Ухвала суду № 59293878, 28.07.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Винту Ю.М., Перепелюк Л.М.

секретаря Костюк Л.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29 червня 2016 року,

встановила:

ОСОБА_3 у квітні 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення.

Вказувала на набуття квартири АДРЕСА_1 на підставі договору між товариством з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І. 12 лютого 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №329.

Посилалась на те, що бувший власник ОСОБА_4 не бажає звільнити жиле приміщення, чим чинить перешкоди у користуванні власністю.

Просила виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 ухвалою Першотравневого районного

№22ц-1082 2016 рік Головуючий у 1 інстанції Піхало Н.В.

Категорія: 2/5 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

суду м.Чернівці від 1 червня 2016 року.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29 червня 20916 року позов задоволено, постановлено виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29 червня 20916 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.383, ч.1 ст.391 ЦК України та вважав, що підлягає захисту право ОСОБА_3 користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на те, що право ОСОБА_4 користування квартирою АДРЕСА_1 є похідними від права власності, з припиненням права власності колишній власник ОСОБА_4 втратив право користування жилим приміщенням.

На підставі ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов»язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі, яка не брала участі у справі, про права та обов»язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги, Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апе6ляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Посилання ОСОБА_6 на те, що рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29 червня 20916 року вирішено питання про права та обов"язки останнього, обґрунтовувалися правом власності на квартиру АДРЕСА_1.

Отже, ОСОБА_6 право на апеляційне оскарження пов»язувалося з правовідносинами з права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Положеннями ч. 1ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому ч.2 ст.328 ЦК України встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, відповідно до якої право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом першої інстанції встановлено право власності ОСОБА_3 на квартири АДРЕСА_1.

До матеріалів справи приєднано договір купівлі-продажу між товариством з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І. 12 лютого 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №329 (а.с.8-10).

Наведене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.39-40).

Таким чином посилання ОСОБА_6 в заяві про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, від 15 червня 2016 року на право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.59) фактично зводяться до оспорення договору купівлі-продажу між товариством з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І. 12 лютого 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №329.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим ОСОБА_6 вимог щодо оспорення права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 не заявлялось.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо права власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1.

Таким чином ОСОБА_6 не є стороною правовідносин з права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Зміст рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29 червня 2016 року не містить висновки про права та обов»язки ОСОБА_6

Судове рішення у даній справі щодо виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 не встановлює у ОСОБА_6 певних прав та обов»язків та не змінює існуючих щодо квартири АДРЕСА_1.

Тому посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на недоведеність проживання ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 не заслуговують на увагу.

На підставі ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційна скарга ОСОБА_6 не містить інших доводів.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.2 ст.308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді