Ухвала суду № 59300284, 28.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/24804/15-ц Провадження № 22-ц/772/2363/2016Головуючий в суді першої інстанції Король О. П.Категорія 41Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Денишенко Т.О., Луценко В.В.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: позивача ОСОБА_2, адвоката Вдовцової Л.К.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист честі та гідності, захист ділової репутації,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5 про захист честі та гідності, захист ділової репутації, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач звернулась зі скаргою до Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. О.І. Ющенка», Департаменту охорони здоров'я та курортів облдержадміністрації, УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області, у якій вона виклала інформацію, якою принизила честь, гідність та ділову репутацію позивачів, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив із того, що не встановлено факту поширення відповідачем стосовно позивачів недостовірної інформації, яка порочить їх гідність, честь чи ділову репутацію.

Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.11.2014 року ОСОБА_5 подано до МОЗ України, МВС України, ВОПЛ ім. О.І. Ющенка, Департаменту охорони здоров'я та курортів Вінницької облдержадміністрації та УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області скаргу на дії працівників лікарні, у якій вона просила провести розслідування та перевірити залучення позивачами до робіт на їх присадибній ділянці осіб, які перебувають на лікуванні у ВОПЛ ім. О.І. Ющенка, та перевірити інформацію щодо отримання позивачами неправомірної вигоди, хабарів від родичів осіб, котрі перебувають на лікуванні у ВОПЛ ім. О.І. Ющенка (а.с.9).

Як вбачається з відповіді від 05.02.2016 року Управління захисту економіки у Вінницькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України за результатами розгляду скарги ОСОБА_5, 13.01.2015 року працівниками СДСБЕЗ ВМВ УМВС України у Вінницькій області складено висновок про результати розгляду матеріалів у зв»язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення (а.с.77).

З листа від 03.12.2014 року №2-8160 КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка» вбачається, що розгляд скарги ОСОБА_5, факти яких викладені в скарзі від 27.11.2014 року щодо використання пацієнтів лікарні для роботи на присадибній ділянці працівниками лікарні, а також отримання ними хабарів не підтверджуються (а.с.10).

Відповідно до абзацу 1 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Зі змісту ст.297 ЦК України вбачається, що кожен має право на повагу до його честі та гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації .

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року роз»яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Також, поширенням інформації є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Зокрема у п.16 згадуваної Постанови роз'яснено, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_5 реалізувала своє право, передбачене ст. 40 Конституції України на звернення.

Положеннями цієї статті визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування. посадових та службових осіб цих органів, що зобов»язані розглянути звернення та дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, а тому висновок суду першої інстанції обґрунтований, щодо не встановлено факту поширення відповідачем стосовно позивачів недостовірної інформації, яка порочить їх гідність, честь чи ділову репутацію.

За таких обставин, суд правомірно відмовив у задоволені позовних вимог.

При вирішенні спору судом першої інстанції вірно застосовано норми національного законодавства, якими урегульовано правовідносини, що виникли між сторонами та враховано практику Європейського суду з прав людини.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4 є необґрунтованими, тому правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Денишенко Т.О.

Луценко В.В.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.