Постанова № 59314390, 26.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа№ 910/16943/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Падалка Д.С. (представник за довіреністю)

від відповідача: Кучерявий Д.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"

на рішення господарського суду міста Києва

від 11.05.2016 року

у справі №910/16943/14 (головуючий суддя: Грєхова О.А., судді: Сівакова В.В., Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"

до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"

про стягнення 65 736 686,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" про стягнення заборгованості за Кредитним договором №27107К11 від 03.07.2007 в розмірі 65736686,88 грн., в тому числі: 35979792,15 грн. заборгованість за кредитом, 9528768,13 грн. проценти за користування кредитом, 115536,09 грн. плата за управління кредитом, 9402584,43 грн. пеня по кредиту, 2377260,57 грн. пеня по процентам, 14230,59 грн. пеня по платі за управління кредитом, 2219974,60 грн. 3% річних по кредиту, 485608,94 грн. 3% річних по процентам, 2992,52 грн. 3% річних по платі за управління кредитом, 4425514,43 грн. збитків від інфляції по кредиту, 1171433,43 грн. збитків від інфляції по процентам, 12991,00 грн. збитків від інфляції по платі за управління кредитом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 35979792 (тридцять п'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 15 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 9528768 (дев'ять мільйонів п'ятсот двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 13 коп., заборгованість по сплаті комісії за управління кредитною лінією в розмірі 104742 (сто чотири тисячі сімсот сорок дві) грн. 15 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 2511190 (два мільйони п'ятсот одинадцять тисяч сто дев'яносто) грн. 66 коп., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 606208 (шістсот шість тисяч двісті вісім) грн. 61 коп., пеню за прострочення сплати комісії з управління кредитною лінією в розмірі 2557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 28 коп., 3 % річних в розмірі 1923512 (один мільйон дев'ятсот двадцять три тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 41 коп., інфляційні втрати в розмірі 5609707 (п'ять мільйонів шістсот дев'ять тисяч сімсот сім) грн. 39 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" витрати по сплаті судового збору в розмірі 62551 (шістдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 89 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" витрати за проведення судових експертиз в розмірі 12225 (дванадцять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 05 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2016 року у справі №910/16943/14 частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" плату за управління кредитом в сумі 10793,94 грн., 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом в сумі 685165,38 грн., 3% річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом в сумі 99898,27 грн., а в решті рішення без змін.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення плати за управління кредитом в сумі 10793,94 грн., 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом в сумі 685165,38 грн., 3% річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом в сумі 99898,27 грн. суд першої інстанції не погодився з висновком судових експертів щодо періодів і розмірів їх нарахування. В оскаржуваному рішенні суду сума у розмірі 10793,94 грн. була відмінусована від загального розміру заборгованості по сплаті плати за управління кредитом, при цьому в рішенні суду зазначено, що грошові кошти в розмірі 10793,94 грн., які були сплачені відповідачем на рахунок заборгованості по сплаті плати за управління кредитом були враховані у висновку додаткової експертизи №12496/1297/15-45 при здійсненні розрахунку заборгованості по сплаті плати за управління кредитом. Також скаржник зазначає, що при розрахунку 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом судові експерти у своєму висновку визначали суму заборгованості за період з 28.11.2013 р. по 31.10.2013 р. в національній валюті, проте відповідно до умов кредитного договору конвертація заборгованості позичальника перед кредитором в сумі 3299914,14 євро відбулася лише 01.11.2013 р., а тому розрахунок заборгованості за період з 28.11.2013 р. по 31.10.2013 р. має здійснюватися в валюті кредиту. Таким чином, судовими експертами не донараховано до розміру 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом 685165,38 грн., до розміру 3% річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом 99898,27 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.06.2016 р.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2016 року у справі №910/16943/14 в частині стягнення заборгованості зі сплати тіла кредиту, процентів за користування кредитом, пені, 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу зі сплати процентів за користування кредитом, 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу зі сплати тіла кредиту за Кредитним договором №27107К11 від 03.07.2007 р., та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що з урахуванням додаткових угод №27107К11-23 від 01.11.2013 р. та №27107К11-26 від 31.03.2014 р. до кредитного договору, сплачені позичальником кошти у період з листопада 2013 р. по червень 2014 р. у загальному розмірі 82757,58 грн. як плата за управління кредитом, які неправомірно зараховані як банком так і експертом в рахунок погашення плат, передбачених п.3.2 договору, що відповідно до погодженої сторонами у п.3.7.4 договору черговості погашення платежів, сплачується лише у 5 чергу, повинні були зараховуватись в рахунок погашення прострочених платежів зі сплати основного боргу (тіла кредиту), заборгованість по якому виникла, як зазначено в позовній заяві 28.01.2013 р., і яка відповідно до черговості погашення, погодженій сторонами у п. 3.7.4 договору погашається у 3 чергу. Дійсний розмір заборгованості зі сплати тіла кредиту за кредитним договором становить 35897034,57 грн. Скаржник не погоджується з сумою заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 9528768,13 грн., посилаючись на те, що при обчисленні вказаної суми за період з березня 2009 р. по жовтень 2013 р. банк припустився арифметичних помилок, які призвели до неправомірного завищення нарахованих процентів за вказаний період на 19038,59 євро; правильний розмір нарахованих процентів за користування кредитом за період з березня 2009 р. по жовтень 2015 р. становить 1230501,32 євро і за період з листопада 2013 р. по червень 2014 р. - 24186,43 грн. За розрахунком відповідача розмір заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з березня 2009 р. по жовтень 2015 р. становить 843292,86 євро (9194633,72 грн.). Висновок експертів стосовно заборгованості зі сплати процентів, нарахованих за період з листопада 2013 р. по червень 2014 р. у розмірі 2998,31 грн. не відповідає дійсності, оскільки 29.07.2014 р. відповідачем здійснено сплату процентів за користування кредитом, що підтверджується банківською випискою, що не враховано експертами. Скаржник не погоджується з сумами пені, 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі визначеному судом, оскільки, по-перше, вказані суми нараховані на заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, яка не відповідає дійсності та є завищеною; по-друге, відповідач звертає увагу на лист Верховного Суду України від 01.07.2014 р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві»; по-третє, звертає увагу, що наявна заборгованість зі сплати процентів користування кредитом у розмірі 9194633,72 грн. виникла у період з березня 2009 р. по жовтень 2013 р., нараховані банком у період з листопада 2013 р. по червень 2014 р. були повністю сплачені позичальником. Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, на нараховані та не сплачені проценти за період з березня 2009 р. по жовтень 2013 р., сплату яких банк добровільно відстрочив до повного погашення заборгованості за кредитним договором №27112V1 від 05.01.2012 р., і строк сплати яких станом на 30.06.2014р. не настав, є неправомірним. Скаржник не погоджується з розмірами сум 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу зі сплати тіла кредиту в розмірах визначених судом, оскільки вказані суми нараховані на заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 35979792,15 грн., яка є завищеною на 82757,58 грн., що призвело до неправомірного завищення розміру останніх. За розрахунком відповідача розмір сум 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу зі сплати тіла кредиту станом на 30.06.2014 р. становить 1531278,98 грн. та 4415335,25 грн. відповідно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.06.2016 р.

22.06.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідач надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до завершення реорганізації відповідача шляхом поділу на чотири приватних акціонерних товариства та переходу прав і обов'язків до правонаступників у відповідності до розподільчого балансу.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду №09-52/2507/16 від 22.06.2016 р. у справі №910/16943/14 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16943/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.07.2016 р.

06.07.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому останній просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

12.07.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", зазначаючи про те, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні 12.07.2016 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 20.07.2016 р.

14.07.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло доповнення до відзиву на клопотання про зупинення провадження у справі, до якого додані матеріали судової практики.

19.07.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі, до якого додані матеріали судової практики.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду №09-52/3303/16 від 20.07.2016 р. у справі №910/16943/14 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16943/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.07.2016 р.

В судовому засіданні 20.07.2016 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 26.07.2016 р.

В судовому засіданні 26.07.2016 р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі до завершення реорганізації відповідача шляхом поділу на чотири приватних акціонерних товариства та переходу прав і обов'язків до правонаступників у відповідності до розподільчого балансу, яке надійшло до суду 22.06.2016 р., просив його задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вказаного клопотання, просив його відхилити.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником.

Згідно з ч. 1 ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Частиною 5 ст. 107 ЦК України передбачено, що юридична особа -правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.

З огляду на викладене, враховуючи те, що на час розгляду справи Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" є таким, що не припинилося, і відсутні його правонаступники, а відтак воно не позбавлене статусу юридичної особи і може виступати учасником судового процесу, то колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі згідно п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України та відповідно відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до завершення реорганізації відповідача шляхом поділу на чотири приватних акціонерних товариства та переходу прав і обов'язків до правонаступників у відповідності до розподільчого балансу.

Представники сторін надали в судовому засіданні пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

03.07.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (в подальшому змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач, банк) та Закритим акціонерним товариством "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" (в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" (далі - відповідач, позичальник) було укладено Кредитний договір №27107К11 (далі - Кредитний договір), відповідно до положень та умов якого банк відкриває позичальнику не відновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 3300000,00 євро, строком до 03.07.2010 р. на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 3.1 Кредитного договору).

За умовами пункту 3.2 Кредитного договору, розмір кредитної лінії встановлений в розмірі 3300000,00 євро, кінцевий термін погашення кредиту - 03.07.2010, вид кредиту - не відновлювана відклична кредитна лінія, цілі кредиту - поповнення оборотних коштів та придбання обладнання, процентна ставка за кредитом - 10,5 % річних, розмір плати за управління кредитом - 0,03 % від ліміту кредитної лінії щомісяця, розмір плати за зміну умов Договору/Договору застави за ініціативою позичальника - 1500,00 грн. за кожну зміну, розмір плати за зобов'язання: 1 % річних від невикористаної частини кредитної лінії щомісячно, розмір пені за прострочення позичальником платежів за договором - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, розмір необхідного забезпечення для покриття Кредиту - 140 % від суми основного боргу для застави товарів в обороті, обладнання, та майнових прав за контрактом та 110 % від суми основного боргу для застави майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку банку.

Згідно з п. 3.4.1 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний погасити кредит на рахунок, вказаний в п. 3.8 цього договору в строк, зазначений в п. 3.2 цього договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за договором за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки передбачені графіком надання та погашення кредиту за Договором, є обов'язковими.

Пунктом 3.5.1 Кредитного договору сторонами визначено, що позичальник сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в пункті 3.2 цього Договору, у валюті кредиту.

У відповідності до п. 4.1 Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити банку, зокрема плату за управління кредитом в розмірі, зазначеному в пункті 3.2 цього Договору. Плата нараховується у національній валюті за курсом Національного банку України на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця не пізніше останнього банківського дня кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цього Договору.

В подальшому між банком та позичальником було укладено ряд договорів про внесення змін та додаткових угод.

28.04.2011 р. сторонами укладено Договір про внесення змін №27107К11-15 до Кредитного договору.

Пунктом 2 зазначеного Договору про внесення змін, сторони вирішили доповнити статтю 1 Кредитного договору наступним терміном: "Базова ставка LIBOR для євро" - означає ставку пропозиції депозитів на міжбанківському ринку для шестимісячних депозитів у євро (заокруглену в більший бік до найближчої 1/100 1%), дійсну (з датою валютування) на 15 квітня та 15 жовтня кожного року дії Договору, або на найближчий попередній день, коли визначалась така ставка. Визначена таким чином базова ставка LIBOR для євро встановлюється відповідно на період з 15 квітня по 14 жовтня та з 15 жовтня по 14 квітня кожного року дії Договору. На дату укладання цього Договору базова ставка LIBOR для євро становить 1,62188 % річних."

Договором про внесення змін №27107К11-15 від 28.04.2011 до Кредитного договору сторонами також викладно п. 3.2.5 Кредитного договору в наступній редакції: " 3.2.5 Процентна ставка за кредитом: базова ставка LIBOR (6m) + 9 % річних, але не більше 10,5 % річних.".

