Рішення № 59319564, 27.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016

Справа №910/11314/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до

про

Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»

стягнення заборгованості у розмірі 69 519 грн. 08 коп.

Представники:

від Позивача: не з’явились;

від Відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 69 519 грн. 08 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 16.08.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення технічного поверху будівлі ІВЦ Іллічівського морського торговельного порту, загальною площею 17,4 кв.м., що перебуває на балансі ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та розташованого за адресою: м. Іллічівськ, пл. Праці, 6. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору Орендодавець передав Відповідачу приміщення, проте Відповідач повернув з оренди вказане приміщення із прострочкою, а саме 11.04.2016 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном у розмірі 61 390 грн. 08 коп., пеню у розмірі 5 478 грн. 72 коп., інфляційні у розмірі 2 243 грн. 31 коп. та 3% річних у розмірі 407 грн. 73 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/11314/16, судове засідання призначено на 30.06.2016 року.

30.06.2016 року в судове засідання представники сторін не з’явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 17.06.2016 року не виконали.

Суд зазначає, що відповідно до п. 5.7. Договору оренди №11/2 від 16.08.2006 року у разі невиконання орендарем обов’язку повернути об’єкт орендодавцю за участю балансоутримувача, орендодавцем нараховується неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном.

З огляду на вищевикладене, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, Суд прийшов до висновку – зобов’язати Позивача:

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази, умови Договору та норми чинного законодавства України щодо стягнення з Орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном саме на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (балансоутримувача);

- надати обґрунтований розрахунок пені відповідно до п. 3.8 Договору оренди №11/2 від 16.08.2006 року у визначеному п. 3.4. співвідношенні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від30.06.2016 року відкладено розгляд справи на 13.07.2016 року у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

12.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

12.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позову заяву.

13.07.2016 року в судове засідання представники сторін не з’явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд зазначає, що Позивачем на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 17.06.2016 року в частинні надання власного письмового підтвердження про відсутність аналогічного спору, надано довідку про відсутність аналогічного спору між Позивачем та Приватним акціонерним товариством “МТС Україна”.

З огляду на вищевикладене, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, Суд прийшов до висновку – зобов’язати Позивача:

1) надати належне власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору;

2) надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Приватного акціонерного товариства “Телесистеми України”.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.07.2016 року відкладено розгляд справи на 27.07.2016 року, у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі.

26.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на відзив Відповідача.

В судове засідання 27 липня 2016 року представники Сторін не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі № 910/11314/16 та поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 20.07.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 13.07.2016 року.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» є 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/11314/16 направлялись на адресу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Позивач і Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Позивач і Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача і Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27 липня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

16.08.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення технічного поверху будівлі ІВЦ Іллічівського морського торговельного порту, загальною площею 17,4 кв.м., що перебуває на балансі ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та розташованого за адресою: м. Іллічівськ, пл. Праці, 6.

Відповідно до п.2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування об’єктом оренди з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання – передачі майна.

Згідно з п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі чинної Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2006 р.) 489 грн. 37 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. (п.3.3 Договору)

У п.3.4 Договору зазначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.4 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.5.7 Договору орендар зобов’язався у разі припинення або розірвання договору повернути Орендодавцю за участю балансоутримувача, об’єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об’єкту оренди з вини Орендаря. У разі невиконання Орендарем обов’язку повернути об’єкт оренди Орендодавцю за участю балансоутримувача, Орендодавцем нараховується неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочки, яка стягується у судовому порядку.

Цей Договір укладено терміном до 30.06.2007 року включно, який діє з моменту його підписання сторонами. (п.10.1 Договору)

Договором про внесення змін від 13.08.2010 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Сторони внесли зміни до преамбули договору в частині найменування Орендаря – Приватне акціонерне товариство «Телесистеми України».

Договором про внесення змін від 13.06.2013 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року у п.1.1 договору слова «що перебуває на балансі ДП «Іллічівський морський торговельний порт» замінено словами «що перебуває на балансі Іллічівської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

Договорами про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Сторони неодноразово вносили зміни до строку дії договору, зокрема, Договором про внесення змін від 03.11.2014 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року продовжено термін дії цього договору до 30.09.2015 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення технічного поверху будівлі ІВЦ Іллічівського морського торговельного порту, загальною площею 17,4 кв.м., що перебуває на балансі ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та розташованого за адресою: м. Іллічівськ, пл. Праці, 6, що підтверджується Актом прийому – передачі державного нерухомо майна від 16.08.2006 року.

Крім того, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Орендар повернув, а Балансоутримувач – Іллічівська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» прийняла у подальше господарське відання державне нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення технічного поверху будівлі ІВЦ Іллічівського морського торговельного порту, загальною площею 17,50 кв.м., що розташоване за адресою: м. Іллічівськ, пл. Праці, 6, що підтверджується Актом прийому – передачі (повернення) майна від 11.04.2016 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач повернув з оренди вказане приміщення із прострочкою, а саме 11.04.2016 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном у розмірі 61 390 грн. 08 коп., пеню у розмірі 5 478 грн. 72 коп., інфляційні у розмірі 2 243 грн. 31 коп. та 3% річних у розмірі 407 грн. 73 коп.

10.05.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію з вимогою сплатити неустойку розмірі подвійної плати за користування майном у розмірі 61 390 грн. 08 коп., пеню у розмірі 3 208 грн. 18 коп., інфляційні у розмірі 294 грн. 79 коп. та 3% річних у розмірі 227грн. 07 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення технічного поверху будівлі ІВЦ Іллічівського морського торговельного порту, загальною площею 17,4 кв.м., що перебуває на балансі ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та розташованого за адресою: м. Іллічівськ, пл. Праці, 6, що підтверджується Актом прийому – передачі державного нерухомо майна від 16.08.2006 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини четвертої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Договором про внесення змін від 03.11.2014 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року продовжено термін дії цього договору до 30.09.2015 року включно.

Відповідно до п.5.7 Договору орендар зобов’язався у разі припинення або розірвання договору повернути Орендодавцю за участю балансоутримувача, об’єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об’єкту оренди з вини Орендаря.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, у разі припинення цього Договору, у Відповідача виникає обов'язок повернути Орендодавцю майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об’єктом оренди.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Орендар повернув, а Балансоутримувач – Іллічівська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» прийняла у подальше господарське відання державне нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення технічного поверху будівлі ІВЦ Іллічівського морського торговельного порту, загальною площею 17,50 кв.м., що розташоване за адресою: м. Іллічівськ, пл. Праці, 6, що підтверджується Актом прийому – передачі (повернення) майна від 11.04.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Таким чином, Суд зазначає, що в порушення умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Орендар не повернув об’єкт з оренди після закінчення строку дії спірного договору 01.10.2015 року, повернувши державне нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення технічного поверху будівлі ІВЦ Іллічівського морського торговельного порту, загальною площею 17,50 кв.м., що розташоване за адресою: м. Іллічівськ, пл. Праці, 6, лише 11.04.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Балансоутримувач надіслав Відповідачу рахунки на оплату за оренду приміщень №АН/18 092 від 30.11.2015 р. на суму 5 529 грн. 82 коп., №АН/19 555 від 31.12.2015 р. на суму 5 568 грн. 53 коп., №АН/1 600 від 31.01.2016 р. на суму 5 568 грн. 53 коп., №АН/2 814 від 29.02.2016 р. на суму 5 568 грн. 53 коп., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Балансоутримувач надіслав Відповідачу рахунки на оплату неустойки за період з 01.01.2016 р. по 29.02.2016 р. за користування майном №АН/5 252 від 31.03.2016 р. на суму 11 137 грн. 05 коп., на оплату неустойки за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. за користування майном №АН/5 251 від 31.03.2016 р. на суму 16 519 грн. 73 коп., на оплату неустойки за період з 01.03.2016 р. по 31.03.2016 р. за користування майном №АН/5 249 від 31.03.2016 р. на суму 11 137 грн. 05 коп., на оплату неустойки за період з 01.04.2016 р. по 11.04.2016 р. за користування майном №АН/5 250 від 11.04.2016 р. на суму 4 083 грн. 95 коп., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/29250/15 стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» заборгованість по орендній платі за період липень 2015 року – жовтень 2015 року у розмірі 24 267 грн. 32 коп., 1864 грн. 87 коп. інфляційних, 2095 грн. 66 коп. пені, 147 грн. 77 коп. 3% річних.

Листом №16/ГО/0364 від 11.07.2016 року Відповідач повідомив Позивача, що при ухваленні рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/29250/15 не були враховані здійснені у листопаді 2015 року оплати на загальну суму 6 916 грн. 00 коп. за платіжними дорученнями від 24.11.2015 р. на суму 3 897 грн. 07 коп. (призначення платежу «орендна оплата за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015р.»), від 24.11.2015 р. на суму 1 515 грн. 53 коп. (призначення платежу «оплата ПДВ 70% орендної плати за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015р.»), від 26.11.2015 р. (призначення платежу «оплата ПДВ 70% орендної плати за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015р.»), а тому на підставі п.3.10 Договору просив вважати вказані платежі оплатами за листопад – грудень 2015 року.

Відповідно до п.3.10 Договору наднормативна сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та балансоутримувачу підлягає у встановленому порядку поверненню Орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.

Проте, Суд не приймає до уваги вказаний лист Відповідача, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відправки та отримання вказаного листа Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», а також доказів того, що вказана сума є наднормативною сумою орендної плати з урахуванням ще й того, що отримувачі коштів не мають право самостійно змінювати призначення платежу відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.2004 року. Суд звертає увагу, що у разі отримання вказаної суми Позивачем, сума у розмірі 6 916 грн. 00 коп. підлягає поверненню Приватному акціонерному товариству «Телесистеми України» у встановленому законом порядку.

Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» перед Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року сплати орендної плати за період листопад 2015 року – лютий 2016 року становить 18 512 грн. 35 коп.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» по орендній платі у розмірі 18 512 грн. 35 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 18 512 грн. 35 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за прострочку оплати орендних платежів за загальний період прострочки з 13.12.2015 р. по 06.06.2016 р. у розмірі 223 грн. 96 коп. та інфляційні в розмірі 885 грн. 52 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати по орендній платі за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року за загальний період прострочки з 13.12.2015 р. по 06.06.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв’язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача за зобов’язаннями листопада 2015 року та лютого 2016 року. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 222 грн. 14 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов’язання за загальний період з 15.12.2015 року по 06.06.2016 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період прострочки сплати по орендній платі за загальний період прострочки з 13.12.2015 р. по 06.06.2016 р. у розмірі 885 грн. 52 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі за загальний період прострочки з 15.12.2015 р. по 06.06.2016 р., оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача на його користь пені за загальний період прострочки з 13.12.2015 р. по 06.06.2016 р. у розмірі 3 125 грн. 97 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.4 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов’язання сплати по орендній платі за загальний період прострочки з 13.12.2015 р. по 06.06.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв’язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача за зобов’язаннями листопада 2015 року та лютого 2016 року. Так, при здійсненні розрахунку пені Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, а також те, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

За таких підстав, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 3 097 грн. 07 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов’язання з 15.12.2015 року по 06.06.2016 року.

Що стосується позовних вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року у розмірі 42 877 грн. 73 коп., Суд зазначає.

Відповідно до ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов’язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Суд звертає увагу, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статі 785 Цивільного кодексу України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов’язання відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі №927/1215/13.

Як встановлено Судом, в порушення умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Орендар не повернув об’єкт з оренди після закінчення строку дії спірного договору 01.10.2015 року, повернувши державне нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення технічного поверху будівлі ІВЦ Іллічівського морського торговельного порту, загальною площею 17,50 кв.м., що розташоване за адресою: м. Іллічівськ, пл. Праці, 6, лише 11.04.2016 року.

На виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Балансоутримувач надіслав Відповідачу рахунки на оплату неустойки за період з 01.01.2016 р. по 29.02.2016 р. за користування майном №АН/5 252 від 31.03.2016 р. на суму 11 137 грн. 05 коп., на оплату неустойки за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. за користування майном №АН/5 251 від 31.03.2016 р. на суму 16 519 грн. 73 коп., на оплату неустойки за період з 01.03.2016 р. по 31.03.2016 р. за користування майном №АН/5 249 від 31.03.2016 р. на суму 11 137 грн. 05 коп., на оплату неустойки за період з 01.04.2016 р. по 11.04.2016 р. за користування майном №АН/5 250 від 11.04.2016 р. на суму 4 083 грн. 95 коп., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п.5.7 Договору орендар зобов’язався у разі припинення або розірвання договору повернути Орендодавцю за участю балансоутримувача, об’єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об’єкту оренди з вини Орендаря. У разі невиконання Орендарем обов’язку повернути об’єкт оренди Орендодавцю за участю балансоутримувача, Орендодавцем нараховується неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочки, яка стягується у судовому порядку.

Таким чином, Суд звертає увагу, що умовами Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Сторони без заперечень та зауважень, в добровільному порядку відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачили саме право Орендодавця – Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області здійснювати нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочки.

При цьому, Суд не приймає до уваги доводи Позивача з посиланням на рішення господарського суду Одеської області від 08.09.2014 року по справі №916/2711/14 в якості преюдиційного факту, яким встановлено право Балансоутримувача на нарахування неустойки у розмірі 30% від подвійної плати за користування майном, оскільки вказане рішення не є таким фактом в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а також у рішенні господарського суду Одеської області від 08.09.2014 року по справі №916/2711/14 взагалі відсутнє посилання на умови договору, яким передбачено право балансоутримувача або орендодавця на нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном, а лише зазначено загальні положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року у розмірі 42 877 грн. 73 коп.

Крім того, у зв’язку з наявністю прострочки по оплаті неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №11/2 від 16.08.2006 року Позивачем нараховано на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних за загальний період прострочки з 13.04.2016 р. по 06.06.2016 р. у розмірі 183 грн. 77 коп. та інфляційні у розмірі 1 357 грн. 79 коп., а також пеню у розмірі 2 352 грн. 75 коп. Проте, вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 18 512 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 222 грн. 14 коп., інфляційні у розмірі 885 грн. 52 коп., пеня у розмірі 3 097 грн. 07 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (02154, м.Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 22599262) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 01135, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ , будинок 14, Ідентифікаційний код юридичної особи 38727770) в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 38728418) заборгованість у розмірі 18 512 (вісімнадцять тисяч п’ятсот дванадцять) грн. 35 (тридцять п’ять) коп., 3% річних у розмірі 222 (двісті двадцять дві) грн. 14 (чотирнадцять) коп., інфляційні у розмірі 885 (вісімсот вісімдесят п’ять) грн. 52 (п’ятдесят дві) коп., пеню у розмірі 3 097 (три тисячі дев’яносто сім) грн. 07 (сім) коп. та судовий збір у розмірі 450 (чотириста п’ятдесят) грн. 30 (тридцять) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 липня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин