Постанова № 59315402, 27.07.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

27 липня 2016 року Справа № 814/1196/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., за участю секретаря судового засідання: Западнюк К.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача 1: Романчук С.М.,

представника відповідача 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомОСОБА_3, АДРЕСА_1, 54025 до відповідачів1. Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029 2 Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 провизнання дій незаконними, визнання протиправною постанову від 12.05.2016р. ВП №47080666,в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із цим позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв (надалі - Заводський ВДВС) та Центрального відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв (надалі - Центральний ВДВС), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати незаконними дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо не направлення на його адресу постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 47080666 відповідно до вимог ч.5 статті 25 та ч.1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Ладоши Р.О. про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015р.; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служи міста Миколаєва Тищенко О.В. від 12.05.2016р. про звернення стягнення на доходи боржника; зобов'язати державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Тищенко О.В. закінчити виконавче провадження ВП 47080666 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального ВДВС про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.12.2014р.; визнати протиправною та скасувати постанову цього ж органу від 12.02.2015р. про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Пояснив, що штраф, накладений згідно постанови ДФІ в Миколаївській області від 24.04.2014р. в сумі 153 грн. позивач сплатив через систему клієнт-банк «Приват-24» 28 травня 2014 року, тобто пізніше ніж на 15 день після отримання копії постанови ДФІ, але вважав, що сплатив штраф до відкриття виконавчого провадження, а тому відповідно до положень статті 307, 308 КУпАП України не повинен сплачувати подвійний розмір штрафу. Тому вважав, що сплатив повну суму штрафу до моменту відкриття виконавчого провадження, а отже були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та покладення стягнення на його доходи, а також здійснення інших виконавчих дій. Крім того зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №47080666 була всупереч закону не направлена на його адресу рекомендованим листом, тому він її не отримав, що порушило його права.

Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва, повідомлений своєчасно про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, заперечень проти позову не надав. На підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута судом без участі представника цього органу на підставі наявних доказів.

Представник Заводського відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Зазначав про помилкове тлумачення позивачем положень статей 307, 308 КУпАП в частині моменту подвоєння суму штрафу, вважав відкриття виконавчого провадження та подальші виконавчі дії законними та обґрунтованими. Щодо не направлення позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією, поясняв, що це відбулося через брак коштів на відповідні витрати в органу ДВС.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, матеріали виконавчого провадження, та докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення, суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити частково, виходячи з такого.

Постановою першого заступника начальника ДФІ в Миколаївській області про накладення адміністративного стягнення від 24 квітня 2014 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164-2 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 153 гривні.

Позивачем надано копію платіжного доручення, із якої вбачається, що зазначений штраф ним було сплачено 28.05.2014р. (а.с.18).

В судовому засіданні представник позивача визнав, що сплата штрафу відбулася після закінчення 15 денного терміну з моменту отримання копії постанови про накладення стягнення, але до відкриття виконавчого провадження за зазначеною постановою.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС від 13.06.2014р. було відкрито виконавче провадження за зазначеною постановою та зазначено про необхідність сплати штрафу у подвійному розмірі - в сумі 306 грн. Позивачу надано строк на добровільне виконання рішення суду.

Доказів направлення позивачу копії цієї постанови рекомендованою кореспонденцією не надано. Позивач заперечує отримання копії цієї постанови.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС 12.12.2014р було стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 30,6 грн за вказаним виконавчим провадженням; постановою цієї ж посадової особи від 12.02.2015р. - витрати на проведення виконавчих дій в сумі 80 грн.

В подальшому зазначене виконавче провадження було закінчене у зв'язку з передачею його до Заводського ВДВС.

Постановою державного виконавця Заводського ВДВС від 03.04.2015 року було відкрито виконавче провадження ВП 47080666, за вказаною вище постановою органів ДФІ, та була зазначена подвійна сума штрафу - 306 гривень. Боржнику було надано строк на добровільне виконання постанови до 10.04.2015р.

Доказів направлення позивачу копії цієї постанови рекомендованою кореспонденцією суду не надано. Позивач заперечує своєчасне отримання копії цієї постанови.

Постановою від 12.05.2016р. державного виконавця Заводського ВДВС було звернуто стягнення на доходи позивача.

Відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно з приписами статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Системний аналіз зазначених статей КУпАП свідчить про те, що положення про п'ятнадцятиденний строк сплати штрафу є диспозицією, а положення про подвоєння розміру штрафу є санкцією однієї і тієї самої норми права. Отже подвоєння суми штрафу відбувається саме у випадку його несплати у встановлений законом 15-денний строк.

З огляду на це, позиція позивача про те, що подвоєння суми штрафу відбувається лише у випадку його несплати до моменту звернення постанови до примусового виконання є наслідком помилкового тлумаченням законодавства.

За таких обставин органи ДВС мали підстави для відкриття виконавчого провадження за зазначеною постановою органу ДФІ та проведення наступних виконавчих дій, оскільки сума штрафу на момент відкриття виконавчого провадження була сплачена позивачем не в повному обсязі. Тому в частині відповідних вимог позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Що стосується інших позовних вимог, то суд відзначає наступне.

Згідно з приписами статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Як зазначається у п.6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Отже стягнення виконавчого збору є видом майнової відповідальності і може застосовуватися до боржника лише за наявності його вини у невиконанні рішення суду у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Відповідно до приписів частини 1 статі 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже надсилаючи позивачу, як боржнику, копії постанов про відкриття виконавчого провадження простою кореспонденцією органи державної виконавчої служби допустили порушення зазначеної норми Закону України «Про виконавче провадження».

Тому державний виконавець Центрального ВДВС передчасно виніс постанови від 12.12.2014р про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 30,6 грн та від 12.02.2015р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 80 грн., не впевнившись у фактичному отриманні боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.06.2014р., якою було встановлено строк на добровільне виконання рішення, а отже ці постанови державного виконавця є незаконними та підлягають скасуванню.

Так само державний виконавець Заводського ВДВС не дотримався вимог закону щодо направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 року боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а тому такі дії слід визнати протиправними.

Отже в зазначеній вище частині позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовільнити частково.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Ладоши Романа Олександровича щодо не надіслання на адресу ОСОБА_3 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 року ВП 47080666 відповідно до вимог ч. 5 ст. 25 та ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Піккар Юлії Савелівпи про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.12.2014 року у виконавчому провадженні ВП № 45672620.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Піккар Юлії Савелівни про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12.02.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 45672620.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

6. Присудити на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв судовий збір у розмірі 551,20 грн., сплачений за квитанцією № 37422504 від 03.06.2016 року.

7. Присудити на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв судовий збір у розмірі 1102,40 грн., сплачений за квитанціями № 37810215 від 06.07.2016 року та № 37810239 від 06.07.2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 29 липня 2016 року.