Ухвала суду № 59316987, 21.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2016 р. м. Київ К/800/47811/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівКобилянського М.Г., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Іванова Н.П.,

за участю представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС) України про визнання протиправним і скасування наказу, попередження про звільнення, зобов'язання вчинити дії та відшкодувати моральну шкоду,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу. У зв'язку із реорганізацією, назва посади змінилася на заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу. Тому, на думку позивача, у відповідача фактично не мало місця змін в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, позивач, за своєї згоди, повинен був бути переведений на посаду заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, а відтак попередження про наступне вивільнення є безпідставним, незаконним та виданим з грубим порушенням законодавства. Крім того, позивач вказує, що його незаконно призначили на посаду старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідування управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу з 27 лютого 2015 року. Враховуючи такі дії відповідача протиправними, позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати в частині призначення полковника міліції ОСОБА_5 на посаду старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу з 27 лютого 2015 року, наказ МВС України від 11 травня 2015 року № 861 о/с;

- визнати протиправною дію Міністерства внутрішніх справ України із вручення позивачу персонального попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2015 року;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України укласти трудовий договір з полковником міліції ОСОБА_5 з 27 лютого 2015 року та призначити його на посаду заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу;

- визнати протиправними дії МВС України по невиплаті заробітної плати позивачу з 27 лютого 2015 року по дату ухвалення судового рішення, за окладом та надбавками, встановленими для посади заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та стягнути з МВС України на його користь невиплачену різницю у заробітній платі з 27 лютого 2015 року по дату ухвалення судового рішення;

- стягнути з МВС України на користь позивача в рахунок відшкодування йому моральної шкоди 10 000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суди не дали оцінки його доводам про відсутність факту скорочення посади.

У запереченнях на скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді заступником начальника управління - начальником відділу супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу.

27 лютого 2015 року МВС України прийнято наказ № 218 «Про організаційно-штатні зміни у МВС» з метою оптимізації структури та штатної чисельності Міністерства внутрішніх справ.

Згідно переліку, затвердженого даним наказом, посаду заступника начальника управління - начальника відділу супроводження розслідувань скорочено.

У зв'язку з наведеним, 10 березня 2015 року помічником керівника Робочого апарату Укрбюро Інтерполу з кадрового забезпечення МВС України оголошено ОСОБА_5 попередження про наступне вивільнення щодо скорочення посади, на якій він перебував.

18 березня 2015 року позивач звернувся до МВС України з рапортом щодо переведення його на нововведену посаду заступника начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальника відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу.

Листом №50/4019 від 25 березня 2015 року позивача повідомлено, що у зв'язку з наданням йому відпустки в період з 18 березня 2015 року по 31 березня 2015 року, його рапорт щодо переведення буде розглянуто після виходу з відпустки.

08 квітня 2015 року позивачу пропонувалася посада старшого інспектора з особливих доручень Укрбюро Інтерполу ГУ МВС України в Луганській області. ОСОБА_5 від підпису для ознайомлення відмовився та повідомив, що попередньо з даною пропозицією згоден, але йому необхідно порадитись з родичами.

30 квітня 2015 року МВС України складено акт про надання пропозиції полковнику міліції ОСОБА_5 щодо призначення у зв'язку із скороченням посади, яким підтверджується, що позивачу повторно пропонувалась для призначення посада старшого інспектора з особливих доручень Укрбюро Інтерполу ГУ МВС України в Луганській області з негайним поданням відповідного рапорту.

З даного акту вбачається, що позивач усно заявив про те, що рапорт подасть пізніше. У зв'язку з тим, що з 08 квітня 2015 року до теперішнього часу він зазначеного рапорту не подав, така його заява була розцінена як фактична відмова від запропонованої посади.

Згідно із наказом МВС України від 11 травня 2015 року в № 861 о/с ОСОБА_5 з 27 лютого 2015 року призначено на посаду старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідування управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, відповідно до абзацу 2 пункту 21 і підпункту «а» пункту 45 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач, при переміщенні позивача в органах внутрішніх справ, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому позовні вимоги необґрунтовані.

Проте, з такими висновками судів погодитися не можливо.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і Положенням.

Згідно із абзацом 4 пункту 21 Положення особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Відповідно до підпункту «г» пункту 42 Положення переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.

Підпунктом «а» пункту 45 Положення передбачено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться при скороченні штатів.

З матеріалів справи видно, що позивача переміщено на нижчу посаду у зв'язку з скороченням штатів.

Судами встановлено, що відповідно до наказу МВС України від 27 лютого 2015 року № 218 проведено організаційно-штатні зміни у МВС України. Внаслідок цих змін, посаду, яку займав позивач - заступник начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальник відділу супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, скорочено.

Разом з тим, введено нову посаду - заступник начальника управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань - начальник відділу міжнародного розшуку та екстрадиції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу.

Вирішуючи спір, суди не звернули уваги на те, що у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Зміна функцій, покладених на один із структурних підрозділів юридичної особи публічного права, не може свідчити про те, що посади в таких структурних підрозділах не є тотожними тим, які були до таких змін. Факт скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

Проте, судами такий аналіз не проводився. Висновки судів про те, що завдання, покладені на відділи не є тотожними, що підтверджує скорочення, а не перейменування посади, не відповідає фактичним обставинам справи. Суди не дали оцінки тому, чи дійсно у відповідача відбулось скорочення штатів працівників, оскільки позивача переміщено по службі саме з цієї підстави.

Вказані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, судами не досліджувались, їм не дана належна правова оцінка, а тому висновки судів не ґрунтуються на всебічно досліджених обставинах справи, а судові рішення не відповідають вимогам статті 159 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді М.Г. Кобилянський Ю.К. Черпак