Рішення № 59304796, 21.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5440/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Колмакова В.І.,

представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення суми гонорару,

встановила:

14.01.2016 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду із зазначеним позовом та після його неодноразових уточнень просили:

стягнути з ОСОБА_6 на користь адвоката ОСОБА_4 гонорар у розмірі 46 000 грн., інфляційні витрати у розмірі 29 302 грн. та3% річних у розмірі 2 760 грн.;

стягнути з ОСОБА_6 на користь адвоката ОСОБА_5 гонорар у розмірі 36 855 грн., інфляційні витрати у розмірі 23 467 грн. та 3% річних у розмірі 2 211 грн.;

стягнути з ОСОБА_6 на користь адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судовий збір.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, щоміж адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено угоду від 27.09.2013 року про захист її прав у цивільному провадженні в Іллічівському міському суді Одеської області.

Також між адвокатом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була укладена угода від 27.09.2013 року про захист прав у кримінальному провадженні у Київському РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області та цивільному провадженні в Іллічівському міському суді Одеської області.

Згідно угоди, ОСОБА_6 повинна сплатити всі витрати, повязані з виконанням угоди та адвокатський гонорар двом адвокатам після набрання законної сили рішенням суду.

Умовами угоди визначена сума гонорару та витрат, повязаних з виконанням угоди.

Сума гонорару адвоката ОСОБА_4 становить 46 000 грн.

Сума гонорару адвоката ОСОБА_5 становить 36 855 грн.

Позивачі також посилались на те, що ними була проведена підготовча робота для подання уточненого позову до Іллічівського міського суду Одеської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, що розташований за адресою: с. Бурлача Балка, м. Іллічівськ, Одеської області, вул. Чорноморська дорога, будинок №8, ряд 4.

Завдяки новому уточненому позову та доказів, що були подані у судовому засіданні адвокатом ОСОБА_5, допиту свідків, Іллічівським міським судом Одеської області було ухвалено рішення на користь ОСОБА_6 та було відмовлено ОСОБА_7 у стягненні значної суми коштів за цим договором, що підтверджується матеріалами справи №501/750/13ц.

Адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приймали участь у судових засіданнях з 27 вересня 2013 по 28 березня 2014 року, що підтверджується журналами судових засідань.

Позивачі також зазначили, що відповідач ОСОБА_6 запевнила їх, що після набрання законної сили рішенням суду від 28.03.2014 року, відразу розрахується з ними. Рішення набрало законної сили 07.04.2014 року, однак ОСОБА_6 звернулась до них з проханням відкласти розрахунок на невеликій термін, у звязку з ремонтними роботами у будинку та проведенням каналізації.

Через рік після виконання умов договору, ОСОБА_6 змінила телефон та відмовилась сплатити гонорар за договором. Крім того, звернулась зі скаргою на дії адвокатів до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, рішенням якої від 26 січня 2016 року було відмовлено ОСОБА_6 в порушенні дисциплінарної справи (а.с.127-120).

Посилаючись на те, що при виконанні умов договору, ОСОБА_6 повинна сплатити гонорар адвокатам за фактично виконанні умови угоди й сплатити кошти у зазначеному розмірі, просили їх вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти вимог позову, вважала їх надуманими та безпідставними, при цьому пояснила суду, що дійсно на угодах, які вона оглянула в судовому засіданні, стоять її підписи, але коли вона їх підписувала, то ніяких сум гонорарів в цих угодах не було зазначено. ОСОБА_6 вважає, що позивачі за цими угодами лише по два рази були в судових засіданнях. Кожний раз після судових засідань вона розраховувалась з ними за виконану роботу.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог позову, посилаючись на те, що позивачі не обґрунтували розміри гонорарів, не надали суду належних доказів і обґрунтувань сум гонорарів, не надали звітів про виконану роботу, табель обліку робочого часу і будь-чого.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25.05.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ставлять питання про скасування даного рішення та ухвалення нового, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що вона не довела суду, що згідно угоди від 27.09.2013 року про захист прав відповідача ОСОБА_6 у цивільному провадженні в Іллічівському міському суді Одеської області, остання повинна сплатити їй 46000 грн.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2013 року адвокат ОСОБА_4 уклала угоду №36 по цивільній справі з ОСОБА_6 про представництво в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним (а.с.8). В указаній угоді мається запис «Гонорар у розмірі 46000 (сорок шість тисяч) грн. після набрання законної сили рішення на користь замовника».

