Постанова № 59306814, 29.07.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа 263/5804/16-а

Провадження 2-а/263/225/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2016 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі судді Ікорської Є.С., при секретарі Турчиній Н.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на теперішній час він є пенсіонером за віком, знаходиться на обліку в УПФУ в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області. Раніше, в період часу з 24.05.1996 року по 24.03.2016 року, він отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після досягнення позивачем 60 років, він 24.03.2016 р. звернувся до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя із заявою про перехід на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте при призначенні пенсії відповідачем було використано схему нарахування, за якої застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях України за 2007 рік (1197,91 гривень), що зменшило розмір пенсії та погіршило його становище. Також відповідач не включив під час розрахунку страхового стажу для призначення пенсії позивачу період проходження їм військової служби з 02.03.1972 р. по 25.05.1996 р. Внаслідок чого було невірно визначено коефіцієнт стажу, що призвело до зменшення розміру пенсії позивача, на яку він мав право. З огляду на це, просить визнати вказані дії відповідача неправомірними, а також зобов'язати останнього провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу, з якої сплачено страхові внески за останні три календарні роки (2013-2015 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, з урахуванням, крім раніше зарахованого страхового стажу, страхового стажу для призначення пенсії позивачу періоду проходження їм військової служби з 02.03.1972 р. по 25.05.1996 р., з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 24.03.2016 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Від позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог і розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача надіслав свої заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки з 01.10.2011 року набрав чинності Закон України № 3668 від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким внесені зміни до п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо переведення з одного виду пенсії на інший. Якщо пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» була призначена до 01.01.2007 року, то заробітна плата для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначається з урахуванням прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - 928, 81 гривень. Якщо пенсія за вислугу років була призначена після 01.01.2007 року - застосовується показник середньої заробітної плати, що враховувався для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в році, в якому заявник звернувся за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.05.2012 року розміри всіх пенсій, призначених до 01.01.2008 року обчислюються згідно із Постановою КМУ від 23.04.2012 року № 324 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік - 1197,91 гривень. Також представник відповідача зазначив, що перехід на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було здійснено з урахуванням показника середньої заробітної плати 1197,91 гривень. Іншого діючим законодавством не передбачено. Вважає, що позовні вимоги позивача є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в УПФУ Жовтневого району м. Маріуполя, з 24.05.1996 року по 24.03.2016 року отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 24.03.2016 року позивач є одержувачем пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не оспорюється сторонами.

Із розпорядження Управління ПФУ № 820587, відповідно до поданої заяви позивача від 24.03.2016 р. останній дізнався, що при призначенні йому пенсії за віком управлінням було враховано загальний стаж - 23 роки 01 місяць 0 днів та заробітну плату за період з 01.07.2000 року по 06.07.2006 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати робітників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік, а також не включено під час розрахунку страхового стажу для призначення пенсії позивачу період проходження їм військової служби з 02.03.1972 р. по 25.05.1996 р., що на думку позивача порушує його законні інтереси та права, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Статтею 9 даного Закону передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком.; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Таким чином, питання щодо виплати пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Пенсія за вислугою років - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загальновизначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком.

Згідно з ч.2 статті 40 Закону № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 з урахуванням змін, внесених Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд зазначає, що при розрахунку пенсії за вислугою років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку позивач отримував до переведення на пенсію за віком, взагалі не застосовується показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Крім того, в ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені статтею 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому не підлягають застосуванню положення ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин, а показник «середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії» застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунку пенсії на підставі ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У цьому випадку пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, відповідач не обґрунтовано застосував показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік, що призвело до зменшення розміру пенсії.

Аналогічна правова позиція, яку суд має враховувати при застосуванні відповідних норм права, викладена в постанові Верховного Суду України від 9 червня 2015 року (справа № 21-550а14).

Вирішуючи питання щодо не включення під час розрахунку страхового стажу для призначення пенсії позивачу періоду проходження ним військової служби з 02.03.1972 р. по 25.05.1996 р., суд виходить з наступного.

Проходження позивачем служби в цей період підтверджується трудовою книжкою (пункти 14-15), військовим квитком серії ГГ № 075720 від 14.08.1996 р., рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05.05.2016 р. справа № 263/4925/16-ц про встановлення факту належності позивачу вищезазначеного військового квитка, пенсійним посвідченням серії СБ № 10556 від 19.08.1996 р., де зазначено, що пенсія позивачу призначена за вислугу років 29 років, архівною довідкою № 24/5-2020 від 20.05.2016 р.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Статтею 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

Пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Частиною першою статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Згідно з підпунктом «к» п. 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується, зокрема, також служба у складі Збройних Сил СРСР, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР.

Крім того, пунктом 6 постанови Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 передбачалось, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення, відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».

При цьому згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є врахування часу проходження військової служби під час обчислення страхового стажу для призначення пенсій.

Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 01 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали врахування часу проходження військової служби під час обчислення страхового стажу для призначення пенсій. Таким чином, відповідач протиправно не врахував в страховий стаж позивача період проходження їм військової служби з 02.03.1972 р. по 25.05.1996 р.

Така правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 09 грудня 2014 року (справа № 21-406а14) та від 23 червня 2015 року (справа № 21-1000а15), які відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими у застосуванні.

Таким чином, розпорядження УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя № 820587, винесене на підставі поданої заяви від 24.03.2016 р. та дії УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя щодо нарахування позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а також бездіяльність відповідача щодо не врахування стажу військової служби при обчисленні страхового стажу позивачу при призначенні пенсії, є такими, що не відповідають вимогам закону, а вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 158, 161, 162, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, які виразились у незастосуванні ОСОБА_1 при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, та визнати неправомірними бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, які виразились у не включенні стажу військової служби при обчисленні страхового стажу позивачу при призначенні пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2013-2015 роки), та з урахуванням, крім раніше зарахованого страхового стажу, страхового стажу для призначення пенсії позивачу періоду проходження їм військової служби з 02.03.1972 р. по 25.05.1996 р., з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 24.03.2016 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, ІПН № НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 551,20 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня її отримання її копії.

Суддя Є.С.Ікорська