Ухвала суду № 59318158, 28.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/28283/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників та просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2015 № 0000894102, 0000904102.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом було проведено камеральну перевірку ПАТ «Укрнафта», за результатами якої складено Акт від 09.09.2015 № 936/28-10-41-20/00135390.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 198.6, ст. 192, п. 201.10 та п. 39 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 576 962 156 грн. за липень 2015року у завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 132 244 958 грн..

Підставою для такого висновку податковим органом зазначено те, що контрагент позивача ТОВ «Котлас» зареєстрував податкові накладні (виписані в липні 2015), на підставі яких позивачем було сформовано спірні суми податкового кредиту та від'ємного значення, в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строків, визначених в п. 39 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого позивач, відповідно до п. 198.6 ПК України, на переконання податкового органу, позбавлений права на віднесення сум ПДВ за таким податковим накладним до податкового кредиту за липень 2015 року. Інших обставин донарахування позивачу ПДВ, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та зменшення розміру від'ємного значення ПДВ, Акт перевірки в собі не містить.

02 Жовтня 2015 відповідачем на підставі вищеозначеного Акта перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0000894102, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 667 075 797 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 444 717 198 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 222 358 599 грн., та №0000904102, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість всього в сумі 132 244 958 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього статтею 72 КАС України обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до абз. 1 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з абз. 1 п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 3 п. 198.6. ст. 198 ПК України).

Аналогічна норма закріплена в п. 201.10 статті 201 ПК України, згідно якого податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної (абзац 4 п. 198.6. ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України платник податків може бути притягнутий до відповідальності контролюючим органом у випадку, якщо на момент його перевірки контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Аналіз наведених вище норм ПК України дозволяє дійти висновку, що право на податковий кредит виникає у платника податку у тому звітному періоді, в якому відбулася одна з зазначених у п. 198.2 ст. 198 ПК України подій, і таке право зберігається за платником податку протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної, а віднесення, тобто відображення в податковому обліку суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту, здійснюється на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

Разом з тим, абз. 5 п. 198.6 ПК України передбачено, що суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

ЯК вбачається з матеріалів справи, зокрема, з Акту перевірки, станом на дату проведення перевірки податкові накладні були зареєстровані ТОВ «Котлас» з порушенням строків, визначених в п. 39 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого позивач, станом на дату подання уточнюючого розрахунку (28.08.2015), відповідно до п. 198.6 ПК України, дійсно був позбавлений права на віднесення сум ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту за липень 2015.

В той же час, в ході судового розгляду справи встановлено, що порушення строків реєстрації ТОВ «Котлас» податкових накладних в ЄРПН було обумовлене не протиправною бездіяльністю останнього, а протиправними діями з боку ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області в частині неприйняття відповідних податкових накладних до реєстрації в ЄРПН.

Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 по справі №825/3434/15-а, яка набрала законної сили 15.02.2016, визнано протиправним неприйняття ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області податкових накладних ТОВ «Котлас» та зобов'язано податкові накладні №5, №11 від 13.07.2015 - 31.07.2015; від 14.07.2015 №12 - №35 - 31.07.2015; від 15.07.2015 №36-№57 - 31.07.2015; від 16.07.2015 №58-№77 - 07.08.2015; від 17.07.2015 №78-№81 - 07.08.2015; від 31.07.2015 №230-№237 - 15.08.2015, - вважати зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано для реєстрації.

Аналіз мотивувальної та резолютивної частини постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 по справі № 825/3434/15-а в контексті положень п. 39 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України дає змогу дійти висновку, що податкові накладні є зареєстрованими ТОВ «Котлас» в ЄРПН з дотриманням строків, визначених п. 39 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого, на час вирішення даної справи по суті заявлених позовних вимог позивач має право на формування податкового кредиту за такими податковими накладними за звітний податковий період - липень 2015.

Враховуючи вищевикладене в сукупності та те, що зазначені контролюючим органом в акті перевірки обставини спростовуються належним та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а факт повної сплати ПДВ в ціні придбаних нафтопродуктів та реальність придбання таких нафтопродуктів податковим органом не заперечується, - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування.

Також колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року було відстрочено сплату судового збору у розмірі 13 188 792,46 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

В судовому засіданні представник апелянта наголошував на тому, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 436 грн., а тому судовий збір, який підлягає сплаті за подачу апеляційної скарги в даному випадку повинен становити 2 679,60 грн. (2 436/100*110).

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким твердження апелянта та звертає увагу на те, що відповідно до п.2 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При цьому, під ставкою, що підлягала сплаті слід розуміти саме суму, яка розраховується у розмірі, визначеному ст.4 Закону України «Про судовий збір», а не фактично сплачену.

Водночас, ч.1 ст.10 КАС України закріплено принцип рівності учасників адміністративного процесу, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Так, принцип процесуальної рівності сторін, як один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавались розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони.

Таким чином, враховуючи, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем було оплачено суму судового збору у розмірі лише 2 436 грн., яка суттєво менша від суми, яка підлягала сплаті, колегія суддів вважає справедливим розраховувати 110% ставки судового збору саме із вказаної суми, з метою дотримання принципу рівності учасників судового процесу,- з огляду на що зменшити суму судового збору, що підлягає стягненню з Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників за подачу апеляційної скарги до 2679,60 грн..

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року, - без змін

Стягнути з Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31211206781007; код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) гривень 60 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29 липня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.