Ухвала суду № 59316354, 26.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/106/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОДО+", Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОДО+" до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ДФС України, треті особи: Міністерство фінансів України, ГУ ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОДО+", звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ДФС України, треті особи: Міністерство фінансів України, ГУ ДФС у Київській області, в якому просить: визнати незаконним та скасувати рішення (листи) Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05.08.2015 №255/10/10-07-15-02 та від 05.10.2015 № 311/10/10-07-15-02-17; визнати незаконним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 19.10.2015 № 21994/6/99-99-15-02-01-15; зобов'язати Васильківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "ТОДО +" податкової декларації з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2015 року (з доповненнями та додатками до неї) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних ДФС України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року - позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідачів подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягаєють до задоволення, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОДО +»" зареєстроване як юридична особа 20.11.2007, як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Фастівському відділенні Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

31.07.2015 року товариством було подано до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року з додатками.

Листом від 05.08.2015 року № 255/10/10-07-15-02 Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відмовлено у прийнятті податкової звітності, посилаючись на те, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року разом із додатками до неї визнані не прийнятими (не вважається поданою) у зв'язку з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48, п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: невірно обрано звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація.

Так, 14.09.2015 року позивачем дане рішення було оскаржено до ГУ ДФС у Київській області та до Міністерства фінансів України.

Листом від 24.09.2015 року № 31-11130-09-10/30022 міністерством було повідомлено позивача про те, що його звернення направлене для розгляду та надання роз'яснень до ДФС.

Крім того, Листом від 05.10.2015 року № 311/10-10-07-15-02-17 Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, розглянувши скаргу позивача від 14.09.2015 року № 38, зазначила, що податкова декларація складена з порушенням п. 48.3 ст. 48, п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України , а саме невірно обраний звітний (податковий період), за який подається декларація, а тому даній декларації було присвоєно статус «До відома»

В подальшому, рішенням ДФС України від 19.10.2015 року № 21994/6/99-99-15-02-01-15 скаргу позивача залишено без розгляду.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково зазначив, що відмова Васильківської ОДПІ у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року з підстав невідповідності поданої податкової звітності нормам ст. ст. 48 та 49 Податкового кодексу України є протиправною. В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про зобов'язання Васильківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "ТОДО +" податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року (з доповненнями та додатками до неї) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних ДФС України є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги в частині скасування листа Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05.10.2015 № 311/10/10-07-15-02-17 та рішення ДФС України від 19.10.2015 № 21994/6/99-99-15-02-01-15 не підлягають до задоволення, оскільки вказане рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не покладає на платника податків будь-якого обов'язку та таке рішення не створює для позивача юридичних наслідків, та не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 48.1-48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

За приписами п. 49.1, п. 49.2, п. 49.3 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, заборонено контролюючим органам відмовляти у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, податкова інспекція за місцем обліку платника податків зобов'язана прийняти таку декларацію.

Пунктом 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Отже, з аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу.

При цьому, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації згідно з п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов'язкових реквізитів.

У свою чергу, контролюючий орган зобов'язаний прийняти належним чином оформлену податкову декларацію; відмова у прийнятті декларації можлива виключно у випадку, коли така декларація заповнена з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, тобто платником податків не внесено до податкової звітності обов'язкових реквізитів, передбачених згаданими пунктами ст.49 Податкового кодексу України або внесено недостовірні обов'язкові реквізити. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як встановлено судом першої інстанції, подана позивачем податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року в повній мірі відповідає вимогам ст. 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим мала бути прийнята контролюючим органом як податкова звітність. Як наслідок, не визнання відповідачем поданої товариством податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2015 року як податкову звітність з підстав, не передбачених ст.ст.48, 49 Податкового кодексу України є протиправними діями.

Що стосується визначених відповідачем підстав невизнання податкової декларації як податкової звітності, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до положень абз. 9 п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015р.) у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник додатку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 року встановлено право платника податків на подання податкової декларації за перший квартал у разі отримання збитку за підсумками першого кварталу звітного року не передбачене.

Як вбачається з матеріалів справи, відмова відповідача у визнанні поданої товариством декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року податковою звітністю обґрунтована саме положеннями статті 57 Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що положеннями вищезгаданого Закону України від 28.12.2014 року передбачено також внесення змін до підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме викладено пункт 9 у наступній редакції: «У січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний податковий) рік».

Так, положення пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у редакції Закону № 71-VIII містять імперативну норму, відповідно до якої платники податків, котрі сплачують авансові внески з податку на прибуток підприємств, зобов'язані щомісячно сплачувати такі авансові внески відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

Отже, при розрахунку та сплаті щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у звітному (податковому) 2015 році мають застосовуватися положення п. 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла до 01.01.2015 року.

Також слід зазначити, що стадія прийняття податкової декларації податковим органом є по суті формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відмова Васильківської ОДПІ у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року з підстав невідповідності поданої податкової звітності нормам ст. ст. 48 та 49 Податкового кодексу України є протиправною.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання Васильківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "ТОДО +" податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року (з доповненнями та додатками до неї) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних ДФС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вона є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки подана ТОВ "ТОДО +" податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року не перевірялася податковим органом щодо відомостей, зазначених у ній, а позовні вимоги не зачіпають цього питання, суд не може брати на себе повноваження податкового органу.

Що стосується позовних вимог щодо скасування листа Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05.10.2015 № 311/10/10-07-15-02-17 та рішення ДФС України від 19.10.2015 № 21994/6/99-99-15-02-01-15 , колегія суддів зазначає наступне.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про відмову у прийнятті податкової звітності.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДФС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноважених органів.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Отже, суд не може оцінювати повноту розгляду ДФС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказане рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не покладає на платника податків будь-якого обов'язку. Таке рішення не створює для позивача юридичних наслідків, та не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 №К/9991/59435/12, від 27.10.2014 №К/800/281/14, 27.10.2014 №К/800/60766/13.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОДО+", Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС у Київській області до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп.

Стягнути з Державної фіскальної служби України до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 29.07.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.