Рішення № 59314656, 25.07.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/41/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016 Справа № 908/1273/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Водоканал, м. Запоріжжя,

до відповідача: Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп, с. Павлівське, Запорізька область,

про стягнення 1516556,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність №5 від 05.01.2016 р.);

від відповідача ОСОБА_2 (виписка з ЄДР ЮО та ФОП від 26.02.2016 р., директор);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство Водоканал з позовом до Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 липня 2014 року по 31 березня 2016 року в розмірі 1516556,07 грн. за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації №5302 від 01.01.2006 р.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.05.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/41/16 та призначено розгляд справи на 07.06.2016р.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки тарифи, за якими здійснювались нарахування, не відповідають фактично наданим послугам. Вказує, що КП Павлівський сількомунгосп не використовує воду для забезпечення власних потреб, а постачає її споживачам Павлівської сільської ради, використовуючи власну водопровідну мережу, технологічно повязану з мережею КП Водоканал і розділену балансовою належністю. Тобто КП Павлівський сількомунгосп фактично надає послуги з централізованого водопостачання і є субєктом господарювання у сфері централізованого водопостачання. КП Павлівський сількомунгосп здійснює водопостачання за тарифом, затвердженим Павлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області. Тариф для населення Павлівської сільської ради набагато перевищує тариф для населення КП Водоканал з тієї причини, що КП Павлівський сількомунгосп отримує воду від КП Водоканал за тарифом для населення і змушений формувати власний тариф, виходячи з економічного обґрунтування витрат на виробництво (надання) послуги. Таким чином, ціна на питну воду для сільського населення є значно більшою, ніж для жителів міста. Застосування ж виправданої ціни на спожиту воду дозволило б зменшити тарифне навантаження на населення, ліквідувати заборгованість і не призвело б до фінансових втрат КП Водоканал, оскільки ціна в 1,58 грн. за 1 м.куб., встановлена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.04.2016 р. №616, є економічно виправданою.

У звязку з перебуванням судді Мойсеєнко Т.В. на лікарняному, помічником судді було надіслано сторонам повідомлення від 03.06.2016 р. про неможливість проведення судового засідання, призначеного на 07.06.2016 р., та призначення наступного судового засідання на 21.06.2016 р. В подальшому сторонам було надіслано аналогічне повідомлення про неможливість проведення судового засідання 21.06.2016 р. та зазначено про те, що сторони будуть повідомлені про наступну дату та час судового засідання ухвалою суду.

Враховуючи викладене, у звязку з виходом судді з лікарняного, з метою повідомлення сторін про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 04.07.2016 р. розгляд справи було відкладено на 11.07.2016 р.

Ухвалою суду від 11.07.2016 р. за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 26.07.2016 р. та відкладено розгляд справи на 25.07.2016 р. для проведення звірки між сторонами та надання сторонами витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні 25.07.2016 р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача надав суду клопотання про зменшення позовних вимог до суми 1470989,23 грн., яка підтверджена звіркою взаємних розрахунків сторін.

Зменшення позовних вимог не суперечить ст. 22 ГПК України та прийнято судом. У звязку з цим має місце нова ціна позову про стягнення 1470989,23 грн.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позов, зокрема, не погоджується із застосованими відповідачем тарифами. Проти обсягів постачання води у спірному періоді не заперечує.

В судовому засіданні 25.07.2016 р. судом оголошено вступне та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

01.01.2006 р. Комунальним підприємством «Водоканал» (надалі водоканал, позивач) та Комунальним підприємством «Павлівський сількомунгосп» (надалі абонент, відповідач) укладено договір №5302/4 про надання послуг з питаного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації.

Відповідно до п. 1.2 цього договору Водоканал забезпечує абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам - Вільнянський район: с. Павлівське, с. Ново-Василівка, Поди, Задорожне, Резедівка, Значкове, Роздолля, Зелене, Біляївка, комунальне та побутове водопостачання.

Відповідно до п. 5.1 договору основним документом на оплату є акт. Абонент зобовязаний на протязі трьох банківських днів з дня його виписки перерахувати кошти на розрахунковий рахунок водоканалу в сумі, вказаній в акті. Якщо абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається абоненту поштою. Оформлений таким чином акт є обовязковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод.

У п. 2 договору зазначено, що даний договір укладається з 01.01.2006 р. по 31.12.2010р. і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення його дії сторони не надали, тому умови цього договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору в період з 01 липня 2014 року по 31 березня 2016 року позивач надав відповідачу послуги водопостачання на загальну суму 1680722,84 грн., що підтверджуєтсья підписаними сторонами актами-рахунками №5302/4:

- від 31.07.2014 р. на суму 72174,62 грн.;

- від 31.08.2014 р. на суму 62171,92 грн.;

- від 30.09.2014 р. на суму 65456,59 грн.;

- від 31.10.2014 р. на суму 58074,84 грн.;

- від 30.11.2014 р. на суму 51756,36 грн.;

- від 31.12.2014 р. на суму 66139,87 грн.;

- від 28.02.2015 р. на суму 64521,55 грн.;

- від 31.03.2015 р. на суму 63860,562 грн.;

- від 30.04.2015 р. на суму 61584,12 грн.;

- від 31.05.2015 р. на суму 72186,94 грн.;

- від 30.06.2015 р. на суму 71136,84 грн.;

- від 31.07.2015 р. на суму 91803,53 грн.;

- від 31.08.2015 р. на суму 104278,51 грн.;

- від 30.09.2015 р. на суму 131901,12 грн.;

- від 31.10.2015 р. на суму 126788,98 грн.;

- від 30.11.2015 р. на суму 117793,94 грн.;

- від 31.12.2015 р. на суму 112948,46 грн.;

- від 31.01.2016 р. на суму 109765,13 грн.;

- від 29.02.2016 р. на суму 101947,08 грн.;

- від 31.03.2016 р. на суму 62816,95 грн.

Відповідач частково оплатив послуги, надані у спірному періоді. Заборгованість в розмірі 1470989,23 грн. позивач просить стягнути в даному позові (згідно зменшених позовних вимог).

Спірні правовідносини врегульовані договором №5302/4 від 01.01.2006 р. про надання послуг з питаного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації.

Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. 5.1 договору відповідач не оплатив повну вартість послуг на протязі трьох банківських днів з дня виписки актів, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1470989,23 грн., що підтверджуєтсья звіркою взаємних розрахунків сторін.

Обсяги водопостачання, погоджені в актах, відповідач не заперечує, Також не заперечує відповідач і факт отримання вищевказаних актів. Однак відповідач не погоджується із нарахованою відповідачем вартістю послуг, оскільки вважає, що засновані відповідачем тарифи є завищеними.

У п. 1.2 договору сторони погодили, що тарифи на питну воду і стічні води встановлюються відповідними компетентними органами. У разі зміни тарифів, діючих на момент укладання цього договору, абонент зобовязаний здійснювати оплату наданих водоканалом послуг за новими тарифами з моменту вступу в силу нормативного документу, яким затверджено тарифи.

Судом встановлено, що нарахування вартості послуг у період з липня по грудень 2014 року та з лютого по серпень 2015 року здійснювалось позивачем на підставі рішення Виконавчого комітету Заопрізької міської ради від 19.04.2013 р. № 113 по тарифу 6,168 грн. за кубічний метр з водопостачання для категорії «інші споживачі» та 4,188 грн. за кубічний метр з водовідведення для категорії «інші споживачі».

За період з вересня 2015 року по січень 2016 року розрахунки з відповідачем здійснювалися на підставі тарифів з водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.08.2015 р. №2159, в розмірі 5,42 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ) за централізоване водопостачання і в розмірі 3,90 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ) за централізоване водовідведення. З січня 2016 року позивачем застосовувались тарифи, встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.11.2015 р. №2765, для споживачів, які не є субєктами господарювання, в розмірі 5,54 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ) за централізоване водопостачання та 3,99 грн. за 1 куб.м. за централізоване водовідведення.

Посилання відповідача на те, що до нього має бути застосований тариф як для постачальника послуг, а не споживача, суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.

По перше, посилання відповідача на постанову НКРЕКП від 14.04.2016 р. №616 є безпідставним, оскільки відповідно до п. 4 цієї постанови вона набирає чинності з 01 травня 2016 року, в той час як заявлений позивачем у 2016 році спірний період складає з січня по березень.

По-друге, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.11.2015 р. №2765, на підставі якої позивачем здійснено нарахування вартості послуг відповідачу в 2016 році, встановлено тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення тільки двом категоріям споживачів - тим, які є субєктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, та які не є субєктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 3 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869, споживачі, які є субєктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - ліцензіати, які придбавають в іншого ліцензіата питну воду з метою її подальшої реалізації споживачам та/або подають стічні води на очищення іншому ліцензіату за окремими тарифами на централізоване водопостачання та/або водовідведення. У той же час визначено, що ліцензіатом є субєкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення (далі - ліцензована діяльність).

Відповідач не має ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, що підтвердив його представник у судовому засіданні.

Таким чином, до відповідача не може бути застосований оптовий тариф, який встановлений для субєктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Тому для відповідача був застосований інший тариф як для споживача послуг, який не є субєктом господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення..

Враховуючи викладене, оскільки обсяг наданих послуг відповідачем не заперечується, а тарифи для нарахування вартості послуг водопостачання та водовідведення застосовані позивачем вірно, суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1470989,23 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України за розгляд зменшених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 22064,84 грн. Переплата судового збору в сумі 983,50 грн. підлягає поверненню позивачу ухвалою суду в разі звернення позивача до суду з відповідною заявою.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Павлівський сількомунгосп (вул. Залізнична, 28, с. Павлівське, Вільнянський район, Запорізька область, 70005, ідентифікаційний код 32355564) на користь Комунального підприємства Водоканал (вул. Артема, 61, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 03327121) основний борг у сумі 1470989,23 грн. (один мільйон чотириста сімдесят тисяч девятсот вісімдесят девять грн. 23 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 22064,84 грн. (двадцять дві тисячі шістдесят чотири грн. 84 коп.).

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.07.2016 р.

та набирає законної сили після спливу 10 днів

з дати його підписання.