Ухвала суду № 59318256, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Київ К/800/5105/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015

у справі № 826/6937/15

за позовом Інспекції

до товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток-21 сторіччя" (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Інспекція звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) просила стягнути з Товариства податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 511 033,76 грн. та з ПДВ у розмірі 160 276,76 грн.

У подальшому позивачем подавалися заяви про уточнення позовних вимог, які повернуті заявникові.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015, у позові відмовлено з тих мотивів, що позивач не довів належними засобами доказування наявність у платника податкового боргу в оспорюваній сумі.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Згідно з частиною четвертою пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік Товариством було задекларовано податок на прибуток у сумі 5 394 521 грн. Протягом 2014-2015 років відповідачем було сплачено авансові внески з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 5 416 694,20 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Також суди з'ясували, що з огляду на задеклароване платником від'ємне значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності у І кварталі 2015 року, з огляду на положення абзацу дев'ятого пункту 57.1 статті 57 ПК у Товариства відсутній обов'язок сплачувати авансові внески у другому - четвертому кварталах 2015 року.

Вказані обставини, які не спростовані податковим органом, підтверджують правильність висновку судів про відсутність у платника заборгованості з даного виду платежу.

Аналізуючи стан розрахунків платника по ПДВ, суди встановили, що згідно з уточнюючим розрахунком від 19.08.2015 № 9174617536, поданим платником до контролюючого органу, заборгованість платника з ПДВ складає 0,06 грн. Вказаний факт позивачем не заперечується та відображений Інспекцією, зокрема, у поданій заяві про уточнення позовних вимог (т.1, а.с. 118-119), а тому не підлягає додатковій перевірці у рамках даного касаційного провадження.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, порушень процесуальних норм, що тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі № 826/6937/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько