСОБА_3 в житловому будинку, чого не заперечили обидві сторони.

Так, за результатами перевірки заяви ОСОБА_3 від 20.02.2016 року з приводу перешкоджання колишньою дружиною ОСОБА_2 проживати в спільному будинку та користуватись майстернею в с. Угринів по вул. Незалежності 203-а, інспектором Тисменицького ВП ГУ НП повідомлено, що ОСОБА_2 від дачі будь-яких пояснень відмовилась. Для вирішення спірних питань ОСОБА_3 рекомендовано звернутися з позовом до суду. (а.с.18).

Зазначених обставин не заперечила в судовому засіданні апеляційної інстанції позивач за первісним позовом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна , згідно ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку. Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.

На підтвердження своїх вимог про те, що ОСОБА_3 не проживає в належному їй на праві власності житловому будинку більше року без поважних причин, ОСОБА_2 посилалася на акти від 11.03.2015 року від 03.11.2015 року, 11.03.2016 року складені депутатом Угринівської сільської ради та ОСОБА_7, ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_3 не проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 з 30.07.2014 року (а.с.8-10).

Разом з тим, факт свого не проживання за вказаною адресою не заперечує відповідач ОСОБА_3, однак вказує, що його колишня дружина після розірвання шлюбу чинить перешкоди в користуванні будинком, поміняла замки до вхідних дверей, а при його спробі потрапити до будинку вчиняє скандали, що підтверджується його зверненням до національної поліції.

ОСОБА_2 не заперечила, що дійсно мають місце конфлікти щодо користування її колишнім чоловіком належним їй на праві власності житловим будинком.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 більше року не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин є необґрунтованим та таким що суперечить зібраним письмовим доказам та поясненням сторін.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задоволення зустрічних вимог ОСОБА_3 про його вселення та зобов»язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні житловим будинком № 203-а по вул. Незалежності с. Угринів.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду від 24 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Вселити ОСОБА_3 в житловий будинок вул. Незалежності 203 А в с. Угринів Тисменицького району та зобов»язати ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні житловим будинком по вул. Незалежності 203-а в с. Угринів Тисменицького району.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_10