Однак, по вказаній угоді адвокат ОСОБА_4 жодних дій по представництву інтересів ОСОБА_6 у цивільній справі не здійснювала.

Разом з тим, в матеріалах цивільної справи Іллічівського міського суду за №501/750/13ц знаходиться оригінал угоди від 25.12.2013 року, згідно якої ОСОБА_6 довірила адвокату ОСОБА_4 представляти її інтереси у цивільній справі за позовом до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним (т.2 а.с.23). Однак у зазначеній угоді немає вказівки про суму гонорару, яку має сплатити ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4

Ксерокопія вказаної угоди мається на а.с.241 у даній справі.

Більш того, саме на підставі вказаної угоди 25.12.2013 року адвокат ОСОБА_4 виписала ордер ОД №94922 для участі у розгляді цивільної справи в Іллічівському міському суді Одеської області (т.2 а.с.22) та двічі приймала участь у судовому засіданні при розгляді справи, а саме 26.12.2013 року та 10.02.2014 року (т.1, а.с.97-98, т.2, а.с.27-28).

Зазначені обставини свідчать про те, що угода від 27.09.2013 року із зазначенням суми гонорару у розмірі 46000 грн. між позивачем ОСОБА_4 і відповідачем ОСОБА_6 не укладалась, про що остання вказала суду першої інстанції. Тобто ОСОБА_6 заперечувала факт укладення угоди зі ОСОБА_4 із вказанням суми гонорару 46000 грн., які вона нібито мала сплатити після набрання законної сили рішення на її користь. Зазначені доводи ОСОБА_6 матеріалами справи не спростовані.

Більш того, ОСОБА_6 вказала, що цивільна справа за її позовом до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не була в повному обсязі вирішена на її користь, оскільки вона розраховувала на інший результат.

Зазначені обставини також не спростовані матеріалами справи та підтверджуються рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 28.03.2014 року по цивільній справі №501/750/13ц, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_6 були задоволені частково, задоволена лише одна вимога із семи, крім того, за зустрічним позовом з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнуто 49000 грн., на що ОСОБА_6 при укладенні угоди зі ОСОБА_4 не розраховувала (а.с.119-125).

Таким чином, матеріали вищевказаної цивільної справи, яка була оглянута судом першої інстанції, свідчать про те, що рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28.03.2014 року ухвалено не в повній мірі на користь позивача ОСОБА_6, що в свою чергу виключає сплату нею на користь ОСОБА_4 гонорару у сумі 46000 грн., з подальшою індексацією і нарахуванням 3-х відсотків річних.

Що стосується угоди від 25.12.2013 року, на підставі якої адвокат ОСОБА_4 виписала ордер ОД №94922 для участі у розгляді цивільної справи в Іллічівському міському суді Одеської області та двічі приймала участь у судовому засіданні при розгляді справи, а саме 26.12.2013 року та 10.02.2014 року, то по ній також відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 будь-якої суми гонорару .

Вказаного висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що в цій угоді відсутні відомості про обєм роботи ОСОБА_4 та про суму гонорару, яку має сплатити ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 Крім того, матеріали справи не мають будь-якого розрахунку витрат ОСОБА_4, повязаної з її участю в цій справі.

Враховуючи, що вказана угода була укладена 25.12.2013 року, розгляд справи був закінчений 28.03.2014 року, а з позовом ОСОБА_4 звернулась лише в 14.01.2016 року, то слід дійти висновку, що претензій ОСОБА_4 до ОСОБА_6 щодо оплати гонорару за участь у справі, не існувало, що підтвердила ОСОБА_6, з посиланням на те, що вона постійно розраховувалась з адвокатом ОСОБА_4 та її донькою адвокатом ОСОБА_5 за надання їй правової допомоги.

На думку відповідача ОСОБА_6 звернення позивачів до суду з даним позовом повязане з її зверненням до кваліфікаційно-дисципдлінарної комісії адвокатури Одеської області на неправомірні дії адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносно неї.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про необхідність відмови позивачу ОСОБА_4 у задоволенні її позовних вимог.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_5, яка є донькою ОСОБА_4 і також надавала правову допомогу відповідачу ОСОБА_6, то колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови їй у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на а.с.5 мається ксерокопія угоди по цивільній справі від 27.09.2013 року, укладеної адвокатом ОСОБА_5 з ОСОБА_6, згідно якої адвокат ОСОБА_5 буде представляти інтереси ОСОБА_6 в Іллічівському міському судді Одеської області по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 і ОСОБА_9

В цій годі зазначено, що сума гонорару адвоката ОСОБА_5 складає 12255 грн., із яких 4085 грн. сплачується при укладенні угоди, тобто 27.09.2013 року, через місяць ще 4085 грн., через місяць ще 4085 грн.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_6 не заперечувала того факту, що вказана сума гонорару була визначена сторонами, вона підписала на цих умовах угоду і сплатила вказаний гонорар адвокату ОСОБА_5

Однак, в цій же угоді мається запис про те, що ОСОБА_6 має сплатити ОСОБА_5 гонорар у сумі 24600 грн. у разі виграшу по справі. Що мається на увазі словосполучення «у разі виграшу по справі» в угоді не розписано.

Разом з тим, на а.с. 6 мається ксерокопія угоди між тими ж сторонами і укладена в той же день, тобто 27.09.2013 року, згідно якої адвокат ОСОБА_5 взялась представляти інтереси ОСОБА_6 у Київському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з приводу скоєння злочину, та у кримінальному провадженні в Приморському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а також в Іллічівському міському суді Одеської області по цивільній справі №501/750/13ц.

Оригінал вказаної угоди мається в томі 2 на а.с.74 цивільної справи №501/750/13ц Іллічівського міського суду Одеської області, яку оглянув суд першої інстанції.

Ці дві угоди не співпадають між собою, що обгрунтовано викликало у суду сумнів у їх достовірності, оскільки є незрозумілим, яка причина укладення двох угод в один і той же день на представлення інтересів ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_5 саме у цивільній справі.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_5 також не могла дати вмотивованої відповіді про те, яка необхідність була укладати вказані дві угоди, в одній із яких зазначена сума гонорару, а в іншій, яка долучена до матеріалів справи, про гонорар не вказано ні слова.

На переконливу думку колегії суддів зазначені обставини свідчать про те, що вказівка в угоді про те, що у разі виграшу по справі, ОСОБА_6 мала сплатити адвокату ОСОБА_5 24600 грн., є дописаною позивачем ОСОБА_5, про що відповідач ОСОБА_6 жодним чином не була повідомлена.

Крім того, в матеріалах цивільної справи №501/750/13ц є довіреність від 09.12.2010 року, видана ОСОБА_6 на представлення її інтересів позивачем ОСОБА_5 в судах (т.1 а.с.127). Оскільки ця довіреність дійсна до 09.12.2013 року, то підстав для укладення ще додаткової угоди від 27.09. 2013 року не було.

При цьому колегією суддів враховано, що ордер ОД №94972 на участь адвоката ОСОБА_5 в суді по представленню інтересів ОСОБА_6, був виписаний лише 21.01.2014 року (а.с.242), що свідчить про те, що до вказаного часу позивач ОСОБА_5 діяла на підставі довіреності від 09.12.2010 року, як представник ОСОБА_6, а не як адвокат.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не була у повному обсязі вирішена на користь ОСОБА_6, про що йшлося вище, тобто повного виграшу по справі не відбулось, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про необхідність відмови позивачу ОСОБА_4 у задоволенні її позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_6 на її користь гонорару у сумі 24600 грн., з подальшою індексацією і нарахуванням 3-х відсотків річних.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача ОСОБА_5С з відповідача ОСОБА_6 не підлягає стягненню сума гонорару у розмірі 12255 грн., яка визначена угодою між ними від 27.09.2013 року (а.с.5).

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Так, відповідач ОСОБА_6 визнала в суді, що вказана сума гонорару була визначена між нею і позивачем ОСОБА_4, про що в угоді зроблений відповідний запис, та угода була підписна сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами, вважаються встановленими і не підлягають доказуванню при розгляді справи.

Таким чином, судом безспірно встановлено, що сума гонорару, який мала сплатити ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5, станом на 27.09.2013 року складає 12255 грн, які по 1/3 частині підлягали сплаті 27.09.2013 року, 27.10.2013 року, 27.11.2013 року.

Разом з тим, заперечуючи проти вказаних позовних вимог, відповідач ОСОБА_6 вказала, що вона належним чином і в строк сплатила вказану суму коштів на користь ОСОБА_5, однак доказів цього вона не має.

З цих підстав, та враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, ОСОБА_6 сплатила на користь ОСОБА_5 12255 грн., колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення зазначених коштів із відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_5, з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних.

При цьому колегія суддів виходить із того, що матеріали цивільної справи №501/750/13ц, в якій приймала участь ОСОБА_5, містять достатньо доказів надання позивачем ОСОБА_5 правової допомоги відповідачу ОСОБА_6 на вказану суму коштів.

Так, на підставі вказаної угоди від 27.09.2013 року ОСОБА_5 надавала правову допомогу по складанню заяв про уточнення позовних вимог: 30.09.2013 року, 22.10.2013 року, 01.11.2013 року, 28.11.2013 року, 05.12.2013 року, 12.12.2013 року, 16.12.2013 року (т.1 а.с.128,155,159,198-205,218,219,221-222,233-240), 16.12.2013 року, 25.12.2013 року, 26.12.2013 року, 22.01.2014 року, 27.03.2014 року (т.2 а.с.1,5,6-7,50,70,72-73,240-242), незважаючи на те, що підписувала вона їх, як представник позивача ОСОБА_6 за довіреністю.

Крім того, позивач ОСОБА_5 вступила у розгляд Іллічівським міським судом Одеської області цивільної справи у якості адвоката 22.01.2014 року (т.2 а.с.74), приймала участь у розгляді цієї справи у судових засіданнях 22.01.2014 року протягом 1 год. 24хв. (т.2 а.с.81-83), 10.02.2014 року протягом 1 год. 21 хв. (т.2 а.с.97-98), 20.02.2014 року протягом 49 хв. (т.2 а.с.119-120), 20.03.2014 року протягом 1 год. 50 хв. (т.2 а.с.215-217), 27.03.2014 року протягом 2 год. 46 хв. (т.2 а.с.245-247), а всього 8 годин 20 хвилин.

Вирішуючи питання про виконання угоди між сторонами від 27.09.2013 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з посиланням на практику Верховного суду України, згідно якої відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить сутті зобовязання. Згідно зі ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникли не з вини виконавця, замовник зобовязаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобовязаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, Правилами адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, протокол від 1-2 жовтня 1999 року №6/VI, визначено уніфіковане тлумачення норм адвокатської етики, у тому числі щодо винагороди адвоката за виконані ним дії про надання правової допомоги (далі Правила).

Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1-6 ст.33 Правил в угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і неоднозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта. Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару включають в себе: 1)обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2)вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3)необхідністю виїзду у відрядження; 4)важливість доручення для клієнта; 5)роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату якого бажає клієнт; 6)досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7)особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8)характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9)професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Кожний з факторів, зазначених в ч.3 ст.33 Правил, не має самостійного значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозвязку стосовно до обставин кожного конкретного випадку. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Всі вищезазначені обставини свідчать про те, що позивач ОСОБА_5 виконувала великий обєм роботи по наданню правової допомоги відповідачу ОСОБА_6, а тому остання зобовязана їй сплатити суму гонорару, яка визначена угодою між ними від 27.09.2013 року, у сумі 12255 грн., з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних, незалежно від наслідків розгляду справи.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач ОСОБА_6 не сплатила позивачу ОСОБА_5 суму гонорару за надані послуги, то на думку колегії суддів, яка кореспондується з практикою Верховного Суду України (Постанова ВСУ від 13.01.2016 р., справа №6-931цс-15), вона є боржником за прострочення виконання грошового зобовязання на суму 12255 грн., а тому на неї розповсюджується дія ст. 625 ЦК України.

Так, індекс інфляції за період з жовтня 2013 року по червень 2015 року склав:

жовтень 2013р. 100,4%;

листопад 2013р.- 100.2%;

грудень 2013р. -100,5%.

В 2014 році індекс інфляції склав 124,9%.

В 2015 році індекс інфляції склав 143,3%.

За період з січня по червень 2016 року, включно, індекс інфляції склав 104,9%.

Таким чином, загальний індекс інфляції за період з жовтня 2013 року по червень 2016 року склав: 189,82%, з листопад 2013 року по червень 2016 року 189,07%, з грудня 2013 року по червень 2016 року 188,69%.

У звязку з викладеним, індекс інфляції має розраховуватись по кожній сумі окремо, а тому відносно суми 4085 грн., яка підлягала сплаті 27.09.2013 року, за період з жовтня 2013 року по червень 2015 року, індекс інфляції склав 189,82 %, сума до стягнення склала 7754,15 грн.

Відносно чергової суми 4085 грн., яка підлягала сплаті 27.10.2013 року, за період з листопада 2013 року по червень 2015 року, індекс інфляції склав 189,07%, сума до стягнення склала 7723,51 грн.

Відносно чергової суми 4085 грн., яка підлягала сплаті 27.11.2013 року, за період з грудня 2013 року по червень 2015 року, індекс інфляції склав 188,69 %, сума до стягнення склала 7707,99 грн.

Таким чином, всього до стягнення підлягає сума, з урахуванням індексу інфляції, 23185,65 грн. (7754,15+7723,51+7707,99).

Також, як було зазначено вище, на вказану суму боргу слід нарахувати 3 відсотки річних, за весь період та за кожен платіж окремо.

Так, відносно суми 4085 грн., яка підлягала сплаті 27.09.2013 року, за період з жовтня 2013 року по червень 2015 року, тобто за 33 місяці, 3 відсотки річних склали 337,01 грн.

Відносно чергової суми 4085 грн., яка підлягала сплаті 27.10.2013 року, за період з листопада 2013 року по червень 2015 року, тобто за 32 місяці, 3 відсотки річних склали 326,8 грн.

Відносно чергової суми 4085 грн., яка підлягала сплаті 27.11.2013 року, за період з грудня 2013 року по червень 2015 року, тобто за 31 місяць, 3 відсотки річних склали 316,59 грн.

Всього 3 відсотки річних за вказаний період склали 980,4 грн. (337,01+326,8+316,59).

Таким чином, всього сума заборгованості ОСОБА_6, яка підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_10 у вигляді витрат на надання правової допомоги, складає 24166,05 грн. (23185,65+980,4).

Крім того, враховуючи зазначені обставини та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на її користь із відповідача ОСОБА_6 судовий збір у мінімальному розмірі, який сплачений ОСОБА_5 при поданні позову 551,20 грн., та при поданні апеляційної скарги 606,32 грн., а всього у сумі 1157,52 грн.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_5 про стягнення на її користь витрат, повязаних із наданням правової допомоги відповідачу ОСОБА_6 у кримінальній справі, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні цих вимог, оскільки жодною угодою між сторонами, у тому числі і від 27.09.2013 року не визначений обєм роботи адвоката у кримінальній справі, сума гонорару ОСОБА_5, та відсутній будь-який розрахунок останньої стосовно її участі у кримінальній справі.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційної скарги частково надали суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги, а саме стосовно безпідставної відмови позивачу ОСОБА_5 у стягненні на її користь з відповідача ОСОБА_6 витрат а правову допомогу, з урахуванням індексу інфляції, 3-х відсотків річних та судового збору.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду, в частині безпідставної відмови позивачу ОСОБА_5 у стягненні на її користь з відповідача ОСОБА_6 витрат а правову допомогу, з урахуванням індексу інфляції, 3-х відсотків річних та судового збору, не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги рішення суду в цій частині спростовують.

У звязку з цим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 задовольнити частково та тягнути з неї на користь ОСОБА_5 витрати на надання правової допомоги в якості адвоката у сумі 24166,05 грн. та судовий збір у сумі 1157,52 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 слід відмовити.

В решті оскаржуване рішення суду є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим в решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 травня 2016 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 витрати на надання правової допомоги в якості адвоката у сумі 24166,05 грн. (двадцять чотири тисячі сто шістдесят шість гривень 05 копійок).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

В решті рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 травня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі 1157,52 грн. (одна тисяча сто пятдесят сім гривень 52 копійки).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_11

ОСОБА_2