Ухвала суду № 59316140, 14.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2016 рокусправа № 804/1835/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтрансмаш" до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001422201 від 06.10.2015, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомтрансмаш" звернулося до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.10.2015 року №0001422201 по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2502, грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі №804/1835/16 та прийняти нову постанову суду, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтрансмаш" відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 06.08.2015 року по 12.08.2015 року на підставі направлення від 06.08.2015 №234/04-16-22-01, виданного Верхньодніпровською ОДПІ та наказу від 05.08.2015 №162 Верхньодніпровської ОДПІ, співробітниками Верхньодніпровської ОДПІ згідно ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтрансмаш" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Торговий Центр Безлюдівський» за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 18.08.2015 року №827/04-16-22-01/32433521 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомтрансмаш" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Торговий Центр Безлюдівський» за період з 01.07.2013 по 31.12.2013.

Згідно висновків Акту перевірки, встановлено нереальність здійснення господарських операцій в частині реалізації ПП «Торговий Центр Безлюдівський» товару ТОВ «ПТМ»;

-порушення пп. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 1668,40 грн. у тому чмслі: за жовтень 2013 року 1668,40 грн.

На підставі Акту перевірки Верхньодніпровською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06.10.2015 року №0001422201 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні (товарів, послуг) на суму 2502, грн., з яких 1668 грн. за основним платежем та 834 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.29).

Не погодившись з винесеним рішенням позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України. Рішенням від 26.02.2016 року №4249/6/99-99-10-01-01-25, апеляційну скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06.10.2015 року №0001422201 залишено без змін (а.с.31-33).

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомтрансмаш" зареєстровано 12.03.2004 року у Жовтоводському міському управлінні юстиції №1225120000 та перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 24.03.2004 року за №781 в Жовтоводському відділені Верхньодніпровської ОДПІ.

У перевіряємий період ТОВ "Підйомтрансмаш" мало взаємовідносини з ПП "ТЦ "Безлюдівський" з придбання товарів (комплектуючи). В підтвердження вказаних взаємовідносин позивачем до перевірки надано договір від 02.10.2013 №021013, видаткову та податкову накладні, товарно-транспортну накладну, сертифікати, договір №12 від 12.10.2013 переведення боргу (перелік наведений в акті перевірки). Суму податку на додану вартість за отриманою податковою накладною, яка відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, включено до податкового кредиту за відповідний період та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації за відповідний період. Придбаний товар (комплектуючи) використані для власних потреб платника.

Реальність виконання вказаного договору та факт отримання товарів/послуг підтверджено позивачем первинними документами, копії яких наявні у матеріалах справи.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також слід зазначити, що відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11: "документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце".

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків, установчі документи яких не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб.

Крім того, слід зазначити, що у випадку, коли контрагент допустив порушення вимог законів при здійсненні господарської діяльності, не виконав свого обов'язку щодо нарахування та сплати податку на додану вартість чи/та податку на прибуток до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки податковим законодавством іншого не передбачено.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Крім цього, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору, за клопотанням відповідача, була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 1515,80 грн. із наступного розрахунку.

На час подання апеляційної скарги та вирішення питання Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом про прийняття апеляційної скарги, діє Закон України "Про судовий збір" (із змінами внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" № 484-VIII від 22.05.2015, які набрали чинності з 01 вересня 2015 року.

Частиною 1 цієї статті Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016 року становив 1378 гривень.

Відповідно до п.п.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору, складає 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

При поданні позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову (2502*1,5%=37,53), але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378).

Таким чином, оскільки при поданні адміністративного позову сплаті підлягала сума судового збору в розмірі 1378 грн., то при поданні апеляційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1515,80 грн. (110%*1378).

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року- залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1515,80 грн. (УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області; 37989274; МФО 805012; рахунок отримувача 31217206781004).

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук