Ухвала суду № 59305311, 26.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/3654/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Яковець О. Ф.Номер провадження 22-ц/788/1128/16 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Фермерського господарства «Аграрій-Ч»

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Аграрій-Ч», третя особа: управління Держгеокадастру у Роменському районі Сумської області, про розірвання договору оренди землі, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3.

Розірвано укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Аграрій-Ч» договір оренди земельної ділянки від 11 січня 2012 року загальною площею 3,9741 га, розташованої на території Анастасівської сільської ради Роменського району Сумської області, який зареєстрований у Роменському районному відділенні Сумської регіональної філії ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 квітня 2012 року за № НОМЕР_1.

Стягнуто з Фермерського господарства «Аграрій-Ч» на користь ОСОБА_3 487 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ФГ «Аграрій-Ч», посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не врахував обставини того, що спірним договором оренди землі не передбачено конкретного механізму стосовно виплати орендної плати орендодавцю. Крім того, позивач не довів факт того, що він звертався до відповідача з претензією з приводу невиплати орендної плати, враховуючи, що для отримання грошей в касі ФГ «Аграрій-Ч» потрібна була його особиста присутність або мав отримати кошти через довірену особу.

Також, на думку відповідача, судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено факту спричинення йому шкоди, завданої порушенням умов договору, так само як і не доведено істотності порушення умов цього договору, що б могло бути підставою для задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ФГ «Аграрій-Ч» Алфімова В.В. про задоволення апеляційної скарги та представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_3 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого Роменською райдержадміністрацією 18 листопада 2008 року, на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,9741 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Анастасівської сільської ради, Роменського району (а.с.6).

11 січня 2012 року між ОСОБА_3 та ФГ «Аграрій-Ч» був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років на умовах сплати товариством позивачу орендної плати у розмірі 2937,30 грн. один раз на рік до 1 листопада поточного року, виходячи із узгоджених 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до п.5 зазначеного договору становить 97910,10 грн. (а.с.47-48).

Вказаний договір зареєстрований у Роменському районному відділенні Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 09 квітня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за № НОМЕР_1 (а.с.48, на звороті).

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 18 січня 2010 року орендодавець ОСОБА_3 передав орендарю ФГ «Аграрій-Ч» вказану земельну ділянку, яка розташована на території Анастасівської сільської ради площею 3,974 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а орендар після закінчення терміну оренди зобов'язався повернути земельну ділянку орендодавцю (а.с.51).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконуються умови договору оренди земельної ділянки щодо своєчасного та повного внесення орендної плати позивачу за користування нею, так як відповідач систематично не виплачував орендну плату, у зв'язку з чим порушене право позивача суд захистив і договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, достроково розірвав.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Виходячи з вимог ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Зазначеної правової позиції дійшов також Верховний Суд України у постанові від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що відповідач ФГ «Аграрій-Ч» взагалі не сплатив йому орендну плату за користування його земельною ділянкою за 2012 - 2014 роки.

Факт систематичної несплати ФГ «Аграрій-Ч» орендної плати позивачу ОСОБА_3 за оренду належної йому на праві власності земельної ділянки площею 3,9741 га знайшов своє підтвердження матеріалами справи.

Зокрема, згідно положень п.п.9, 10, 11, 12 укладеного між сторонами договору оренди землі від 11 січня 2012 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формах в розмірі 3,0% від нормативної оцінки землі, що становить 2937,30 грн. в рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік до 1 листопада поточного року. При проведенні розрахунків орендарем із суми, що підлягає до сплати, утримуються і перераховуються до бюджету податок з доходу фізичних осіб у порядку та розмірах, передбачених Законом України «Про оподаткування доходів фізичних осіб».

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Крім того, п.37 вказаного договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається після повного збору урожаю. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору та ухилення орендаря від виплати орендної плати (а.с.47-48).

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів для підтвердження факту виплати відповідачем протягом 2012 - 2014 років орендної плати позивачу, чого не заперечує і сам відповідач.

Тобто, протягом трьох років підряд внаслідок систематичної несплати орендної плати позивач значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору оренди землі, а саме: можливості щороку отримувати орендну плату за користування його земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи, що договір оренди землі був укладений між сторонами у 2012 році, факт сплати орендної плати позивачу за 2012, 2013, 2014 роки (на момент ухвалення рішення судом першої інстанції), в тому числі і в натуральній формі, відповідачем не доведений, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за результатами розгляду даної справи мала місце систематичність несплати орендної плати позивачу.

Крім того, відповідач як в суді першої інстанції, так і в доводах апеляційної скарги несплату позивачу орендної плати протягом 2012-2014 років пояснював тим, що спірним договором оренди землі не передбачений конкретний механізм внесення орендної плати орендарем, а також посилався на те, що сам позивач не звертався до нього з питанням про отримання орендної плати.

Однак, на думку колегії суддів, вказані обставини не можуть бути підставами для звільнення відповідача від обов'язку виконувати умови укладеного з позивачем договору, про що йдеться у статті 629 ЦК України. До того ж, вони не відповідають таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем факту звернення до відповідача з претензіями щодо несплати орендної плати, а також стосовно відсутності факту істотного порушення умов договору з боку відповідача висновків місцевого суду про задоволення позову не спростовують.

Зокрема, факт систематичної несплати орендної плати орендарем згідно вимог ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, тому вимоги позову із зазначених підстав обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Крім того, звертає на себе увагу та обставина, що навіть за час розгляду даної справи в судових інстанціях відповідач не виконав умови договору оренди землі стосовно щорічної виплати позивачу орендної плати за користування нею.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач в людних місцях на території населеного пункту, де мешкає позивач, розвішував оголошення стосовно виплати орендної плати за користування чужими земельними ділянками, чим скористалась значна частина орендодавців, але не позивач, який не з'являвся за отриманням вказаних коштів, то воно також не спростовує висновків суду про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, так як виплата орендної плати є обов'язком відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Аграрій-Ч» відхилити, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -