Ухвала суду № 59314146, 26.07.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/19/15-2/4/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.07.2016 Справа № 908/401/15-г

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі №908/401/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Северсталь Дистрибуція, м.Дніпропетровськ,

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування, м. Краматорськ, Донецька область,

про стягнення суми 4856622,98 грн.

за участю відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2, довіреність №2 від 14.01.2016 р.;

від відповідача ОСОБА_3, довіреність №26/07 від 15.12.2014 р.;

від ОСОБА_4 примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області не зявився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося публічне акціонерне товариство Краматорський завод важкого верстатобудування зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі №908/401/15-г про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 21.04.2016р.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що державний виконавець неправомірно виніс постанову про арешт майна боржника, яке перебуває в заставі та іпотеці.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.05.2016р. прийнято скаргу до розгляду та призначено розгляд скарги на 14.06.2016р.

У звязку з перебуванням судді Мойсеєнко Т.В. на лікарняному, помічником судді було надіслано сторонам повідомлення від 03.06.2016р. про неможливість проведення судового засідання, призначеного на 14.06.2016р., та призначення наступного судового засідання на 30.06.2016р. В подальшому сторонам було надіслано аналогічне повідомлення про неможливість проведення судового засідання 30.06.2016р. та зазначено про те, що сторони будуть повідомлені про наступну дату та час судового засідання ухвалою суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2016р. відкладено розгляд скарги на 18.07.2016р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.07.2016р. продовжено строк розгляду скарги на 15 днів та відкладено розгляд скарги на 26.07.2016р.

В судове засідання 26.07.2016р. зявилися представники позивача та відповідача, за заявою яких фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

10.06.2016р. від ОСОБА_4 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшли письмові заперечення на скаргу, відповідно до яких просить відмовити в задоволені скарги, оскільки постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 21.04.2016р. не суперечить вимогам чинного законодавства. Просить розглянути скаргу без участі уповноваженого представника.

06.06.2016р. від позивача надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого позивач просить суд відмовити у задоволенні скарги.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги по суті і розгляд скарги можливий без присутності представника органу ДВС.

Розглянувши матеріали справи та скарги, заслухавши пояснення представників боржника та стягувача, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2016р. у справі №908/401/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Северсталь Дистрибуція основний борг у сумі 3855246,02 грн. (три мільйони вісімсот пятдесят пять тисяч двісті сорок шість грн. 02 коп.), інфляційні втрати в сумі 473366,78 грн. (чотириста сімдесят три тисячі триста шістдесят шість грн. 78 коп.), 3% річних в сумі 55772,03 грн. (пятдесят пять тисяч сімсот сімдесят дві грн. 03 коп.), пеню в сумі 100000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.).

15.03.2016р. на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

04.04.2016р. ОСОБА_4 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження ВП №50680840 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 15.03.2016р. у справі №908/401/15-г. Встановлено боржнику строк для самостійного виконання рішення в сім днів з дня винесення даної постанови.

У звязку з тим, що в семиденний строк рішення не було добровільно виконано боржником ОСОБА_4 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 21.04.2016р. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно даної постанови накладено арешт на все майно, що належить боржнику в межах суми звернення стягнення 5013211,31 грн., заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.

Боржник вважає вказану постанову незаконною, оскільки в порушення вимог ч. 8 ст. 54 ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження» та ст. 3 ОСОБА_5 України «Про іпотеку» державним виконавцем звернуто стягнення на майно боржника, яке перебуває в заставі та іпотеці.

Дослідивши матеріали справи та оскаржувану постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.04.2016р., господарський суд вважає дії державного виконавця законними, а постанову такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з приписами ст. ст.124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Однією з засад судочинства є обовязковість рішень суду.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ОСОБА_5 України "Про виконавче провадження" (ст. 115 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009р. №16-пр/2009 виконання всіма субєктами правовідносин приписів, викладених у рішенні суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невідємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005р. у справі «Чіжов проти України «(заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обовязком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому ОСОБА_5, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим ОСОБА_5, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього ОСОБА_5 та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього ОСОБА_5 підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені ОСОБА_5 України Про державну виконавчу службу (ст.ст.1, 2 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження).

Згідно з приписами ст.11 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим ОСОБА_5 заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим ОСОБА_5.

Статтею 19 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього ОСОБА_5 (зокрема, судового наказу), за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець на підставі ст. 25 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим ОСОБА_5, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 1 ст.27 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього ОСОБА_5 для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 52 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 57 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови:

- про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Вказаними постановами може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Крім того, за приписами ч. ч. 1, 3 ст. 54 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

При цьому у ч. 8 ст. 54 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень ОСОБА_5 України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотека є окремими видом застави, який полягає в заставі нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 Цивільного кодексу України). Тобто положення норм ч. 4 ст. 54 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження поширюються також і на майно, що перебуває в іпотеці.

ОСОБА_5 України "Про іпотеку", на які є посилання у ч. 8 ст. 54 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження, регулюють порядок звернення стягнення на предмет іпотеки тільки за вимогами іпотекодержателя.

ОСОБА_5 України Про виконавче провадження не містять обмежень повноважень державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а наявність зареєстрованих обтяжень нерухомого майна є лише підставою для повідомлення державним виконавцем заставодержателя вже після винесення постанови про арешт майна боржника. Тобто на момент винесення постанови про арешт майна боржника державний виконавець не зобовязаний перевіряти факт перебування майна у заставі (іпотеці), законодавство таких вимог не містить. В подальшому зняття арешту з такого майна здійснюється в судовому порядку в позовному провадженні про зняття арешту із заставленого майна за зверненням заставодержателя. Тобто саме заставодержатель (іпотекадержатель) є особою, зацікавленою у захисті своїх прав у звязку з накладенням арешту на заставне майно. Права боржника у разі арешту заставного майна ніяким чином не порушуються. Тим більше, що арешт накладено на майно боржника лише в межах суми стягнення та виконавчого збору, що відповідає вимогам ст. 57 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження.

Суд зазначає, що правомірність винесення державним виконавцем постанови оцінюється саме на момент її прийняття. На момент винесення оскаржуваної постанови у державного виконавця не було відомостей про наявність обтяжень майна боржника. Відомості про наявні обтяження були подані боржником державному виконавцю з клопотанням №237 від 22.04.2016 р., тобто вже після винесення оскаржуваної постанови від 21.04.2016 р. Крім того, в подальшому іпотечне майно не було включено державним виконавцем в акт опису та арешту майна від 24.06.2016 р.

Відповідно до ст. 31 ОСОБА_5 України Про виконавче провадження копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього ОСОБА_5, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Обставини, які б свідчили про порушення державним виконавцем вимог ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови від 21.04.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, відсутні.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов висновку, що підстави для скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 21.04.2016р. відсутні. Дана постанова є такою, що не порушує права боржника та відповідає вимогам чинного законодавства України.

У звязку з цим, скарга ОСОБА_1 акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі №908/401/15-г задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі №908/401/15-г залишити без задоволення.

Суддя Т.В.Мойсеєнко