31.01.2012 сторонами укладено Договір про внесення змін №27107К11-19 до Кредитного договору, яким зокрема, сторони п. 3.2.2 Кредитного договору виклали в наступній редакції: " 3.2.2 Кінцевий термін погашення кредиту: 25.01.2013.".

Зазначеним Договором про внесення змін, сторони також виклали пункт 3.2.5 Кредитного договору в наступній редакції: " 3.2.5 Процентна ставка за кредитом встановлюється на рівні 3,8 % річних, починаючи з 01.01.2012.".

Додатковою угодою №27107К11-23 до Кредитного договору, укладеною сторонами 01.11.2013 р., було внесено зміни до Кредитного договору та викладено, зокрема п. 3.1 Кредитного договору в наступній редакції "Банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії на умовах цього Договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі встановлені цим Договором.".

Зазначеною додатковою угодою також викладено пункти 3.2.1, 3.2.5, 3.2.6 в новій редакції.

Згідно з п. 3.2.1 Кредитного договору невідновлювана кредитна лінія з лімітом заборгованості в сумі 35979792,15 грн., що утворилась шляхом конвертації заборгованості в сумі 3299914,14 євро в гривню за рахунок валютної позиції банку за курсом НБУ на дату конвертації.

Відповідно до п. 3.2.5 Кредитного договору на період з дати підписання Додаткової угоди №27107К11-23 від 01.11.2013 до цього Договору по 28.02.2014 процентна ставка за кредитом встановлюється на рівні 0,1 % річних. З 01.03.2014 до кінця строк дії Договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки на рівні діючої рекомендованої ставки, затвердженої комітетом з управління активами та пасивами АТ "Укрексімбанк" на 01.03.2014.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти, в свою чергу, відповідач порушив умови Кредитного договору в частині своїх зобов'язань. Оскільки позичальник в порушення умов Кредитного договору у встановлений строк кредит не повернув та не сплачував проценти за користування кредитом, банк звернувся до позичальника з письмовою вимогою №040-06/598 від 28.01.2013, яка вручена позичальнику 30.01.2013 р.

У зв'язку з тим, що позичальником було проігноровано вимогу банку, останній вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, станом на 30.06.2014, заборгованість позичальника перед банком за Кредитним договором складає:

- 35979792,15 грн. - заборгованість за кредитом;

- 9528768,13 грн. - проценти за користування кредитом;

- 115536,09 грн. - плата за управління кредитом;

- 9402584,43 грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту;

- 2377260,57 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом;

- 14230,59 грн. - пеня за порушення строків сплати плати за управління кредитом;

- 2219974,60 грн. - три проценти річних від простроченої суми боргу за кредитом;

- 485608,94 грн. - три проценти річних від простроченої суми боргу з процентами за користування кредитом;

- 2992,52 грн. - три проценти річних від простроченої суми боргу за платою за управління кредитом;

- 4425514,43 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за кредитом;

- 1171433,43 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом;

- 12991,00 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за платою за управління кредитом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що позивач зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у відповідності до умов договору, проте відповідач своїх зобов'язань щодо повернення наданого кредиту належним чином та у встановлений договором строк не виконав.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що згідно із довідкою по Кредитному договору №27107К11 від 03.07.2007 з AT "Укрексімбанк" станом на 25 вересня 2014 року №582/2/5, підготовленою головним бухгалтером ПрАТ "Бліц-Інформ" Погребною Г.В, суми заборгованості за Кредитним договором №27107К11 від 03.07.2007 визначені позивачем у розрахунку до позовної заяви та у довідці відповідача значно відрізняються.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та встановлення дійсного розміру заборгованості відповідача за Кредитним договором, місцевим господарським судом у справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Висновком експертів за результатами проведеної судової економічної експертизи від 22.04.2015 р. №16181/16182/14-45, встановлено, що заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором станом на 30.06.2014 р. документально підтверджується в розмірі 35979792,15 грн.; заборгованість відповідача зі плати за управління кредитом за Кредитним договором підтверджується в розмірі 115566,13 грн.; сума 3 % річних нарахованих позивачем за несвоєчасну плату за управління кредитом підтверджується в розмірі 3260,04 грн.; сума втрат від інфляції за Кредитним договором, нарахованих позивачем в зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом підтверджується в сумі 12740,12 грн.; сума втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту підтверджується в розмірі 4425514,43 грн.

В подальшому, місцевим господарським судом було призначено додаткову судову економічну експертизу.

Висновком експертів за результатами проведеної додаткової судової економічної експертизи від 02.03.2016 №12496/12497/15-45 встановлено наступне:

- заборгованість відповідача зі сплати відсотків за Кредитним договором документально підтверджуються в розмірі 9573164,42 грн., в т.ч. 2998,31 грн., строк оплати яких станом на 30.06.2014 р. не настав;

- сума пені нарахована позивачем за порушення строків погашення кредиту за Кредитним договором за період з 28.01.2013 по 28.07.2013 розрахунково підтверджується в розмірі 2537903,33 грн.;

- сума пені, нарахована позивачем за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором розрахунково підтверджується в розмірі 612882,43 грн.;

- сума пені, нарахованої позивачем за порушення строків сплати комісії за управління кредитом за Кредитним договором розрахунково підтверджується в розмірі 2557,28 грн.;

- сума 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом, нарахованих позивачем за Кредитним договором за період з 28.01.2013 по 30.06.2014 розрахунково підтверджується в розмірі 1534809,22 грн.;

- сума 3 % річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом, нарахованих позивачем за Кредитним договором розрахунково підтверджується в розмірі 385710,67 грн.;

- сума інфляційного збільшення суми боргу за управління кредитом, нарахована позивачем за Кредитним договором розрахунково підтверджується в розмірі 12759,53 грн.;

- сума інфляційного збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом нарахована позивачем за Кредитним договором розрахунково підтверджується в розмірі 1176894,95 грн.

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 ГПК України висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Як зазначено у п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним було сплачено з листопада 2013 року по червень 2014 року кошти у загальному розмірі 82757,58 грн., які не були зараховані позивачем у відповідності до п. 3.7.4 Кредитного договору в рахунок погашення заборгованості з повернення тіла кредиту.

Відповідно до п. 3.7.4 Кредитного договору, якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших плат за Договором, недостатня для погашення кредиту разом з процентами та іншими платами за Договором, то платежі за Договором здійснюються у такому порядку:

1) прострочені платежі по сплаті процентів за користування кредитом;

2) строкові зобов'язання по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом;

3) прострочені платежі по погашенню основного боргу за кредитом;

4) строкові та дострокові платежі по погашенню строкової заборгованості за кредитом;

5) інші плати, передбачені п. 3.2 цього Договору;

6) пені за несвоєчасну сплату процентів, погашення основного боргу за кредитом, плат за цим Договором.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція).

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.

Так, відповідно до п. 2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. При цьому, згідно п. 2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Зокрема, згідно п. 3.1 Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Виходячи зі змісту п. 3.8 Інструкції, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи те, що кошти у сумі 82757,58 грн. сплачувались відповідачем із призначенням платежів, обраних самим відповідачем, в свою чергу у позивача відсутні правові підстави самостійно змінювати призначення платежів та відповідно зараховувати їх на власний розсуд.

Відповідач також зазначає, що ані позивачем, ані судовими експертами не враховано при розрахунку заборгованості по сплатам за управління кредитом сплачені відповідачем грошові кошти в розмірі 10793,94 грн., сплата яких, підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з висновку судової експертизи, експертами не враховано зазначену сплату, при здійсненні розрахунків, проте цю суму господарський суд першої інстанції врахував при проведенні розрахунку.

В тексті рішення господарського суду (а.с.9) міститься описка, а саме: в абзаці п'ятому зазначено: «експертами враховано зазначену сплату» замість «експертами не враховано зазначену сплату».

Колегія суддів вважає, що ця описка ніяким чином не впливає на правильність рішення в цілому, оскільки зазначену суму господарський суд першої інстанції врахував при прийнятті рішення.

Дослідивши матеріали справи, висновки судових експертів, колегія суддів вважає, що документально доведена заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором, та відповідно підлягає задоволенню в наступних розмірах:

- 35979792,15 грн. заборгованість по поверненню кредитних коштів;

- 9528768,13 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (судовими експертами встановлено більшу заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитним коштами, проте оскільки позивачем було заявлено до стягнення меншу суму, суд вбачає за можливе стягнути саме заявлену суму заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами);

- 104742,15 грн. заборгованість по сплаті плат за управління кредитом.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь:

- 9402584,43 грн. - пені за порушення строків погашення кредиту;

- 2377260,57 грн. - пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом;

- 14230,59 - пені за порушення строків сплати плати за управління кредитом;

- 2219974,60 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом;

- 485608,94 грн. - 3 % річних від простроченої суми боргу з процентами за користування кредитом;

- 2992,52 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу за платою за управління кредитом;

- 4425514,43 - інфляційне збільшення суми боргу за кредитом;

- 1171433,43 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом;

- 12991,00 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за платою за управління кредитом.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 Кредитного договору, у разі невиконання зобов'язань згідно пп. пп. 3.4.1, 3.5.1, позичальник сплачує банку пеню, передбачену пп. пп. 3.4.2 та 3.5.3 цього Договору відповідно.

Пунктом 3.2.9 Кредитного договору визначено розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим Договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.4.2 Кредитного договору, у разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку надання та погашення кредиту за Договором, позичальник сплачує банку за кожний день прострочки, включаючи день оплати, пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі. У розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, і підлягає сплаті на рахунок № 639720040011 у філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Києві, код банку 380333.

Згідно з п. 3.5.3 Кредитного договору, у разі порушення строку сплати процентів з кредитом позичальник сплачує банку за кожний день прострочки, включаючи день сплати, пеню. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно процентів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по процентах у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені, і підлягає сплаті на рахунок № 639720040011 у філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Києві, код банку 380333.

Як вбачається з розрахунку пені, здійсненого позивачем, останній нараховує її поза межами шестимісячного строку передбаченого ст.232 ГК України, оскільки на думку позивача умовами Кредитного договору сторонами погоджено більш тривалий строк нарахування пені.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти розміру нарахованої пені, зазначає, що судовими експертами не враховано також в повній мірі ст. 232 ГК України, оскільки як вбачається з таблиць розрахунку пені, наведених у висновку додаткової експертизи, судовим експертом розраховано пеню за 182 дні.

Проте, в п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, зазначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Умови Кредитного договору не встановленого іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються пеня.

Колегія суддів погоджується з розрахунком пені, здійсненим судом першої інстанції, та вважає обґрунтованим нарахування пені у межах саме 180 днів, а отже доведеними є вимоги про стягнення пені у розмірі 2511190,66 грн. за порушення строків погашення кредиту за Кредитним договором, у розмірі 606208,61 грн. за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором та у розмірі 2557,28 грн. за порушення строків сплати комісії за управління кредитом за Кредитним договором.

Посилання позивача на те, що розрахунок 3% річних має здійснюватися в валюті кредиту є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Згідно з п. 1.3 постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Зокрема, про можливість застосування до кредитних відносин ч. 2 ст. 625 зазначено також у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2015 у справі №910/20969/14.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, дослідивши розрахунок викладений у висновку судових експертів, та доводи судових експертів та сторін щодо невідповідності розрахунку позивача розрахунку судових експертів, з урахуванням заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення 1534809,22 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом, 385710,67 грн. 3 % річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом, 2992,52 грн. 3 % річних за несвоєчасну плату за управління кредитом, 12759,53 грн. інфляційних втрат нарахованих на заборгованість по сплаті плати управління кредитом, 1171433,43 грн. інфляційних втрат нарахованих на заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та 4425514,43 грн. інфляційних втрат нарахованих на заборгованість за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитними коштами, сплаті платі по комісії за управління кредитом, з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 65736686,88 грн., підлягають частковому задоволенню в розмірі 56266478,78 грн.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, та на які вони посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2016 року у справі №910/16943/14 залишити без змін.

Матеріали справи №910/16943/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров