Ухвала суду № 59316986, 21.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року м. Київ К/800/42495/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівАмєліна С.Є., Черпака Ю.К., секретар судового засідання Іванова Н.П.,

за участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації (далі - УПСЗН Турійської РДА) про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій та зобов'язання призначити допомогу. В обґрунтування вимог зазначила, що 19 березня 2014 року звернулася до УПСЗН Турійської РДА із заявою про призначення їй соціальної допомоги, передбаченої Законом України від 01 червня 2000 року № 1768-III «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон № 1768-III), проте відповідач відмовив їй у призначенні такої допомоги, оскільки позивач має у користуванні земельну ділянку понад 0,6 га. Посилаючись на те, що вказана ділянка у її володінні та користуванні не перебуває, просила суд визнати неправомірними дії УПСЗН Турійської РДА та зобов'язати відповідача призначити та виплатити їй державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї з 19 березня 2014 року.

Постановою Турійського районного суду Волинської області від 08 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними дії УПСЗН Турійської РДА щодо відмови у призначенні ОСОБА_4 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Зобов'язано УПСЗН Турійської РДА призначити та виплатити ОСОБА_4 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям з березня 2014 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема, неправильно застосовано Закон № 1768-III, Цивільний кодекс України та постанову Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» (далі - Порядок № 250). Вказує, що апеляційний суд не дав належної правової оцінки обставинам справи та доказам щодо відсутності у її власності або володінні (користуванні) земельної ділянки та наявності трьох малолітніх дітей.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю трьох дітей і здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років.

19 березня 2014 року позивач звернулася до УПСЗН Турійської РДА із заявою про призначення соціальної допомоги, передбаченої Законом № 1768-III, як малозабезпеченій сім'ї.

Листом від 13 травня 2014 року № 484/11/2-14 відповідач відмовив їй у призначенні такої допомоги через наявність у користуванні позивача земельної ділянки розміром 1.10 га, що підтверджується рішеннями Кульчинської сільської ради Турійського району Волинської області від 19 квітня 2007 року № 13/3 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та від 28 березня 2011 року № 7/6 «Про надання земельних ділянок в оренду під огородництво» і договорами про внесення змін до договору оренди землі Кульчинської сільської ради від 05 квітня 2011 року та від 12 березня 2014 року.

Відповідно до частини 2 Закону № 1768-III законодавство про державну соціальну допомогу складається з Закону України «Про прожитковий мінімум», цього Закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини з надання державної соціальної допомоги.

За визначеннями, наведеним у статті 1 Закону № 1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Відповідно до статті 3 Закону № 1768-III право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України.

Порядок надання цієї допомоги врегульований нормами статті 4 цього Закону, відповідно до частин 1-3 якої, заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.

У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.

До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються: документ, що посвідчує особу; довідка про склад сім'ї. До складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні; декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти); довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).

Відповідно до частин 6-7 статті 4 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї. Рішення про відмову у наданні допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.

Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України (частини 9-10 статті 4 Закону № 1768-III).

Отже, питання щодо призначення зазначеної допомоги вирішується місцевою державною адміністрацією, а умови її призначення та порядок виплати визначаються Кабінетом Міністрів України, зокрема, Порядком № 250.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 цього Порядку у сільській місцевості заяви з необхідними документами для призначення соціальної допомоги приймають виконавчі органи сільських і селищних рад та здійснюють їх передачу відповідним органам праці та соціального захисту населення. Зазначені виконавчі органи можуть визначати уповноважену особу для прийняття документів.

Перелік підстав, за яких соціальна допомога не призначається, наведений у пункті 10 Порядку № 250, зокрема, у разі якщо у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами I і II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 гектара (крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід).

Водночас, за наявності обставин, передбачених в абзацах другому - шостому цього пункту, державна соціальна допомога може бути призначена органом праці та соціального захисту населення на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, коли: у складі сім'ї є інвалід; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги (абзац 7 пункту 10 Порядку № 250).

Таким чином, за наявності підстав, що виключають можливість призначення вказаної допомоги, чинне законодавство допускає випадки, коли орган праці та соціального захисту населення має право призначити таку допомогу за умови наявності рішення відповідної держадміністрації та виконавчого комітету міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій.

Це означає, що рішенню органу праці та соціального захисту населення передує обов'язкове прийняття рішення про призначення такої допомоги відповідним органом виконавчої влади або утвореної ним комісії.

Разом з тим, органу праці та соціального захисту населення надано право призначити державну соціальну допомогу, за вказаних в абзацах 2-6 пункту 10 Порядку № 250 обставин, проте ці норми законодавства не мають зобов'язального характеру.

Як встановлено судами, 08 квітня 2014 року на засіданні комісії при районній державній адміністрації з питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям і призначення житлових субсидій прийнято рішення (протокол № 5), яким рекомендовано управлінню соціального захисту населення відмовити у призначенні державної соціальної допомоги ОСОБА_4 відповідно до абзацу 5 пункту 10 Порядку № 250 (є земельна ділянка площею понад 0,6 гектара).

Крім того, наявність у позивача земельної ділянки понад 0,6 га додатково підтверджено декларацією про доходи (а.с.47,48), актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, заявою ОСОБА_4 від 07 квітня 2014 року про вилучення у неї із користування земельної ділянки площею 0,60 га в урочищі «Біля кузні» та витягом із земельно-кадастрової книги Кульчинської сільської ради.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій суб'єкта владних повноважень та правильно відмовив в позові.

Доводи ОСОБА_4 про те, що вона не має у власності (оренді) земельної ділянки більше 0,6 га не впливають на правильність висновків апеляційного суду, оскільки законодавство не пов'язує перелічені у пункті 10 Порядку № 250 обмеження у виплаті державної соціальної допомоги з правовим статусом земельної ділянки (володіння або користування), яка перебуває у особи, що претендує на призначення такої допомоги.

Отже, мотиви касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судами не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді С.Є. Амєлін Ю.К. Черпак