Ухвала суду № 59290956, 27.07.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/816/15

Провадження № 11-кп/779/346/2016

Категорія ст. 185ч.3КК України

Головуючий у 1 інстанції Бельмега М.В. М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Кавацюка М.Ф.,

суддів Дячука В.М., Васильєва О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/779/346/2016, про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 за ст. 185 ч.3 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Косівського районного суду від 11 травня 2016 року із участю: секретаря с/з ОСОБА_4, прокурора Шутки І.І., обвинуваченого ОСОБА_2

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше судимого

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 3 (три) роки позбавлення волі

На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Літинського районного суду Вінницької області від 20.01.2016 року остаточне покарання ОСОБА_2 призначено у виді 3 (три) роки 2 (два) місяці позбавлення волі

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави (одержувач УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 37952250, рахунок 31112115700002, код класифікації доходу 24060300 «інші надходження», банк отримувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача 836014, - 3 361 (три тисячі триста шістдесят одну) грн. 08 коп. за проведення експертизи.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишено без зміни до вступу вироку в законну силу.

На підставі ст.72 ч.5 КК України, зараховано у строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 термін відбування покарання з моменту взяття під варту засудженого, тобто з 07.04.2015 року по день поміщення ОСОБА_2 у виправну трудову установу з розрахунку один день перебування в установі попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до закону.

За вироком суду ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна, крадіжку, вчинену повторно, поєдану з проникненням у інше приміщення.

Кримінальні правопорушення були вчинені за наступних обставин:

ОСОБА_2 будучи раніше судимим за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України й маючи не погашену і не зняту судимість в ніч на 23 січня 2015 року, ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного спяніння близько 01 год. 45 хв. в с. Яворів Косівського району, з метою викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, шляхом віджиму рами віконного отвору, проник у приміщення магазину, «Продукти», що належить приватному підприємцю ОСОБА_5, звідки повторно викрав 6 пляшок коньяку марки «Шабо» ємкістю, 0,5 літра і вартістю 69 гривень кожна на загальну суму 414 грн., 10 пачок цигарок марки «Winston», вартістю 17 грн. кожна на загальну суму 170 грн., 25 карток поповнення «Київстар» вартістю 42 грн. кожна на загальну суму 1050 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1289 грн. та викраденим розпорядився на власний розсуд.

Продовжуючи свої злочинні дії у ніч на 23 січня 2015 року близько 03.00 год., ОСОБА_2, перебуваючи в с. Яворів Косівського району Івано-Франківської області, з метою викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, шляхом віджиму рами віконного отвору, проник у приміщення Яворівської сільської ради, де умисно таємно викрав матерчату сумку для носіння ноутбука вартістю 220 гривень, ноутбук марки «HP Pro Book 5450s» із зарядним пристроєм вартістю 3800 гривень, чим заподіяв Яворівській сільській раді матеріальну шкоду на загальну суму 4020 гривень, викраденим розпорядився на власний розсуд.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2

вважає вирок незаконним з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. Просить змінити даний вирок, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченогост. 185 ч.3 КК України із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляційну скаргу і просить пом»якшити йому призначене покарання, застосувавши ст..ст.69,75 КК України, думку прокурора, який вважає вирок законним і обґрунтованим а апеляційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Даних вимог закону, суд першої інстанції дотримався.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже, ці дані підлягають обов'язковому врахуванню. Крім того, відповідно до положень статей66, 67 КК України, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання ОСОБА_2 вищевказані вимоги кримінального закону дотримано. Так, судом повністю враховано обставини, що помякшують покарання: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, за місцем проживання зарекомендував себе як скромний, ввічливий громадянин, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. До обтяжуючих вину обставин суд відносить те ,що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного спяніння.

Таким чином, покликання обвинуваченого на не врахування помякшуючих обставин при призначенні йому покарання є безпідставними.

За таких умов покликання апелянта на потребу та можливість застування ст.69 КК України є необґрунтованим та таким, що суперечить правилам цих статей.

Відповідно до ст.69 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першоїсьт.66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Отже, для застосування положень ст.69 КК України необхідно, щоб були відсутні обставини, що обтяжують покарання, а як вбачається із вироку суду обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставини, яка помякшують та обтяжують покарання, відсутні підстави для застосування ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.

Для застосування ст.75 КК України ,колегія суддів підстав не вбачає. Ті обставини, що потерпіла ОСОБА_5 не має до нього претензій ні матеріального, ні морального характеру, стан здоровя обвинуваченого ( бронхіальна астма) на думку колегії суддів є недостатніми підставами для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання у відповідності до положень ст.75 КК України.

Нових обставин на обгрунтування звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України обвинуваченим ОСОБА_2 в апеляційній скарзі та в судовому засіданні апеляційного суду не наведено. Переконливих аргументів щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції не навів.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Щодо доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_2 не був у стані алкогольного сп»яніння, оскільки відсутні належні документи в матеріалах кримінального провадження, які б підтверджували наведений факт, то колегія суддів зазначає, що згідно вироку ОСОБА_2 під час судового засідання визнав себе повністю винним в інкримінованому злочині, в тому числі і що злочин вчинив в стані алкогольного сп»яніння. Те, що він вину визнав повністю, підтвердив і під час апеляційного розгляду.

Проте, колегія суддів вважає, що при призначенні остаточного покарання ОСОБА_2, судом першої інстанції допущено помилку в застосуванні ст..71 КК України.

Застосовуючи ст..71 КК України, суд першої інстанції повважав, що інкриміноване ОСОБА_2 П,І. кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України вчинено під час відбування іспитового строку за вироком Літинського районного суду Вінницької області від 20.01.2016 року.

Вироком Літинського районного суду від 20.01.2016 року ОСОБА_2І засуджено за злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України до трьох років позбавлення волі із застосуванням ст..75 КК України на 2 роки.

Вироком Косівського районного суду від 11.05.2016 року ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з реальним відбуттям.

Колегія суддів знаходить за необхідне вирок Косівського районного суду від 11.05.2016 року змінити, так як необхідно у даному випадку застосувати ч.4 ст.70 КК України, як роз»яснює Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10. 2003 року з наступними змінами пункт 23, який передбачає, що коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно..

За таких обставин, вирок суду підлягає зміні, а апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Косівського районного суду від 11 травня.2016 року щодо нього змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі.

Виключити з вироку застосування ст..71 КК України.

На підставі ч.4 ст.70 КК України вирок Косівського районного суду від 11.05.2016 року та вирок Літинського районного суду Вінницької області від 20.01.2016 року щодо ОСОБА_2 виконувати самостійно.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому її копії.

Головуючий М.Ф. Кавацюк

Судді: В.М. Дячук

ОСОБА_6