Вирок № 59324807, 01.08.2016, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/2105/14-к

Номер провадження 1-кп/350/8/2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2016 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючої судді Калиній Г.В.

секретарів судового засідання Марко М.Я., Юречко Т.Б. та Видойник І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12014090220000324, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11 листопада 2014 року, про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого лісорубом в ПАП "Еліта", одруженого, що має на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимого, громадянина України, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України,

з участю прокурорів Романіва М.В. та Кравця В.В.

захисника ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 заподіяв потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодженн, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило втрату органу.

Злочин вчинено за наступних обставин.

10 листопада 2014 року, приблизно о 18 годині обвинувачений придбав у магазині, що знаходиться у смт. Перегінське, по вул. Січових Стрільців, 215, пляшку води та пиво. Воду та гаманець з грішми він поклав у свій поліетиленовий пакет, де знаходилися молочні продукти, та залишив пакет на огорожі, недалеко від входу у магазин. Сам, маючи намір випити пиво, підійшов до жителів смт. Перегінське ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які пили пиво приблизно 15 метрів від місця, де висів пакет.

Тут же потерпілий ОСОБА_5 підійшов до належного обвинуваченому пакета та засунувши у нього руку, почав оглядати його вміст. Такі дії ОСОБА_5 розізлили обвинуваченого, тому він підбіг до нього, та на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс йому удар долонею правої руки в обличчя, від якого потерпілий упав на землю. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1 умисно наніс лежачому на землі потерпілому ОСОБА_5 декілька ударів ногою в живіт, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота та його органів з розривами селезінки і сальника, яка ускладнилась внутрішньою кровотечею, що викликало необхідність проведення операції в процесі якої потерпілому було видалено селезінку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 121 КК України, оскільки він умисно спричинив потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя у момент спричинення, що спричинило втрату органу.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, не визнав та пояснив, що 10 листопада 2014 року, приблизно о 18 годині повертався додому з новобудови. Мав з собою пакет із молоком та сметаною. По дорозі зайшов у магазин «Продукти», де купив пляшку води та пиво. Воду та гаманець, у якому було біля 300 гривень поклав у пакет, який залишив на огорожі магазину, а з пивом підійшов до жителів смт. Перегінське ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які приблизно за 15 метрів від місця, де висів пакет, пили пиво. Він тільки відкрив пляшку пива і тут же побачив, що до його пакета підійшов незнайомий йому хлопець, який засунув у пакет руку та почав оглядати його вміст. Такі дії невідомого його обурили, тому він підбіг до нього та штовхнув його у спину, від чого той ударився до бетонної огорожі. Отримавши стусана незнайомий розвернувся обличчям до нього і почав щось нерозбірливо говорити, на що він ударив його долонею правої руки в лице, від чого той упав на складені там пластмасові ящики від пива та відразу ж піднявся. Він зробив йому підніжку, від чого той знову впав на землю, встав, залишив пакет та побіг у сторону автозаправки. Крім стусана у плечі та удару в обличчя, будь-яких ударів руками чи ногами потерпілому він не наносив. За яких обставин ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження не знає. Вважає, що у судовому засіданні не отримано жодного належного та допустимого доказу вчинення ним злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, як і не встановлено, що особа, яка намагалася викрасти його речі, з якою у нього виник конфлік біля магазину, є саме потерпілий ОСОБА_5 Разом з тим, незважаючи на відсутність таких доказів, він категорично не заперечує та припускає, що особою, яка намагалася викрасти його майно може бути ОСОБА_5 і що за наслідком падіння від поштовху та від нанесеного удару в обличчя, ОСОБА_5 міг отримати тяжкі тілесні ушкодження. А можливо у нього був інцидент з іншою особою, а не з ОСОБА_5, оскільки його потерпілому не предявляли до впізнання і він у ході досудового розслідування потерпілого не бачив. На даний час можливо б і не впізнав його, тому що не запам»ятав, як він виглядає.

Тому просить виправдати його з ч.1 ст. 121 КК України. Вважає, що у його діях міг би бути склад злочину, передбачений ст. 128 КК України, однак орган досудового розслідування направивши до суду кримінальну справу за даним обвинуваченням позбавив його можливості на правильний захист, оскільки він повністю відшкодував потерпілому матеріальні та моральні збитки у розмірі біля 30000 гривень, тому провадження за даною статтею могло бути закрите за відмовою потерпілого від обвинувачення чи за примиренням. У тому що сталося кається. Він не мав наміру спричинити потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Вдарив незнайомого тільки захищаючись від неправомірного посягання на його майно. Ніхто більше у той день не намагався залізти у його пакет і більше ні з ким у нього тоді не було ніяких конфліктів.

У ході досудового слідства визнавав свою вину в умиснму нанесенні лежачому на землі ОСОБА_5 ударів ногами у живіт, однак такі показання давав тільки тому, що його допитували серед ночі, він не проаналізував свої дії, відповідав на питання працівників правоохоронних органів, а протоколи допиту підписував не читаючи.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини в умисному спричиненні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, його винуватість у вчиненні злочину повністю доказана показаннями свідків, даними, що містяться у висновку експертизи, іншими письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими у ході судового слідства.

Потерпілий ОСОБА_5, який є інвалідом другої групи з дитинства, будучи належним чином повідомленим про час розгляду справи, у судове засідання не з»явився, направив до суду заяву про те, що участі у розгляді справи приймати не бажає, просить обвинуваченого суворо не карати (а.с.103-106 т.2).

Законний представник потерпілого ОСОБА_5, його мати ОСОБА_6, що є його опікуном, яка також була належним чином повідомлена про час розгляду справи, у судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутності та у відсутності її сина, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, оскільки заподіяні злочином збитки ОСОБА_1 вішкодував їй у повному обсязі. Просить про пом»якшення покарання обвинуваченому та про залишення без розгляду її позову до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

На даний час потерпілий та його законний представник перебувають за межами України, що підтверджується довідками сектору інформаційного забезпечення ГУНП в Івано-Франківській області (а.с.147,148 т.2).

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні дав показання проте, що 10 листопада 2014 року під вечір він був біля магазину «Продукти», що знаходиться у смт.Перегінське біля заправки та бачив, як потерпілий ОСОБА_5 підійшов до пакету, який хтось залишив на плоті біля магазину, та заліз туди руками. Він чув, що ОСОБА_5 кричав, бо його били, однак хто його бив він не бачив, бо знаходився на значній відстані від місця події і бійку йому заступили машини, які рухалися в той час по проїжджій частині дороги. Після цього він пішов до ОСОБА_8, яка є родичкою потерпілого, та повідомив, що ОСОБА_5 побили біля магазину. Він хворіє з дитинства, його мати є його опікуном, остання була присутня при його допиті на досудовому слідстві.

Свідок ОСОБА_8 сусідка та родичка потерпілого - у судовому засіданні дала показання про те, 10 листопада 2014 року під вечір ОСОБА_7 сказав їй, що обвинувачений побив ОСОБА_5 Пізніше у той вечір їй зателефонувала мати потерпілого та попросила приїхати в лікарню. В лікарні ОСОБА_6 їй розказала, що обвинувачений побив її сина біля магазину, вдарив його в обличчя, а коли ОСОБА_5 упав на землю, продовжив наносити йому удари ногами в живіт.

Потерпілого ОСОБА_5 вона знає добре, він має легкі вади розвитку, зокрема погано говорить, відвідував спеціальну школу у м. Львові. Однак з ним можна нормально спілкуватися, останній вміє писати і читати.

Свідок ОСОБА_9 сусідка потерпілих - у судовому засіданні пояснила, що 10 листопада 2014 року, приблизно о 20 годині, до неї додому прийшов потерпілий ОСОБА_5, який скаржився на болі у животі, та розказав, що його біля магазину побив старший дядько, ОСОБА_1. Вона подзвонила до матері потерпілого. Коли остання прийшла, потерпілий розказав що ОСОБА_1 наніс йому приблизно 5 ударів ногами у живіт. Спочатку він стояв, а потім впав на землю, а ОСОБА_1 продовжував наносити йому удари ногами. З її дому у лікарню потерпілого забрала швидка допомога.

Свідок ОСОБА_10 лікар - травматолог Перегінської лікрні - дав у судовому засіданні показання про те, що 10 листопада 2014 року у лікарню привезли потерпілого ОСОБА_5 з травмою живота. У хворого було діагностовано розрив селезінки, тому була проведена операція по її видаленню. Потерпілий казав, що його побили біля магазину. Потерпілий поступив без явних слідів побиття: на його одязі не було крові чи будь-яких пошкоджень. Він перебував у приймальному покої сидячи та скаржився на болі у животі. Лікування потерпілого проводив завідуючий відділенням, останній проводив операцію по видаленню селезінки та направив його на консультацію в обласну лікарню. Йому нічого не відомо про те, хто і за яких обставин побив потерпілого.

Свідок ОСОБА_11 бабуся потерпілого - у судовому засіданні дала показання про те, що її онук ОСОБА_5 на даний час перебуває з батьками у Португалії. Він продовжує лікування у звязку травмами, отриманими 10 листопада 2014 року. Онук їй говорив, що в той день його побив саме обвинувачений ОСОБА_1, який наносив йому удари ногами в живіт.

Свідок ОСОБА_3 дав у судовому засіданні показання про те, що 10 листопада 2014 року, приблизно о 18 годині у смт. Перегінське біля магазину, він разом з ОСОБА_4 пив пиво. До них підійшов ОСОБА_1, який також хотів випити пива. В цей час якийсь хлопець заліз руками в пакет обвинуваченого. ОСОБА_1 крикнув - Чого ти туди поліз? - та побіг до нього. Повернувшись до них десь через 15 хвилин сказав, що вдарив малого, бо той ліз у пакет, який він залишив на огорожі. Далі обвинувачений разом з ними випив пиво і вони розійшлися. Він особисто потерпілого не знає і тоді не бачив, пізніше від працівників міліції йому стало відомо, що це ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні дав показання про те, що 10 листопада 2014 року, приблизно о 18 годині був біля магазину, який знаходиться в смт.Перегінське, де разом з ОСОБА_3 пили пиво. Через деякий час з магазину вийшов ОСОБА_1, повісив на паркан свій пакет та підійшов до них з пляшкою пива. ОСОБА_1 навіть не почав пити пиво, коли побачив, що хтось заліз у його пакет і побіг до того хлопця, вдарив його рукою в обличчя, від чого той упав. Чи наносив ОСОБА_1 ще удари потерпілому він не памятає, оскільки був у нетверезому стані. Крім того з того часу пройшло багато часу. ОСОБА_5 він знає тільки з вигляду. Під час досудового слідства він давав показання у міліції, протокол допиту підписав, однак не читав його, а тому не може стверджувати, що там написано все правильно з його слів. Не пригадує вже, чи підходив у той час до місця події та чи забирав обвинуваченого від потерпілого.Також не може ствердно сказати, чи бив обвинувачений потерпілого ногами і чи потерпілий то саме ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_12- продавець магазину «Продукти» у судовому засіданні дала показання про те, що 10 листопада 2014 року вона працювала. Під вечір ОСОБА_1 купив у магазині пляшку пива та пляшку води. Біля магазину пили пиво ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Горілку не пив ніхто і ніхто із вказаних осіб у стані алкогольного спяніння не був. Чула, що на вулиці зчинився якийсь шум. Вона вийшла з магазину та бачила, як на дорогу побіг якийсь хлопчина. Хлопці, що пили пиво сказали їй, що ОСОБА_1 вдарив хлопця, бо той поліз у його пакет.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні дала показання про те, що проживає не далеко від магазину, який знаходиться по вул. Січових Стрільців у смт. Пергніське. Про події, які там відбувалися у вечері 10 листопада 2014 року вона дізналася тільки наступного дня від дільничного інспектора, який повідомив що минулого вечора там побили хлопця. Також свідок повідомила, що під магазином завжди людно. Того вечора вона, повертаючись додому, ішла повз магазин, бачила там багато людей, однак нічого підозрілого не помітила, ніякої бійки не бачила.

Аналогічні показання у судовому засіданні дала свідок ОСОБА_14

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правовопорушення (а.с.109 т.1) підтверджено, що представник потерпілого, його мати ОСОБА_6 11 листопада 2014 року звернулася в Рожнятівський РВ УМВС із заявою про вчинення злочину, де зазначила, що 10 листопада 2014 року приблизно о 18 годині у смт. Перегінськ по вул. С.Стрільців біля магазину «Продукти» ОСОБА_1 спричинив її синові ОСОБА_5 тілесні ушкодження, внаслідок яких йому зроблено операцію по видаленню селезінки.

Протоколом огляду місця події від 11 листопада 2014 року, та фототаблицею до нього (а.с.102-108 т.1) підтверджено, що місцем події є площадка розміром 8 х 15 метрів, перед магазином "Продукти", який знаходиться у смт. Перегінське по вул. С. Стрільців, 215, викладена бруківкою. Навколо площадки по периметру вимурована з каменю огорожа із стовпчинами, що знаходяться в одній площині, без будь - яих виступів. Між стовпчиками є металевий кований паркан з фігурними хвилястими вставками. В одному місці під огорожею, при вході до магазину справа, є декілька ящиків з-під пляшок.

Висновком експерта № 319 від 15 грудня 2014 року (а.с.116-119 т.1), підтверджено, що у ОСОБА_5 малися тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота та його органів, з розривами селезінки та сальника, які ускладнилася внутрішньою кровотечею, що викликало необхідність проведення 10 листопада 2014 року операції «Лапоратомія, ревізія органів черевної порожнини, спленектомія, лаваж та дренування черевної порожнини», які утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитися внаслідок нанесення ударів такими (можливо руками, ногами) у вказану вище ділянку 10 листопада 2014 року приблизно о 18 годині і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

Під час проведення експертизи потерпілий ОСОБА_5 експерту пояснив, що тілесні ушкодження отримав у смт. Перегінськ біля магазину «Продукти», де незнайомий мужчина вдарив його кулаком в обличчя зліва, від чого він упав на землю, а невідомий продовжував наносити йому удари ногами в длянку грудної клітки та живота зліва.

Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_15 роз»яснюючи свої висновки щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень пояснила, що у живіт потерпілого було нанесено декілька ударів, але не менше двох, оскільки, враховуючи розташування даних органів в організмі людини слід зазначити, що одним ударом неможливо спричинити розрив сальника та селезінки. Тобто один удар спричинив розрив селезінки, а інший призвів до розриву сальника. Тілесні ушкодження утворилися тільки від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути руки, ноги, тощо. Враховуючи характер тілесних ушкоджень, їх розташування та кількість зазначає, що отримання таких ушкоджень від одномоментного падіння з висоти власного росту на площину та ударів до твердих предметів виключається. З приводу отримання тілесних ушкоджень вона особисто опитувала потерпілого у присутності його матері. Потерпілий ОСОБА_5 цілком адекватно пояснював обставини, за яких він їх отримав. Пояснення потерпілого відображені нею у мотивувальній частині експертного висновку.

Після допиту у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1 експерт заявила, що потерпілий ОСОБА_5 не міг отримати наявні у нього тілесні ушкодження за обставин, на які вказує у своїх поясненнях обвинувачений. При нанесені йому обвинуваченим удару правою рукою в обличчя, потерпілий міг би вдаритися до складених під огорожею ящиків правою стороною, а тілесні ушкодження у нього малися в лівій ділянці живота.

Витягом з історії хвороби потерпілого ОСОБА_5 (а.с.106 т.2), що доданий ним суду до його заяви про небажання приймати участь у судовому засіданні підтверджено, що він є інвалідом з приводу розумової відсталості помірного ступеню з порушенням розвитку мовлення, не має здатності до абстрагування.

Копією постанови слідчого Баричко Ю.І. про закриття кримінального провадження (а.с.179-180 т.1) підтверджено, що за заявою ОСОБА_1 було внесено у ЄРДР повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_5 Слідчому, як потерпілий у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_1 давав показання про те, що з його пакета намагався викрасти речі саме ОСОБА_5, якого він ударив рукою в обличчя, від чого той упав на землю на ліву сторону. Кримінальне провадження було закрите за відсутністю у діях ОСОБА_5 складу злочину, оскільки у пакет він заглянув з цікавості, без наміру вчинити крадіжку.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_5 спричинені саме злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_1, який умисно завдав декілька ударів ногою в живіт лежачому на землі потерпілому, тобто отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілого перебуває у прямому причинному зв»язку з діями обвинуваченого.

Про наявність у діях обвинуваченого умислу на спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень свідчить спосіб, характер та механізм заподіяння тілесних ушкоджень, тобто наносячи удари ногою безпосередньо в живіт потерпілого, ОСОБА_1 міг та повинен був передбачити можливість заподіяння тяжкої шкоди його здоров'ю, хоч не бажав, але свідомо припускав настання такої шкоди.

Отже дії ОСОБА_1 на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень були цілеспрямовані та умисні, що виключає спричинення тілесних ушкоджень потерпілому діями обвинуваченого з необережності.

Суд прийшов до переконання, що показання обвинуваченого про те, що крім одного стусана в спину та одного удару долонею в обличчя і підніжки, інших ударів руками та ударів ногами потерпілому він не наносив, що він не знає, чи саме з ОСОБА_5 у нього був інцидент чи з іншою особою є неправдивими і такими, що направлені на уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки вони є непослідовними та суперечливими, не відповідають іншим, дослідженим судом обєктивним належним та допустимим доказам.

Зокрема свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні з достовірністю підтвердив, що саме ОСОБА_5 біля магазину «Продукти» заглядав у чужий пакет і там його били, бо він чув, як той сильно кричав.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтвердили, що саме обвинувачений бив хлопця, який поліз до його пакета, а обвинувачений заявив, що у той вечір мав тільки один конфлікт з незнайомим, який намагався щось викрасти з його пакета.

Потерпілий послідовно розказав свідкові ОСОБА_9, своїй матері ОСОБА_6 бабусі та експерту, що коли він упав на землю після удару обвинуваченого в обличчя, обвинувачений продовжував його бити, копаючи в живіт, що підтверджується протоколом - заявою ОСОБА_6І про вчинення злочину, висновком експерта, показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та експерта ОСОБА_15

У даному випадку суд визнає допустимими доказами показання свідків з чужих слів (із слів потерпілого), оскільки у суду відсутня можливість допитати потерпілого ОСОБА_5 у судовому засіданні, тому, що він на виклики у судове засідання не з»явився і на даний час перебуває за межами України. Його пояснення є правдивими і мають важливе значення для розуміння інших відомостей у даному кримінальному провадженні, обставини надання цих пояснень викликають довіру щодо їх достовірності та переконливості і ці показання не спростовані будь-якими іншими належними та допустимими доказами.

Обвинувачений у ході досудового розслідування визнавав свою вину у спричиненні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, у своїй заяві про вчинення злочину потерпілим щодо його майна та у показаннях слідчому у рамках того провадження підтверджував конфлікт саме з потерпілим та зазначав, що від його удару в обличчя потерпілий упав на землю, а не до пивних ящиків, також він повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду саме потерпілому в особі його матері, що є доказами того, що на даний час його показання є надуманими та нещирими.

Також за обставинами справи суд прийшов до переконання про відсутність підстав для юридичної оцінки дій обвинуваченого за страттями КК України, що передбачають відповідальність за спричинення тілесних ушкоджень, перебуваючи у стані необхідної оборони чи з перевищенням меж необхідної оборони, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Конституції України та ст. 36 КК України, кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання, незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

У своїй постанові «Про судову практику у справах про необхідну оборону» Пленум Верховного Суду України вказує, що при розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами, із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Не утворюють стану необхідної оборони дії, спрямовані на припинення правопорушення та заподіяння шкоди, яке хоча формально й містить ознаки злочину, але через малозначність не становить суспільної небезпеки.

Постановою слідчого про закриття кримінального провадження підтверджено, що у діях потерпілого ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки у належний обвинуваченому пакет він заглядав з цікавості.

Зважаючи на вартісність наявного у пакеті майна обвинуваченого, на переконання суду, достатнім засобом захисту від посягань ОСОБА_5 у даній конкретній обстанові було просто відштовхнути потерпілого від пакета.

Суд прийшов до переконання, що після падіння потерпілого на землю, посягання на майно обвинуваченого припинилося, а тому у обвинуваченого не було будь-якої потреби наносити ОСОБА_5 удари ногами у живіт.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує обставини справи. Тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, те що обвинувчений вчинив тяжкий злочин, однак до кримінальної відповідальності він притягається вперше, позитивно характеризується по місцю проживання і праці, працює, відповідно до медичних довідок на наркологічному та психоневрологічному обліку не перебуває, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей.

Обставинами, що пом»якшують покарання обвинуваченого суд визнає, те що обвинувачений шкодує з приводу вчиненого злочину та здійснив повне відшкодування потерпілому завданої злочином моральної і матеріальної шкоди, що дії обвинуваченого були спровоковані діями самого потерпілого, який без дозволу оглядав вміст пакета потерпілого, що з часу вчинення злочину пройшов тривалий час, який потерпілий перебував у стресовому стані, очікуючи призначення покарання за вчинене. Також суд враховує думки потерпілого та його законного представника про пом»якшення покарання обвинуваченому.

Сторона обвинувачення вказує на наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення обвинуваченим злочину перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, однак з цього приводу не надала суду жодного належного і допустимого доказу. Зокрема результатами токсилогічного дослідження № 1865 (а.с. 139 т.1) підтверджено, що у крові, відібраної у ОСОБА_1 11 листопада 2014 року не виявлено етанол в концентрації ( за методикою ГРХ). Показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3Д та ОСОБА_12Б підтверджено, що обвинувачений горілку біля магазину не пив, у стані алкогольного сп"яніння не перебував. За таких обставин суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_1 зазначену обтяжуючу покарання обставину.

Отже обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

Санкція статті 121 ч.1 КК України передбачає покарання тільки у виді позбавлення волі. Однак враховуючи обставини справи та особу винуватого, помякшуючі покарання обставини, які на переконання суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд вважає за необхідне призначаючи покарання застосувати ст. 69 КК України, та перейти до іншого, більш мякого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.121 КК України - арешту , оскільки призначення саме такого виду покарання обвинуваченому буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Заявлений представником потерпілого ОСОБА_16 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, за клопотанням ОСОБА_6 слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст.366-369, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та відповідно до ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді арешту, строком на шість місяців.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 час попереднього увязнення у період з 6 травня по 24 липня 2015 року з розрахунку 1 день попереднього ув»язнення за 2 дні призначеного судом покарання у виді арешту.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити попередньо обраний особисте зобов»язання.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя Г.В.Калиній