Ухвала суду № 59318248, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2016 р. м. Київ К/800/5301/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Валігури Т.Ю.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Інспекція)

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.10.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016

у справі № 807/3450/13-а (876/10268/14)

за заявою міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (далі - Відділ ДВС) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2013

за позовом Інспекції

до товариства з обмеженою відповідальністю БВКТ "Бенефіт" (далі - Товариство)

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Інспекція звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що за відсутності коштів на рахунку платника, достатніх для погашення його податкового боргу, податковий орган вправі використати майно платника для погашення такого боргу.

У подальшому Відділом ДВС подано заяву про перегляд названого рішення за нововиявленими обставинами, в якій заявник просив скасувати зазначену постанову Закарпатського окружного адміністративного суду.

Як на нововиявлену обставину у розглядуваній справі заявник послався на те, що майно Товариства, включене до акта опису майна у податкову заставу, є об'єктом публічного обтяження, яке було зареєстровано до виникнення права податкової застави у даному спорі.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.10.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016, зазначену заяву задоволено; постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 скасовано; у позові відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції підтримали правову позицію заявника відносно того, що саме відділ ДВС має пріоритетне право на використання спірного майна Товариства при здійсненні своїх повноважень з примусового виконання виконавчого листа з огляду на те, що відповідне публічне обтяження існувало до моменту виникнення права податкової застави.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити даний позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги, виходячи з такого.

У пункті 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права (набув чинності, в тому числі для України, 23 березня 1976 року) проголошено, що кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що висувається проти нього, або при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Судове рішення не може бути визнано справедливим та правосудним, а судовий захист - повним та ефективним, якщо допущено судову помилку.

Статтею 14 (пункт 6) Міжнародного пакту передбачено, що судове рішення підлягає перегляду, якщо «якась нова чи нововиявлена обставина незаперечно доводить наявність судової помилки».

Наведене положення міжнародного акта відображено у нормах процесуального права України, зокрема, у частині першій статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до якої постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

За змістом частини другої цієї ж статті КАС підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Отже, за змістом наведеної норми процесуального права, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Тобто нововиявлені обставини є фактичними даними, які свідчать про помилковість висновків суду у зв'язку з тим, що при розгляді справи існували істотні обставини, які не були відомі учасникам спору, а, відтак, й адміністративному суду.

За наявності обставин, що відповідають наведеним критеріям, судове рішення є необґрунтованим, позаяк фактичний склад, встановлений адміністративним судом, є неповним та не відповідає об'єктивній істині.

Втім обставини, наведені відділом ДВС у розглядуваній заяві, не мають ознак істотності.

Адже дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, надається не на конкретно визначене майно, а на суму податкового боргу; власне перелік майна, що підлягає реалізації з метою погашення податкового боргу платника, виявляється у процесі виконання органом державної податкової служби судового рішення про надання такого дозволу. При цьому майно платника, що підлягає продажу, не обмежується виключно майном, зазначеним в акті опису майна. В силу вимог пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України джерелом погашення податкового боргу платника може бути і майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, однак вартістю у межах суми існуючого податкового боргу.

Пріоритетність використання майна платника для погашення його податкового боргу та інших зобов'язань визначається також на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, наявність пріоритетного публічного обтяження, що виникло на підставі постанови головного державного виконавця Відділу ДВС від 23.05.2012, не має істотного значення для вирішення цього спору, позаяк ця обставина не могла вплинути на вирішення даної справи по суті. Вказана обставина не входила до предмета доказування у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210 - 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.10.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 у справі № 807/3450/13-а (876/10268/14) скасувати.

3. Заяву міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі № 807/3450/13-а (876/10268/14) залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько