Постанова № 59316362, 26.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22319/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД», Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Відповідач 2), Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач 3) про визнання незаконним та скасування рішення (лист) Відповідача 3 від 14.02.2015 року вих.№10478/10/26-55-18-04 «Про відмову у прийнятті»; визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 2 від 27.04.2015 року вих.№7067/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги; визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 1 від 17.07.2015 року №15036/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги; зобов'язання Відповідача 3 включити відомості з поданої Позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, оформлене листом від 14.02.2015 року №10478/10/26-55-18-04. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також, Відповідач 3 не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, представника Відповідача 1 та Відповідача 2, представника Відповідача 3, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скаргу скаргу Відповідача 3 слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2015 року Позивачем засобами поштового зв'язку подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, правонаступником якої наразі є державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві листом від 14.02.2015 року №10478/10/26-55-18-04 «Про відмову у прийнятті» повідомила Позивача про те, що надіслана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року складена за формою, затвердженою наказом, який станом на момент її подання ще не набрав чинності, у зв'язку з чим остання не може бути прийнята як податкова декларація.

Вважаючи прийняте податковим органом рішення протиправним, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Позивачем подано відповідні скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України.

Рішенням Головного управління ДФС у м.Києві про результати розгляду первинної скарги від 27.04.2015 року вих.№7067/10/26-15-11-03-11 та рішенням Державною фіскальною службою України від 17.07.2015 року №15036/6/99-99-11-02-02-15 рішення (лист) Відповідача 3 від 14.02.2015 року №10478/10/26-55-18-04 «Про відмову у прийнятті» залишено без змін, а скарги Позивача - без задоволення.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно пунктів 48.1-48.3, 48.5 ст. 48 Кодексу податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Згідно п.46.6 ст.46 Кодексу якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Відповідно п.49.10 ст.49 Кодексу відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем до Відповідача 3 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №13).

Зазначену декларацію Відповідач 3 отримав 13 лютого 2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (том 2, а.с.18).

Відповідач 3 у листі від 14.02.2015 року №10478/10/26-55-18-04 «Про відмову у прийнятті», як на підставу для відмови у прийнятті поданої Позивачем податкової декларації зазначає, що надіслана декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року складена за формою, затвердженою наказом, який станом на момент її подання ще не набрав чинності, у зв'язку з чим остання не може бути прийнята як податкова декларація.

Колегія суддів звертає увагу, що подана Позивачем до контролюючого органу податкова декларація за січень 2015 року відповідає вимогам ст.48 Податкового кодексу України.

Між тим, подання платником податків податкової декларації не за формою визначеною п.46.6 ст.46 Податкового кодексу України, не є підставою для відмови у її прийнятті.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що Відповідачем 3 протиправно відмовлено Позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року.

Посилання апелянта - Відповідача 3 на те, що у зв'язку з внесенням змін до Податкового кодексу України з 01.01.2015 року до подачі декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Нікея-ЛТД» має застосовуватись виключно п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України, а не п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на таке.

Так, згідно п.п.49.3, 49.4 ст.49 Кодексу податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Однак, пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Імперативний характер даної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, не подання податкової звітності в електронній формі не є порушенням п.48.3 та п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України.

Крім того, Відповідач 3 листом від 14.02.2015 року №10478/10/26-55-18-04 відмовив Позивачу у прийнятті декларації з інших підстав, а не з підстав подання останнім декларації засобами поштового зв'язку.

Згідно п. 49.13 ст.49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Враховуючи наведене, обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що оскільки Відповідачем 3 протиправно відмовлено Позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, то така податкова декларація з додатками до неї вважається поданою у момент її фактичного отримання податковим органом, тобто 13 лютого 2015 року.

Підпунктом 49.12.2 пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.04.2015 року вих.№7067/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги та Державної фіскальної служби України від 17.07.2015 року №15036/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, слід зазначити таке.

Відповідно п.56.10 ст.56 Кодексу рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно п.55.1 ст.55 Кодексу податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Положеннями пунктів 56.1-56.4, 56.6 статті 56 Кодексу передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно п.п.56.8, 56.9 ст.56 Кодексу контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Поряд з цим, згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи оскаржуваних рішень суб'єктів владних повноважень, останніми залишено без змін рішення (лист) державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14.02.2015 №10478/10/26-55-18-04 «Про відмову у прийнятті».

З врахуванням наведених правових норм та обставин, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.04.2015 вих.№7067/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 17.07.2015 №15036/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги самі по собі не є юридично значеним для Позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його суб'єктивні права та обов'язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси Позивача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову у цій частині.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог слід змінити, а в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207, 212 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог змінити, та викласти цю частину в наступній редакції.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, оформлене листом від 14.02.2015 року №10478/10/26-55-18-04. Вважати податкову декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» за січень 2015 року такою, що подана до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві 13 лютого 2015 року.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 29 липня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.