Ухвала суду № 59316641, 28.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

28 липня 2016 р.справа № 816/335/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові клопотання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року по справі № 816/335/16

за адміністративним позовом виробничо-сервісного підприємства «Полтава-Автокомплект»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, -

В с т а н о в и л а:

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту Кременчуцька ОДПІ) в апеляційному порядку оскаржено постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року по справі №816/335/16.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 року апеляційна скарга залишена без руху, апелянту запропоновано в десятиденний строк, з часу отримання ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, а саме - надати до суду оригінал документу про сплату судового збору.

З самостійним встановленням описки в тексті ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 року, ухвалою суду від 22.06.2016 року зазначена описка виправлена, скаржнику повторно направлена для виконання ухвала суду від 13.06.2016 року. Апелянту встановлений новий строк виконання ухвали суду - десять днів з часу отримання цієї ухвали.

11.07.2016 року до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Кременчуцької ОДПІ про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення по суті.

В обґрунтування заявленого клопотання, вказує, що територіальні органи ДФС є установами, що фінансуються з Державного бюджету України, кошторис яких складається один раз на рік, де повинні бути передбачені усі необхідні видатки органу, необхідні для його належного функціонування та виконання покладених на нього завдань. Об'єктивно територіальні органи ДФС не можуть передбачити скільки органу ДФС України необхідно коштів на сплату судового збору за подання апеляційних скарг. Зазначає, що така ситуація з обмеженим фінансуванням судового збору унеможливлює реалізацію права на апеляційне оскарження рішень адміністративного суду, від розгляду яких залежить питання наповнення Державного бюджету України. Відсутність саме бюджетних асигнувань, тобто фінансових ресурсів для покриття видатків на певні цілі (сплату судового збору), а не відсутність бюджетного фінансування на думку заявника є поважною причиною неможливості сплати судового збору. Відзначає, що практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 19.06.2001 року справа «Креуз проти Польщі») встановлено, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей процес таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявленого клопотання та перевіривши наведені в клопотанні обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Колегія суддів зазначає, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрат складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (тут і далі, в редакції, що є чинною на час подання апеляційної скарги).

Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору заявник фактично зазначає, що не має можливості сплатити судовий збір.

Зазначене посилання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, а якості поважної підстави для відстрочення сплати судового збору, колегія суддів оцінює критично та зазначає наступне.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Враховуючи наведену конституційну норму, колегія суддів вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення чи відстрочення сплати судового збору.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Доказів на підтвердження свого матеріального/фінансового становища скаржником не надано, як і не надано доказів того, що його фінансове становище змініться протягом розгляду справи судом.

Колегія суддів вважає, що посилання заявника в обґрунтування свого клопотання на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі», згідно з яким сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, у даному випадку не є доречним. Так, принцип доступності до правосуддя передбачає реальну можливість оскаржити дію, що порушує право. Разом з тим, право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, які, на думку позивача, порушуються відповідачем по справі, забезпечено. За поданим ним позовом відкрито провадження, справу розглянуто судом першої інстанції. Апеляційна скарга подана не позивачем, який звернувся до суду за захистом своїх прав, а суб'єктом владних повноважень, який є відповідачем по справі, дії якого оскаржуються, тому посилання апелянта на забезпечення доступу до правосуддя не є підставою для відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає що обставини, викладені скаржником у клопотанні не знайшли свого підтвердження, відтак в його задоволенні слід відмовити.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст. 41, 88 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року по справі № 816/335/16 - відмовити.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.07.2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Донець Л.О.