Постанова № 59314406, 28.07.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2016 р.Справа № 915/518/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Полінецькіа В.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення № 005250 від 22.09.2012)

від Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області: не зявився

від відповідача: : не зявився

від третьої особи: : не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1

на ухвалу господарського суду Миколаївського області від 04 травня 2016 року про відмову у прийнятті позовної заяви

по справі № 915/518/16

за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області

до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області

за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство

про визнання незаконним та скасування п.1 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 19.09.2012 № 19

В С Т А Н О В И В :

29.04.2016 керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування п.1 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 19.09.2012 № 19. В якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору прокуратурою зазначено Державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.05.2016 за позовними матеріалами №915/518/16 (суддя Коваль Ю.М.) відмовлено у прийнятті заяви керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 19 від 19.09.2012 р. про вилучення у державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство земельних ділянок загальною площею 17,2 га. та переведення їх до земель запасу Коблівської сільської ради в межах населеного пункту села Коблево.

Ухвала суду мотивована посланням на положення п.1 ч.1 ст.62 ГПК України у звязку з тим, що прокурор звернувся з позовом з публічно-правових відносин, розгляд яких здійснюється адміністративними судами, у відповідності до ч.1 ст.2 КАС України, ч.1 ст.17 КАС України.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду, керівник Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду, справу передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у звязку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зазначає, що у відповідності до адміністративного судочинства, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Рішення Коблівської сільської ради № 19 від 19.09.2012 стосується вилучення у ДП «Очаківське лісомисливське господарство» земельної ділянки, яке прийнято на підставі п.34 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування».

У звязку з вищевикладеним, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом було невірно застосовані положення законодавства про наявність в даному випадку публічно-правового спору, оскільки предметом позову є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею його законність та не може бути розглянута за правилами КАС України.

Представники Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство в судове засідання 28.07.2016 не зявились, хоча були належним чином повідомленні про час і місце судового засідання, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом пятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Між тим, 27.07.2016 від Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області надійшла заява про розгляд апеляційної скарги по даній справі без участі представника сільської ради, яке колегією суддів задоволено.

Оскільки зазначені вище учасники судового процесу в судове засідання не зявились, строк розгляду апеляційної скарги, згідно ч.2 ст.102 ГПК України, закінчується та ніхто із сторін не заявив клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу за їх відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Предметом позову у цій справі є вимога керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконним та скасування п.1 рішення Коблівської сільської ради Березанського рійону Миколаївської області № 19 від 19.09.2012 року про вилучення у ДП Очаківське лісомисливське господарство земельних ділянок загальною площею 17,2 га та переведення їх до земель запасу Коблівської сільської ради в межах населеного пункту села Коблево.

Відмовляючи у прийняті позову, суд першої інстанції посилаючись на положення ст. 12, п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України виходив з того, що Березанська РДА та Коблівська сільрада є субєктами владних повноважень. Із змісту позовної заяви випливає, що спір, за вирішенням котрого прокурор звернувся до господарського суду, виник у звязку із прийняттям органом місцевого самоврядування з перевищенням наданих йому законодавством України повноважень акту щодо віднесення землі із державної власності до комунальної, при цьому зі зміною категорії земельної ділянки. У позовній заяві відсутні відомості про те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування порушує право та охоронювані законом інтереси субєктів господарювання.

Колегія суддів з зазначеними доводами суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України ). При цьому, підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (ст.ст. 13, 15 і 16 ГПК). З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно якого місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги ст.ст. 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарським судам не підвідомчі справи про оскарження суб'єктом дій органу державної влади, чи органу місцевого самоврядування, чи іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання, та також між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління.

При цьому, згідно п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкту, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при чому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається з викладених позовних вимог, рішення Коблівської сільської ради №19 від 19.09.2012, яке прийнято на підставі пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», статей 12, 40, 41, 140, 141, 142 Земельного кодексу України, стосується вилучення у ДП «Очаківське лісомисливське господарство» земельної ділянки.

Однак колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд Миколаївської області дійшов помилкового висновку про наявність у даному випадку публічно-правового спору, оскільки предметом позову є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею, його законність який не може бути розглянуто за правилами КАС України.

Положеннями статей 170, 172 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади, а територіальні громади через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 80 Земельного кодексу України до суб'єктів права власності на землю віднесено територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності, а також державу - через відповідні органи державної влади на землі державної власності.

Рішенням від 19.09.2012 № 19 Коблівською сільською радою прийнято добровільну відмову та вилучено у ДП «Миколаївське лісове господарство» земельну ділянку.

Разом з тим, право прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою на підставі заяви землекористувача ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України надано саме власнику земельної ділянки.

Так, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України власником земель державної власності у межах населеного пункту є районна державна адміністрація.

Отже, правовідносини, які склалися між зазначеними сторонами стосуються реалізації права власника на розпорядження земельною ділянкою та підстав набуття прав на неї.

Порушене цивільне право Березанської районної державної адміністрації на земельну ділянку, володіння, користування і розпорядження нею, підлягає захисту у порядку господарського судочинства.

Як вірно зазначено в апеляційній скарзі, у відносинах, що склалися, районна державна адміністрація та сільська рада виступають як суб'єкти цивільних правовідносин і відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України мають такий самий правовий статус, що й інші учасники таких відносин.

Відсутня і підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин, тобто, Березанської районної державної адміністрації, іншим Коблівській сільській раді, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15 сформулював правовий висновок, суть якого зводиться до того, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Таким чином, спір належить до юрисдикції господарських судів та підлягає розгляду господарським судом Миколаївської області.

Аналогічна позиція висловлена у п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» та постановах Верховного Суду України № 21-291а11 від 09.04.2012 та № 816/3735/14.

Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції передчасно зроблено висновок про відмову у прийнятті позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом Миколаївської області ухвалу від 04.05.2016 у справі № 915/518/16 про відмову у прийнятті позовної заяви керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Керуючись статтями 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від „04 травня 2016 року про відмову у прийнятті позовної заяви по справі № 915/518/165 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Миколаївської області для розгляду по суті.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „29 липня 2016 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська