Рішення № 59319574, 27.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016Справа №910/11538/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» доПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» простягнення страхового відшкодування в розмірі 7 192 грн. 80 коп.

Представники:

від Позивача: Зелінська А.С. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Подкуйко О.Ю. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 7 192 грн. 80 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №103292Га/14д від 10.04.2014 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Сітроен», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8798949, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/11538/16, судове засідання призначено на 06.07.2016 року.

05.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 22.06.2016 року.

06.07.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи, а представник відповідача подав відзив на позовну заяву, яким просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- надати якісну копію повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 11.07.2014 року (євро протокол);

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2016 року відкладено розгляд справи на 20.07.2016 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

12.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 22.06.2016 року.

20.07.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача подав пояснення на відзив та заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що при написанні позовної заяви виникла технічна помилка (описка) в державному номерному знаку автомобіля "Daewoo" Т4НЕ8571 та просить вважати вірним номер автомобіля НОМЕР_2, зазначений в полісі.

Суд приймає до розгляду заяву Позивача про усунення недоліків в позовній заяві. Однак, представник позивача вимоги ухвали суду від 06.07.2016 року виконав не в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати докази на підтвердження погодження Публічним акціонерним товариством "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" як вигодонабувача, здійснення виплати страхового відшкодування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.07.2016 року відкладено розгляд справи на 27.07.2016 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

26.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 27 липня 2016 року представник Позивача надав пояснення, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27 липня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

10 квітня 2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик) та ОСОБА_5 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №103292Га/14д, предметом якого є страхування транспортного засобу «Сітроен», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2014 року по вул. 230 Стрілкової Дивізії, 35 м. Донецьку відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Сітроен», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6, та транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7, під керуванням ОСОБА_8, що підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол).

Відповідно до ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 11.07.2014 року, вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Сітроен», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

При цьому, наявність недоліків у європротоколі, а саме відсутність відміток у графі "свідки", не нівелюють доказової сили вказаного документу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2015 року у справі №910/19243/14.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, Суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 11.07.2014 року як належний доказ вчинення дорожньо - транспортної пригоди, за участю транспортного засобу «Сітроен», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 та транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7, під керуванням ОСОБА_8.

Відповідно до Страхового акту № 1.001.14.11806/VESKO12900 від 08.06.2015 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ФОП ОСОБА_4 в розмірі 7 702 грн. 80 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 178 764 від 09.06.2015 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування згідно акту № 1.001.14.11806/VESKO12900 ОСОБА_5».

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8798949, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 510 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 7 192 грн. 80 коп. відповідно до встановлених Полісом № АС/8798949 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що 10 квітня 2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик) та ОСОБА_5 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №103292Га/14д, предметом якого є страхування транспортного засобу «Сітроен», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Проте, матеріали справи місять лише 1, 2 та 10 сторінки Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №103292Га/14д від 10.04.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» здійснено запит щодо отримання повного тексту договору, у відповідь на який повідомлено, що оскільки дорожньо - транспортна пригода трапилась у місті Донецьк, а договір та лист вигодонабувача знаходились у м. Донецьку, але були втрачені, а Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», яке знаходилось у м. Донецьку, знаходиться в стані припинення, що підтверджується електронним листуванням, наявним в матеріалах справи.

Крім того, Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р і від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Донецьк.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства місто Донецьк є частиною території України, тимчасово окупованої незаконними терористичними збройними формуваннями, де триває антитерористична операція.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами (Пленум Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року).

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем було доведено належними засобами доказування об'єктивні причини неподання повного тексту Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №103292Га/14д та листа вигодонабувача про погодження здійснення виплати страхового відшкодування ФОП ОСОБА_4, а тому Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №103292Га/14д від 10.04.2014 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Сітроен», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 7 702 грн. 80 коп.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол) від 11.07.2014 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Судом розглянуті та відхилені доводи Відповідача щодо непідписання Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №103292Га/14д від 10.04.2014 року вигодонабувачем - Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк», з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Отже, ст. 985 ЦК України передбачено можливість укладення договору страхування в інтересах третіх осіб у розумінні ст. 636 ЦК України, тобто осіб, які хоча і не є стороною в договорі, але набувають права вимагати виконання зобов'язання на свою користь.

Чинне законодавство у страховому зобов'язанні виділяє два види третіх осіб. Перший вид - це застраховані особи, під якими слід розуміти фізичних осіб, у житті яких можуть трапитися події, у разі настання яких виникає обов'язок страховика здійснити страхові виплати такому застрахованому або вигодонабувачу. Введення застрахованої особи до кола суб'єктів відносин страхування допускається лише за її згодою. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Другим видом є вигодонабувачі.

Тобто, визначаючи у договорі страхування вигодонабувачем третю особу, страхувальник добровільно і свідомо зменшує обсяг своїх прав за вказаним договором, у тому числі і право вимоги виконання страховиком договору щодо виплати страхового відшкодування.

Із зазначеного випливає, що договір страхування надає третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, договір страхування є двостороннім, оплатним, строковим, консенсуальним, сторонами якого виступають лише страховик і страхувальник, а вигодонабувач не є стороною Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №103292Га/14д від 10.04.2014 року, оскільки йому належить лише право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, але не покладає на нього обов'язків останнього, а тому відповідно до вимог чинного законодавства України не вимагається підписання вказаного договору та скріплення його печатками вигодонабувача.

При цьому, твердження Відповідача про пропуск Позивачем річного строку звернення з вимогою про сплату страхового відшкодування, встановленого п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки вказана норма регулює відносини між страховиком та страхувальником цивільно-правової відповідальності, а не між страховими компаніями.

Спір у даній справі виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто з правовідносин, що регулюються положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", за якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тоді як, із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Отже, названий закон регулює інші відносини, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі і приписи п. 37.1.4 ст.37 цього закону до даних правовідносин не застосовуються. Вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є стороною цього договору.

При цьому, норми зазначеного закону не містять підстав для відмови у задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.03.2014 року у справі № 910/18716/13, від 17.07.2013 року у справі №910/4896/13, від 25.06.2014 року у справі №910/23812/13 та від 04.11.2014 року у справі №910/10027/14.

За таких обставин, посилання Відповідача на приписи підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, Суд вважає безпідставним та не приймає до уваги, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, Суд не приймає до уваги доводи Відповідача щодо непогодження вигодо набувачем здійснення виплати страхового відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_4, оскільки, як встановлено Судом, Позивачем було доведено належними засобами доказування об'єктивні причини неподання листа вигодонабувача про погодження здійснення виплати з урахуванням ще й того, що в матеріалах справи наявний генеральний договір про співробітництво №ІМА-11-1/2011 від 07.04.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», який регулює відносини щодо страхування ризиків та виплати страхового відшкодування.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8798949 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 7 192 грн. 80 коп. (7 702 грн. 80 коп. сума страхового відшкодування - 510 грн. 00 коп. франшизи)

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) 7 192 (сім тисяч сто дев'яносто дві) грн. 80 (вісімдесят) коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 липня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин