Ухвала суду № 59317512, 26.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року м. Київ К/800/30719/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Головчук С.В., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (правонастуником якого є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) в якому просив: визнати дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2015 ВП №46451658 протиправними; скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2015 ВП №46451658; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року позов задоволено частково. Визнано дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2015 ВП№46451658 протиправними. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.02.2015 року ВП № 46451658. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.

Позивач у письмових заперечень на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 11.02.2015 року ВП№46451658 (заява позивача від 03.02.2015 року) по примусовому виконанню виконавчого листа від 21.01.2015 року №826/11048/14, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, у якому постановлено: зобов'язати Міністерство юстиції України провести донарахування ОСОБА_4 суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 року ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 року за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1 465 грн. 75 коп.; стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_4 різницю недосплаченої суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП №40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1 465 грн. 75 коп.

Відмова у відкритті виконавчого провадження мотивована пунктом 4 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Не погодження із вказаним рішенням відповідача стало підставою для звернення позивача до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки боржником за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2015 є Міністерство юстиції України, відповідний виконавчий лист був пред'явлений до Державної виконавчої служби України стягувачем правильно.

Враховуючи зміст правовідносин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вбачаючи при цьому правову позицію Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, висловлену у постанові від 24 червня 2015 року (справа № 916/2182/14; 3-317гс15), яка зводиться до того, що … «державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржниками є державні органи, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства», зазначає наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;

б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.

Згідно із положеннями статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 передбачено, що протягом місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Суду Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України.

За змістом частин першої та другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV 21.04.1999 (у відповідній редакції) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною другою статті 17 Закону «Про виконавче провадження» № 606-XIV 21.04.1999 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Як вбачаються з матеріалів справи, спірні правовідносини мають похідний характер від правовідносин щодо недонарахування (застосування хибного офіційного курсу валют НБУ) позивачу з боку Міністерства юстиції України повного розміру справедливої сатисфакції, визначеної Європейським судом з прав людини у рішенні №72631/10 та як наслідок подання до держаної виконавчої служби неповної суми для розрахунку. Протиправність дій міністерства визнана судами - справа № 826/11048/14.

Таким чином, в даному разі має місце недовиконання відповідного рішення ЄСПЛ, де боржником виступає держава, а тому враховуючи спеціальний порядок його виконання не може бути застосований принцип безспірного списання коштів з Міністерства юстиції України як держаного органу на підставі Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного чи місцевих бюджетів або боржників від 03 серпня 2011 року № 845, оскільки він не є боржником.

Надаючи правовий аналіз вказаних положень, слід зазначити, що Міністерство юстиції України в даних правовідносин є органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконує координацію виконання його рішень. Тому, допущення порушень даним органом щодо виконання вказаного рішення є підставою для визнання саме його дій протиправними.

Відновлення права стягувача, в даному разі позивача, в частині отримання повного розміру справедливої сатисфакції можливо лише з урахуванням процедури виконання рішення ЕСПЛ в повному обсязі у порядок та у спосіб передбачений Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків, про задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: С.В. Головчук В.В. Швець