Ухвала суду № 59296531, 14.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10943/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/2359/16 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л. М.Категорія 49 14.04.2016

УХВАЛА

Іменем України

14 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Білоконь О.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,

встановила:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, в якому посилався на те що з 27.10.2002 року по 07.04.2015 року він перебував у шлюбі з відповідачкою, від якого мають двох неповнолітніх синів ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розірвання шлюбу відповідачка залишила сім'ю, виїхала з належного позивачу будинку та, враховуючи, що свого житла вона не має, стала проживати за місцем реєстрації у своєї сестри за адресою с. Горобіївка, вул. Леніна, 38. Матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, участі у їх виховані не приймає.

Діти зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, залишилися проживати з ним та знаходяться на його повному утриманні.

Тому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. на кожну дитину щомісяця до повноліття дітей, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення ними повноліття.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, 16.06.2009 року в твердій грошовій сумі у розмірі 400 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 19.11.2015 року і до досягнення повноліття старшою дитиною. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 487,20 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, яке полягає в тому, що суддя прийняв позовну заяву, яка не відповідала вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки відповідачем була вказана інша особа. Крім того, суддя в порушення ст. 42 ЦПК України допустив представника позивача адвоката Яцюту А.І. із саморобним угодою-ордером, які не відповідають офіційному встановленому ордеру з 2012 року. Вказаний адвокат також не надав копії свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.

Також суд в порушення ст. ст. 57-59 ЦПК України в рішенні на надав ніякої оцінки наданим позивачем доказам щодо акту обстеження умов проживання дітей та довідки про склад сім'ї і місце проживання, складеним Сеньківською сільською радою. Фактично на час судового розгляду з кінця листопада діти насильно вивезені таємно від матері в інше місце проживання м. Житомир в іншу сім'ю та інші життєві умови.

Крім того, судом не взято до уваги той факт, що позивач постійно їздив на заробітки в Росію, а діти залишалися з матір'ю, літні місяці червень, липень, серпень і вересень на утриманні матері, яка оформила в школу сина ОСОБА_7 та сплатила платежі. Судом не дана оцінка письмовим зверненням в службу захисту дітей і до сільської ради з приводу позбавлення її можливості доглядати дітей і примусового виселення дітей до літньої кухні, а матір до сестри через дорогу.

Також суд не вирішив питання про об'єднання в одне провадження справи про встановлення місця проживання дітей з даною справою, оскільки без встановлення місця проживання дітей неможливо вирішити питання про аліменти.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд обґрунтовував свої висновки тим, що відповідачка на даний час проживає окремо від позивача та їхніх неповнолітніх дітей. Неповнолітні діти проживають разом з позивачем та знаходяться на його утриманні. Визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд враховував те, що відповідачка не надала суду доказів на підтвердження того, що вона офіційно працює та отримує регулярний дохід.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За правилами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно роз'яснень п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 27.10.2002 року по 07.04.2015 року, від якого мають двох малолітніх синів ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу малолітні діти проживають разом з позивачем та знаходяться на його утриманні. Дана обставина не спростована відповідачкою належними та допустимими доказами.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, оскільки відсутня домовленість між батьками про сплату аліментів на дітей, то позивач, з яким проживають діти, вправі звернутися до суду з даним позовом про стягнення аліментів.

Визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд виходив з того, що відповідачка не надала суду доказів на підтвердження того, що вона офіційно працює та отримує регулярний дохід.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя прийняв позовну заяву, яка не відповідала вимогам ст. 119 ЦПК України, в порушення ст. 42 ЦПК України допустив представника позивача адвоката Яцюту А.І. без відповідних на представництво повноважень, не вирішив питання про об'єднання в одне провадження справи про встановлення місця проживання дітей з даною справою та в порушення ст. ст. 57-59 ЦПК України в рішенні на надав ніякої оцінки наданим позивачем доказам щодо акту обстеження умов проживання дітей та довідки про склад сім'ї і місце проживання, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені порушення норм процесуального права не є підставами, передбаченими ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги по те, що фактично на час судового розгляду з кінця листопада діти таємно від матері вивезені в інше місце проживання м. Житомир в іншу сім'ю та інші життєві умови, оскільки відповідачка всупереч вимогам ст. ст. 10, 57-60 ЦПК України не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді