Постанова № 59315409, 11.07.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

11 липня 2016 року Справа № 814/3964/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

представника позивача: Одноор В.М.,

представника позивача: Стеценко О.Л.,

представника відповідача: Бакаєва Д. В.,

представника третьої особи 1: Васильєв П.П.,

представника третьої оосби 1: Гоменюк А.С.,

представника третьої особи 2: не з'явився,

представника третьої особи 3: Лукіна Н.М.,

представника третьої особи 4: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомСлужби автомобільних доріг у Миколаївській області, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 до відповідачаДержавної фінансової інспекції в Миколаївській області, вул. Спаська, 42-А, м. Миколаїв, 54001 треті особи1. Приватне підприємство «Південьдортех», вул. Радісна, 11, смт. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832 2. Приватне підприємство «Євродор», вул. Мельнична, 22, корп. «А», смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56401 3. ДП «Миколаївський облавтодор», вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой», юридична адреса: вул. Мала Арнаутська, 46, м. Одеса, 65012; фактична адреса: вул. Армійська, 1-В, с. Дачне, Біляєвський район, Одеська область, 67625провизнання протиправним та скасування п.1 та п.2 вимоги від 14-06-14-14/3806,в с т а н о в и в:

Позивач, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати п. 1 та п. 2 Вимоги про усунення порушень № 14-06-14-14/3806 від 05.08.2015 року, яка винесена Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області (далі - відповідач, ДФІ) за результатами планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Миколаївській області за період з 01.07.2012 року по 28.02.2015 року, в частині, що стосується завищення вартості робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання лоріг на загальну суму 12337,64 тис. грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки працівників ДФІ, викладені в Акті ревізії є безпідставними, а вимога № 14-06-14-14/3806 від 05.08.2015 року в п. 1 та п. 2. - такою, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що вимога є обов'язковою до виконання, так як спрямована на корегування роботи підконтрольної установи та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, в зв'язку з чим вимога не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Миколаївській області за період з 01.07.2012 року по 28.02.2015 року, за результатами якої встановлено ряд фінансових порушень на загальну суму 15226,63 тис. грн., які викладено в акті ревізії від 26.06.2015 року № 14-24/38.

Під час ревізії ДФІ вжиті заходи по усуненню порушень не в повній мірі, а лише на суму 215,14 тис. грн., тому з метою повного усунення виявлених порушень об'єкту контролю направлено вимогу від 05.08.2015 року № 14-06-14-14/3806.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі - Закон України № 2939-XII) Інспекція відповідно до покладеного на неї завдання головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів.

За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону України № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 4.3 Положення про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи, затвердженого наказом Міністерством фінансів України № 1236 від 03.10.2011 року, інспекція відповідно до покладеного на неї завдання: вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, держфінінспекцією пред'явлено вимогу позивачу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення. Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи, яким є позивач у справі, про визнання вимоги протиправною. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постановах від 15.04.2014 року, 13.05.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбачених пунктом 1, 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства Українивисновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як встановлено ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 18 липня 2016 року.