Ухвала суду № 59318448, 14.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2016 р. м. Київ К/800/9781/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Борисенко І.В.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015

у справі № 826/12454/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремедія-Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремедія-Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ремедія-Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ремедія-Україна» щодо взаємовідносин з приватним підприємством «Унтер» - ТОВ «БЛП-2012» за березень-квітень 2013 року за результатами якої 14.04.2014 було складено акт перевірки №785/26-53-22-03-21/38133888; визнано протиправними дій відповідача щодо коригування у базах даних сум податкового зобов'язання та податкового кредиту ТОВ «Ремедія-Україна» на підставі акту перевірки від 14.04.2014 №785/26-53-22-03-21/38133888 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ремедія-Україна» щодо взаємовідносин з ПП «Унтер» - ТОВ «БЛП-2012» за березень-квітень 2013 року; зобов'язано відповідача відновити в базі даних «АІС ОР «Податки», АІС «Бест Звіт», АІС «Податковий блок», «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Ремедія-Україна» за березень - квітень 2013 року, які були відкориговані на підставі висновків акту перевірки від 14.04.2014 №785/26-53-22-03-21/38133888 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ремедія-Україна» щодо взаємовідносин з ПП «Унтер» - ТОВ «БЛП-2012» за березень-квітень 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо коригування у базах даних сум податкового зобов'язання та податкового кредиту ТОВ «Ремедія-Україна» на підставі акту перевірки від 14.04.2014 №785/26-53-22-03-21/38133888 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ремедія-Україна» щодо взаємовідносин з ПП «Унтер» - ТОВ «БЛП-2012» за березень-квітень 2013 року. Зобов'язано відповідача відновити в базі даних «АІС ОР «Податки», АІС «Бест Звіт», АІС «Податковий блок», «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Ремедія-Україна» за березень - квітень 2013 року, які були відкориговані відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 14.04.2014 №785/26-53-22-03-21/38133888 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ремедія-Україна» щодо взаємовідносин з ПП «Унтер» - ТОВ «БЛП-2012» за березень-квітень 2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ремедія-Україна» щодо взаємовідносин з ПП «Унтер» - ТОВ «БЛП-2012» за березень-квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 14.04.2014 №785/26-53-22-03-21/38133888, в якому встановлено порушення позивачем пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві внесла зміни щодо показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Ремедія-Україна» до ІС «Податковий блок».

Підставою для проведення перевірки став наказ ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.03.2014 №617 та повідомлення про проведення перевірки від 31.03.2014 №2252/26-53-22-03, які направлені на адресу ТОВ «Ремедія-Україна» 03.04.2014, що підтверджується матеріалами справи.

Перевірку здійснено у період з 03.04.3014 по 14.04.2014.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час розгляду справи податкове повідомлення-рішення органом державної податкової служби не приймалося, тому до узгодження податкового зобов'язання у встановленому Податковим кодексом України порядку, внесення будь-яких коригувань до задекларованих платником податків показників, є необґрунтованим та передчасним.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача, пов'язаних з проведенням документальної невиїзної перевірки, оскільки дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідають вимогам статті 79.2 Податкового кодексу України, а саме перевірку позивача проведено контролюючим органом на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, в день направлення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Колегія судів, не може повністю погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає помилковим тлумачення судами попередніх інстанцій у зазначеній справі і пункту 79.2 статті 79 ПК України як такого, що не містить жодної вимоги про необхідність отримання платником податків наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення саме виключно до початку перевірки.

Ця норма встановлює, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пункт 79.2 статті 79 доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 24.05.2012 №4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» такого змісту: «Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки». Це доповнення не змінює регулювання, воно уточнює дійсний зміст попередньої норми.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Отже, аналізовані норми Податкового кодексу України для дотримання балансу публічних і приватних інтересів встановлюють умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Вирішуючи даний спір по суті, суди встановили, що підставою для проведення перевірки став наказ ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.03.2014 №617 та повідомлення про проведення перевірки від 31.03.2014 №2252/26-53-22-03, які направлені на адресу ТОВ «Ремедія-Україна» 03.04.2014, а перевірку здійснено у період з 03.04.3014 по 14.04.2014, однак суди не з'ясували чи був позивач ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення такої.

Крім того, вирішуючи питання про правомірність внесення контролюючим органом до інформаційної системи «Податковий блок» інформації на підставі зазначеного акту перевірки, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Згідно із статтею 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За правилами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 статті 74 ПК України).

Вирішуючи питання про правомірність здійсненого податковим органом коригування, слід враховувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену, зокрема, в постановах: від 09.12.2014 №21-511а14, від 04.11.2015 справа № 21-1654а15, від 02.12.2015 №21-5180а15, від 15.12.2015 №21-677а15, відповідно до яких інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до баз даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акту, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі собою не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Однак, судами попередніх інстанцій, в порушення вказаних норм процесуального права, не було досліджено всіх обставин справи.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову зроблено без повного з'ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)С.Е. Острович