Ухвала суду № 59292593, 29.07.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1958/16-к

Номер провадження 1-кп/623/172/2016

У Х В А Л А

іменем України

про призначення справи до судового розгляду

29 липня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Гуренко М.О.,

суддів Винниченко П.П., Вергуна І.В.,

за участю секретаря Бобриш М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

прокурора Бондаренко А.О.,

захисника ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №22016220000000069 від 09.03.2016 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ст.113 КК України колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

До Ізюмського міськрайонного суду 28.07.2016 року з прокуратури Харківської області надійшов для розгляду обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ст.113 КК України

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши обвинувальний акт, колегія суддів вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав:

угод про визнання винуватості чи про примирення в порядку ст. ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло;

підстав для закриття кримінального провадження не вбачається;

обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотриманні вимоги закону;

підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено;

дане кримінальне провадження підсудне Ізюмському міськрайонному суду Харківської області;

підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.

Обвинувальний акт в суд надійшов у відповідності до ст. 314 КПК України.

Крім того у підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою, у зв'язку з його двомісячним строком спливу 31.07.2016 року.

01.06.2016 року слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова було обрано запобіжний захід тримання під вартою.

Захисник та обвинувачений не заперечували проти задоволення цього клопотання.

Заслухавши думку учасників судового провадження суд, встановив наступне.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити та скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до п.5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Крім того, необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою вбачається й через призму декількох рішень ЄСПЛ, висновки яких прямо кореспондується з положеннями ч.2 ст.8 КПК України, де зазначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З практики ЄСПЛ вбачаються, принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Керуючись вимогами статей ст. 8, 23, 177, 314-317, 369-372 КПК України, рішенням ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії», «Вемгофф проти Німеччини», «Мацнеттер проти Австрії», «Москаленко проти України» ст. 5, 6 Європейської Конвенції з прав людини, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 25 вересня 2016 року.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у чиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ст.113 КК України прийняти до провадження Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

Призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області на 16 годину 00 хвилин 10 серпня 2016 року.

Копію ухвали до відома та виконання направити до прокуратури Харківської області, СБУ в Харківській області та до Харківської установи виконання покарань №27.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко

Суддя П.П. Винниченко

Суддя І.В. Вергун