Рішення № 59299259, 07.07.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3883/16-ц

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника Київської місцевої прокуратури № 7 - Іванової О.П.

представника Київської міської державної адміністрації - Ходорич О.М.

представника відповідачки - ОСОБА_3

представника третьої особи - Білошицької С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 Кобилянського О.М. в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої внаслідок скоєння злочину, третя особа: Комунальне підприємство «Притулок для тварин», суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про відшкодування шкоди завданої внаслідок скоєння злочину, мотивуючи свої вимоги тим, що Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року по кримінальній справі № 758/3643/14-к, ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 191 КК України, у зв'язку із застосуванням акту амністії на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, який набрав чинності 28 липня 2011 року. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрито.

Зазначають, що постановлюючи вказану ухвалу судом було встановлено, що діями ОСОБА_6, в результаті неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, територіальній громаді м. Києва спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків у розмірі 235 425 грн. 95 коп. безпідставно перерахованих ТОВ «Добро сервіс авто».

Посилаються на те, що оскільки судом було звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 191 КК України у зв'язку з застосуванням акту амністії на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, який набрав чинності 28 липня 2011 року, матеріальна шкода в розмірі 235 425 грн. 95 коп., яка завдана ОСОБА_6, на даний час державі не відшкодована.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. 1166 ЦК України, ст.ст.127, 128 КПК України, звертаються з даним позовом до суду та просять стягнути з відповідачки на користь держави в особі Київської міської державної адміністрації матеріальні збитки у розмірі 235 425, 95 грн.

Представники Київської місцевої прокуратури № 7 та Київської міської державної адміністрації в судовому засіданні вимоги підтримують з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки в судовому засіданні вимоги позивача не визнає мотивуючи пропуском останніми строку позовної давності. Заявивши відповідну заяву про застосування строку позовної давності, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідачка в судовому засіданні заперечує проти вимог позивача, обґрунтувавши поясненнями, просить в задоволенні вимог відмовити за пропуском строку позовної давності.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримує позов позивача, просить суд його задовольнити.

Заслухавши пояснення представників Київської місцевої прокуратури № 7 та Київської міської державної адміністрації, відповідачки, представника відповідачки, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні Подільського районного суду м. Києва дійсно перебували матеріали кримінального провадження № 12013110070000806 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 191 КК України, а саме службове підроблення та службова недбалість, що спричинило тяжкі наслідки, а також привласнення майна шляхом зловживання своїм службовим становищем.

11.04.2014 року ухвалою суду ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 191 КК України, у зв'язку із застосуванням акту амністії на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, який набрав чинності 28 липня 2011 року, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрито.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, судом при її постановлені було, зокрема встановлено, що діями ОСОБА_6, в результаті неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, територіальній громаді м. Києва спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків у розмірі 235 425 грн. 95 коп.

Зазначені обставини в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовані відповідачкою в судовому засіданні у зв'язку з чим суд вважає їх доведеними.

Верховний Суду України в своєму Листі від 01.02.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ» роз'яснив, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Закриття справ щодо таких осіб є проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства у напрямі пом'якшення відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені вперше, законодавчим втіленням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися. Водночас звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

Стаття 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При системному аналізі вищезазначених норм чинного законодавства України в їх сукупності, а також враховуючи ту обставину, що кримінальне провадження відносно відповідачки було закрито з нереабілітуючих підстав, суд приходить до висновку, що завдані її діями матеріальні збитки в розмірі 235 425 грн. 95 коп. дійсно є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, яка завдана державі в особі Київської міської ради.

Стаття 127 КПК України визначає, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За приписами ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що прокурором в кримінальному провадженні № 12013110070000806 не було пред'явлено цивільного позову до відповідачки в той же час ч. 7 ст. 128 КПК України надає йому таке право на пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Крім того, Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

З врахуванням викладеного, а також того, що судом достовірно встановлено завдання діями відповідачки матеріальних збитків державі в особі Київської міської державної адміністрації в розмірі 235 425 грн. 95 коп., суд приходить до висновку, що обраний позивачем такий спосіб захисту порушеного права, як стягнення з відповідачки завданих збитків є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права, а тому може бути застосований судом і в повній мірі захищає цивільні права та інтереси позивача.

Суд не бере до уваги заперечення відповідачки та її представника про пропуск позивачем строку позовної давності, а також відхиляє їх заяву про застосування строків позовної давності, виходячи з наступного.

Так статті 256, 257 ЦК України визначають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що виходячи з характеру правовідносин, які виникли між сторонами до них підлягає застосуванню саме загальна позовна давність.

Відповідно до статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

За приписами статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається, зокрема від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що дії відповідачки, які стали підставою для пред'явлення позивачем позову, були вчинені нею протягом 2010-211 років.

В той же час, як вже зазначалося вище, ОСОБА_6 ухвалою суду від 11.04.2014 року було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 191 КК України, у зв'язку із застосуванням акту амністії на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, який набрав чинності 28 липня 2011 року, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрито. І саме при постановленні зазначеної ухвали, яка є різновидом судового рішення, судом було встановлено, а ОСОБА_6 визнано, що саме її діями були завдані збитки державі в особі Київської міської державної адміністрації в розмірі 235 425 грн. 95 коп.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що саме із 11.04.2014 року розпочав свій перебіг строк позовної давності з пред'явлення вимог до ОСОБА_6 про відшкодування завданої нею шкоди, а тому станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, а саме 25.03.2016 року, строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, не сплинув.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про доведеність вимог позивача та необхідності задоволення його позову, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 354, 25 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 15, 16, 22, 256-267, 1166 ЦК України, ст.ст. 124, 127, 128, 129 КПК України, ЗУ «Про прокуратуру», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь держави в особі Київської міської державної адміністрації, код ЄДРПОУ 00022527, матеріальні збитки в розмірі 235 425, 95 грн.

Стягнути з ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2 354, 25 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко