Ухвала суду № 59316364, 26.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/7627/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом»янського районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до Солом»янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - Відповідач 1), Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Відповідач 2) про визнання протиправними дії Відповідача 1 щодо непризначення Позивачу згідно Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» та постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» №975 від 25.12.2013 року одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

визнання протиправними дії Відповідача 2 щодо непризначення Позивачу згідно Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» та постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» № 975 від 25.12.2013 року одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

зобов'язання Відповідача 1 здійснити нарахування та виплату Позивачу згідно Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» та постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» № 975 від 25.12.2013 року одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

зобов'язання Відповідача 2 здійснити нарахування та виплату йому згідно Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» та постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» № 975 від 25.12.2013 одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постановою Солом»янського районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Відповідача 1 щодо непризначення Позивачу згідно Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» та постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» №975 від 25 грудня 2013 року одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Зобов»язано Відповідача 1 здійснити нарахування та виплату Позивачу згідно Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» та постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» № 975 від 25 грудня 2013 року одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку письмового провадження на 19 липня 2016 року.

19 липня 2016 року до Київського апеляційного адміністративного суду Відповідачем 1 подано клопотання про призначення апеляційного розгляду справи №760/7627/16-а у відкритому судовому засіданні.

21 липня 2016 року Київським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу про перехід із письмового провадження у даній справі до відкритого судового засідання та призначено апеляційний розгляд на 26 липня 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Відповідача 1, заперечення представника Позивача та представника Відповідача 2, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва та отримує пенсію за інвалідністю у розмірі 2 456,50 грн, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі в м.Києві №15280 від 17.11.2015 року (а.с. 12).

Позивач у період з 19.04.1981 року до 17.06.1983 року проходив військову службу у в/ч 2066, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1, виданим Дніпровським районним військовим комісаріатом м.Києва 19.04.1981 року (а.с.7-9).

22 вересня 2015 року Позивачу встановлено третю групу інвалідності, у зв`язку з пораненням, контузії, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, інвалідність встановлена на строк до 01 жовтня 2017 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК, серія АВ №0432564 (а.с.10).

Київський міський військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України лист від 05 жовтня 2015 року №9649, до якого додав документи Позивача та зазначив, що Позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, у разі настання інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільнених з військової служби (зборів, резерву) у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності.

Згідно довідки Дніпровського районного у м.Києві військового комісаріату від 06.10.2015 року №79, Позивач у період з 19.04.1981 року до 17.06.1983 року проходив військову службу у в/ч 2066 в м.П'яндж Таджицька РСР, в тому числі в період з 11.10.1981 до 06.06.1982 у складі в/ч 2066 проходив військову службу на території республіки Афганістан, виконуючи свій інтернаціональний обов'язок. Мав статус учасника бойових дій (а.с. 4).

Листом військового комісара Київського міського військового комісаріату від 23.10.2015 року №10284 Позивача повідомлено, що згідно пункту 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року, особам звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України, а тому документи повернуті без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю (а.с.14).

Згідно з архівною довідкою т.в.о. заступника начальника відділу зберігання архівних фондів Державної служби безпеки Російської федерації «Центральний прикордонний архів федеральної служби безпеки Російської федерації» №21/59/12859 від 02.11.2015 року, військовослужбовець військової частини 2066 ОСОБА_3 знаходився на території Республіки Афганістан з 11.10.1981 року до 06.06.1982 року. Відповідно до наказу МБ РФ від 02.05.1993 №0119 військова частина 2066 входить в перелік військових частин і підрозділів прикордонних військ КБД СРСР, які направлені для надання військової допомоги Республіці Афганістан (а.с.6).

Листом першого заступника голови Державної прикордонної служби України №11/Б-6326 від 26.11.2015 року Позивача повідомлено, що у зв'язку з тим, що призов на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювалося на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР і згідно законодавством він перебуває на військову обліку у військовому комісаріаті Міністерства оборони України, та у зв'язку з тим, що причинний зв'язок поранення, отриманого під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані встановлено Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України, Адміністрація Держприкордонслужби України вважає, що призначити виплату одноразової грошової допомоги має Міністерство оборони України (а.с.15-16).

Відповідно статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно ч.1 ст.16 Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно ч.1 ст.16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок).

Відповідно п.3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14, від 21 квітня 2015 року у справі №21-135а15, від 10 березня 2015 року у справі №21-563а14 та в постанові Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2016 року у справі №760/10882/15-а.

Так, Позивачу при первинному огляді встановлено з 22 вересня 2015 року ІІІ групу інвалідності, що настала у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при прибуванні в країнах, де велись бойові дії.

Отже, Позивач з 22.09.2015 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Щодо посилання апелянта на те, що Позивач не проходив службу в Збройних силах України та Відповідач 1 не є належним відповідачем у справі, слід зазначити таке.

Так, Позивач звернувся до адміністративного суду за захистом свої своїх прав та інтересів, одночасно пред'явивши позовні вимоги як до Міністерства оборони України, так і до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Згідно п.17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, Позивач у період з 19.04.1981 року по 17.06.1983 року проходив військову службу у в/ч 2066 в м.П'яндж Таджицька РСР, у тому числі у період з 11.10.1981 року до 06.06.1986 року проходив військову службу у складі в/ч 2066, що входила до складу Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, та був звільнений в запас.

Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР до 1978 - КДБ при Раді Міністрів СРСР).

Відповідно статті 4 Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік «Про загальний військовий обов'язок» від 12.10.1967 року Збройні Сили СРСР складаються з Радянської Армії, Військово - Морського Флоту, прикордонних і внутрішніх військ.

Отже, з 01.09.1939 до 21.03.1989 прикордонні війска входили до складу Збройних Сил СРСР.

У листопаді 2004 року всі прикордонні загони колишнього Середньоазіатського округу були передані до складу Збройних сил республіки Таджикистан.

Таким чином, Відповідач 2 жодного відношення до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР ніколи не мав, а тому вимоги до нього задоволенню не підлягають.

Законодавець чітко встановив обов'язок Міністерства оборони України приймати рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, інвалідність яких настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ними обов'язків військової служби.

Відповідно до норм чинного законодавства призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. Призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів, підстав для призначення одноразової допомоги немає. Порядок призначення та виплати допомоги: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, яке затверджене наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року, Київський міський військовий комісаріат сформував на направив на адресу Міністерства оборони України пакет документів стосовно можливості виплати Позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних особі на дату встановлення ступеня втрати працездатності.

Однак, Департамент фінансів Міністерства оборони України своїм листом за вих.№248/3/6/2759 від 16.10.2015 року повернув Київському міському військовому комісаріату документи без реалізації, як такі, що надіслані за належністю.

Таким чином, незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, Відповідач 1 не призначив та не виплатив Позивачу спірну допомогу, а тому такі дії Відповідача 1 є протиправними і підлягають судовому захисту.

Статтею 3 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України» та Акту проголошення незалежності України від 24.08.1991 №1427-XII, Україна була проголошена незалежною демократичною державою 24.08.1991 року.

Згідно з положеннями Закону «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України утворені лише 06.12.1991 року.

Листом Генерального штабу Збройних Сил України Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Міністерства оборони України від 21.08.2014 року №322/2/7142 визначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Так з військового квитка Позивача випливає, що він з 19.04.1981 до 17.06.1983 проходив військову службу у в/ч 2066.

Таким чином, у Позивача відсутня можливість надати документ про те, що він проходив військову службу у Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утворення відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, оскільки проходив військову службу у період коли Збройні Сили України та інші військові формування створені ще не були.

Відповідно пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає суду підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Посилання апелянта на те, що Позивачем не надано інформації коли і ким він був звільнений, коли виключений із списків особового складу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини підтверджуються відомостями, які зазначені у військовому квитку Позивача.

Також, апелянт безпідставно посилається на те, що Позивач не надав документу, що посвідчує причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), оскільки з копії довідки МСЕК серії АВ №0432564 від 23.09.2015 року випливає, що причиною поранення є виконання Позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Твердження апелянта про те, що згідно пункту 8 частини 1 статті 16 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки йому встановлено інвалідність, а не часткову втрату працездатності, спростовується положеннями пункту 5 цієї ж статті Закону, яким передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Щодо посилань Відповідача 1, що виходячи з суб'єктного складу сторін та предмету позову, ця справа підсудна окружному адміністративному суду, слід зазначити таке.

Положеннями статті 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Так, предметом спору у даній справі є нарахування й виплата суб'єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю.

Зазначена допомога є складовою проголошеного Конституцією України соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

З врахуванням наведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що що саме місцевим судам відповідно до пункту 4 частини першою статті 18 КАС належить право розглядати спори з приводу призначення соціальних виплат та допомоги.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Солом»янського районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 29 липня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.