Рішення № 59299258, 08.07.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5351/16-ц

Категорія 12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С.,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника заявника - Мороза Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання спадщини відумерлою, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 08.04.2004 року квартира АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Зазначають, що на даний час, згідно з інформацією Подільської районної в місті Києві державної адміністрації зазначена квартира ніким не зайнята та пустує вже понад 1 рік, відповідно існують підстави вважати, що вказані особи померли, а спадщина (у вигляді зазначеної квартири) після них більш ніж протягом року з моменту смерті ніким прийнята не була.

Посилається на те, що квартира потребує догляду та утримання, вчинення інших дій для підтримання її в належному стані та її збереження, а тому Подільська районна в місті Києві державна адміністрація в межах делегованих функцій органу місцевого самоврядування зобов'язана звернутись до суду із даною заявою про визнання спадщини відумерлою, як це передбачено ч. 1 ст. 1277 ЦК України.

В судовому засіданні представник заявника підтримує вимоги з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями, просить заяву задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява доведена та підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 08.04.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2394 на праві власності в рівних долях належала квартира АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 34 років помер ОСОБА_2 про що складено актовий запис про смерть № 6960 від 07.04.2008 року (а.с. 35).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 68 років померла ОСОБА_3 про що складено актовий запис про смерть № 19786 від 17.11.2011 року (а.с. 36).

За приписами ст.ст. 1216, 1218, 1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

З врахуванням приписів вказаних норм чинного законодавства, а також встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку про доведеність заявником тієї обставини, що після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно відкрилася спадщина до складу якої увійшла також і спірна квартира АДРЕСА_1.

Стаття 1217 ЦК України визначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За приписами статей 1268, 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що з часу відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, як у строк визначений ст. 1270 ЦК України так і до даного часу ніхто із заявами про прийняття спадщини до органів нотаріату не звертався, спадкова справа не заводилась та Свідоцтво про право на спадщину не видавалось, що об'єктивно підтверджується Листом завідувача Одинадцятої Київської держаної нотаріальної контори від 21.06.2016 року № 2419/01-16, який повідомив про те, що відповідно до перевірки алфавітних книг спадкових справ, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в Одинадцятій та Четвертій київській державній нотаріальній конторі не заводилась (а.с. 53).

Крім того, судом встановлено, що 17.06.2013 року було заведено Спадкову справу № 756/2-13 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 Підставою для заведення спадкової справи була заява громадянина ОСОБА_5 про прийняття спадщини.

В той же час, як вбачається з матеріалів вказаної спадкової справи, заява ОСОБА_5 в якій він стверджував, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 він постійно проживав з нею, надійшла до нотаріальної контори засобами поштового зв'язку із м. Запоріжжя і з пропуском строку визначеного ст. 1270 ЦК України. Рішення суду про поновлення вказаного строку в спадковій справі відсутнє. Більш того, з моменту надходження вказаної заяви пройшло майже три роки, однак спадкова справа також не містить відомостей про звернення заявника до нотаріальної контори про отримання свідоцтва про право на спадщину, як того вимагає стаття 1297 ЦК України та його видачі нотаріусом.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що після смерті як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 спадщина ніким не прийнята і з часу її відкриття пройшло вже більше одного року.

Стаття 1277 ЦК України визначає, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Зі змісту вказаної норми ЦК України вбачається, що законодавцем органам місцевого самоврядування з метою захисту майнових та немайнових прав територіальних громад надано право на звернення до суду із заявами про визнання спадщини відумерлою у разі відсутності у спадкодавця спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття. Наслідком чого є перехід спадщини у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підстави та порядок звернення із такими заяви регламентовано Главою 9 Розділу ІV ЦПК України.

Так за приписами статті 274 ЦПК України заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно статті 278 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Як вже зазначалося вище, судом під час розгляду справи достовірно встановлено, що після смерті як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 спадщина ніким не прийнята. З часу відкриття спадщини минуло більше одного року, а тому з врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про наявність законних та обґрунтованих підстав для визнання її відумерлою.

Відповідно до статті одинадцятої ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги заявника знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1268,1269, 1270, 1277 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 234, 274-278 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Заяву задовольнити.

Визнати спадщину, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, що складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко