Постанова № 59287639, 25.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016 року Справа № 904/6939/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів: головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Дармін М.О., Чус О.В.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №001190/15 від 14.01.2015 р., представник;

представники відповідача -1,2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі № 904/6939/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна",

м. Дніпропетровськ

до відповідача-2. Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 5700739,68 доларів США (в національній валюті 124550746,76 грн.) за договором про відкриття кредитної лінії № 154-МВ/13 від 20.12.2013

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016р. по справі №904/6939/15 (судді: Воронько В.Д., Фещенко Ю.В., Юзіков С.Г.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" 4 440 000,00 доларів США - простроченої заборгованості по кредиту, 20 469 824,20грн - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 13 764,00 долари США - строкової заборгованості по процентам за користування кредитом, 208 081,38 доларів США - простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, 756 718,02грн - пені за прострочення сплати процентів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" витрати по сплаті судового збору у сумі 36 540,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" витрати по сплаті судового збору у сумі 36 540,00 грн.

У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 609,00 грн. покладено на позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що стягнуто основну заборгованість і заборгованість зі сплати відсотків в іноземній валюті в той час, як розрахунковою одиницею в Україні є національна валюта гривня. Також зазначає, що заборгованість не була підтверджена Відповідачем (Апелянтом) відповідним Актом звірки взаємних розрахунків. Крім того, суд безпідставно стягнув суму пені за неналежне виконання кредитного зобовязання.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

22.07.2016р. від відповідача -1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки повноважний представник не має змоги в цей час прийняти участь у розгляді справи.

Представник позивача заперечує проти задоволення зазначеного клопотання та вважає за можливе розпочати розгляд справи за відсутності скаржника (відповідач -1).

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача -1 про відкладення розгляду справи, виходить з наступного.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 77 ГПК України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, та не ставиться в залежність від наявності клопотання сторони тощо.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

На думку колегії суддів неявка у судове засідання представника відповідача -1 не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідач -2 не використав своє право бути присутнім у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

20.12.2013 між ПАТ "Альфа-Банк" (банк) та ТОВ "Інтерпайп Україна" (позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13. (а.с. 09-23 т. 1)

Відповідно до п. 1.1 договору, банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію, що надалі іменується "Кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту): сума еквівалентна 20000000 доларів США.

Пунктом 1.4 кредитного договору визначено, що строк дії кредитної лінії закінчується 20.12.2016.

Відповідно до умов кредитної лінії з позичальником були укладені додаткові угоди (т. 1 а.с. 27-73) про надання траншу № 1 - № 24, якими сторони погоджували надання траншів та порядок їх повернення:

- № 1 від 08.01.2014, відповідно до якої банком було надано кредит в сумі 10000000 дол. США, процентна ставка 8% річних, на строк до 29.01.2014;

- № 2 від 20.01.2014, кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка 10,25% річних, на строк до 20.03.2014;

- № 3 від 20.01.2014, кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка 11,25% річних, на строк до 18.04.2014;

- № 4 від 28.04.2014, кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 27.06.2014;

- № 6 від 13.06.2014, кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 13.08.2014;

- № 7 від 13.06.2014, кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 13.08.2014;

- № 8 від 15.07.2014, кредит - 940000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 15.09.2014;

- №9 від 12.08.2014, кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 10.10.2014;

- № 10 від 12.08.2014, кредит - 5000000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 10.10.2014;

- №11 від 29.09.2014, кредит - 940000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 28.11.2014;

- № 12 від 29.09.2014, кредит - 3000000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 28.11.2014;

- № 13 від 29.09.2014, кредит - 3000000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 28.11.2014;

- № 14 від 29.09.2014, кредит - 500000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 28.11.2014;

- № 15 від 09.10.2014, кредит - 2000000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 29.10.2014;

- № 16 від 09.10.2014, кредит - 1500000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 28.10.2014;

- № 17 від 28.11.2014, кредит - 2000000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 24.12.2014;

- № 18 від 28.11.2014, кредит - 1000000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 24.12.2014;

- № 19 від 28.11.2014, кредит - 940000 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 28.01.2015;

- № 20 від 26.12.2014, кредит - 2250244,05 дол. США, процентна ставка 12% річних, на строк до 15.01.2015.

- № 21 від 29.01.2015, кредит - 540000 дол. США;

- № 22 від 29.01.2015, кредит - 1300000 дол. США;

- № 23 від 29.01.2015, кредит - 1300000 дол. США;

- № 24 від 29.01.2015 відповідно до якої банком було надано кредит в сумі - 1300000 дол. США).

В п. 10.3 кредитного договору зазначено, що всі платежі позичальника за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів і т.д.) здійснюється шляхом переказу коштів з будь-якого поточного рахунка позичальника на відповідний рахунок, зазначений у пункті 13.3 цього договору або письмово повідомлений банком. Для цілей цього договору днем здійснення позичальником будь-якого платежу за цим договором вважається день зарахування коштів на відповідний рахунок.

30 грудня 2013 року між ПАТ "Альфа-Банк" (банк) та ТОВ Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод" (поручитель) був укладений договір поруки №381-П/13. т. 1 а.с. 74-79)

За умовами п.1.1 якого боржником є товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (код ЄДРПОУ 3366860, 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського,1а).

Згідно з п. 2.1 договору поруки, поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов'язок повернути банку наданий за основним договором кредит, загальна сума якого у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий такий кредит, повинен бути повернутий у валюті, у якій його надано, та у останній день строку, що складає 6 (шість) місяців з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш надано, або у останній день будь-якого меншого чи більшого строку, якщо такий буде визначений згідно з основним договором та/або додатковою угодою, а транші надані менше ніж на 6 (шість) місяців до дня закінчення строку дії кредитної лінії, - у день закінчення строку дії кредитної лінії;

- обовязок сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у наступному розмірі: 25% річних за користування частиною кредиту, наданою у гривнях, 15,75 % річних за користування частиною кредиту, наданою у доларах США, 14,5% річних за користування частиною кредиту, наданою у євро, та 18,5% річних за користування частиною кредиту, наданою у російських рублях, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору у строки визначені в основному договорі;

- обов'язок сплачувати банку комісію за управління кредитною лінією у розмірі і строки визначені в основному договорі;

- обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ними і виконати інші обов'язки, що передбачені основним договором або випливають з нього;

- обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) в разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором;

- обов'язок відшкодувати збитки понад суму неустойки (пені, штрафів), що заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором, які підтверджені відповідними офіційними документами.

На виконання умов основного договору № 154-МВ/13 від 20.12.2013 позивач виконав своє зобовязання шляхом надання 1-му відповідачу - ТОВ "Інтерпайп Україна" кредиту у розмірі 4440000 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами від 29.01.2015: № 62751 на суму 540000 доларів США, № 61783 - 1300000 доларів США, № 61588 - 1300000 доларів США, № 60901 - 1300000 доларів США. (т. 1 а.с. 173-176)

Відповідно до п.п. 1 додаткових угод про надання траншу № 21 - № 24 від 29.01.2015 до договору про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 банк надав кредит позичальнику в розмірі 4440000 доларів США.

Пунктом 9.1 основного договору, в редакції п. 5 додаткової угоди № 24 встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути транші 27 березня 2015 року. Повернення траншу до зазначеного терміну вважається достроковим.

ТОВ "Інтерпайп Україна" (1-й відповідач) не повернуло кредит та заборгованість перед позивачем станом на 10.07.2015 складала 4440000 доларів США.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами існують кредитні відносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики.

За змістом ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна умов не допускається.

За ст. 526 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Факт порушення відповідачами умов обох договорів підтверджено матеріалами справи. Отже, позовні вимоги відповідають вимогам законодавства, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав свої зобов'язання за основним договором належним чином та у повному обсязі, шляхом надання 1-му відповідачу - ТОВ "Інтерпайп Україна" кредиту у розмірі 4440000 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами від 29.01.2015: № 62751 на суму 540000 доларів США, № 61783 - 1300000 доларів США, № 61588 - 1300000 доларів США, № 60901 - 1300000 доларів США. (т. 1 а.с. 173-176)

Відповідно до п.п. 1 додаткових угод про надання траншу № 21 - № 24 від 29.01.2015 до договору про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 банк надав кредит позичальнику в розмірі 4440000 доларів США.

Пунктом 9.1. основного договору, в редакції п. 5 додаткової угоди № 24 встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути транші 27.03.2015р. Повернення траншу до зазначеного терміну вважається достроковим.

ТОВ "Інтерпайп Україна" кредит своєчасно не повернуло, відтак заборгованість перед позивачем становить 4440000 доларів США.

Проте, 1-й та 2-й відповідачі, в свою чергу, зобов'язання за основним договором та договором поруки не виконали, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 5 633 393,09 доларів США (що у національній валюті станом на 10.07.2015 складає 123 079 346,80 грн.), яка залишається непогашеною.

Згідно положень ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної чи часткової сплати заборгованості 1-м та 2-м відповідачем в добровільному порядку не надано ані господарському суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене судова колегія зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 440 000,00 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 13 764,00 доларів США строкової заборгованості по процентам за користування кредитом та 208 081,38 доларів США простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, є обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про стягнення з 1-го та 2-го відповідачів 20 469 824,20 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за загальний період з 16.09.2014 по 10.07.2015 та 756 718,02 грн. пені за прострочення сплати процентів за загальний період з 05.02.2015 по 10.07.2015, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 2 додаткових угод про надання траншу № 21 - № 24 від 29.01.2015 за користування траншем позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти у розмірі 12,4% річних.

Згідно з абз. 1 п. 6.2 кредитного договору проценти нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно із ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 11.1 кредитного договору, за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та /або комісії за управління кредитною лінію позичальник зобовязаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що невиконання позичальником зобовязань за основним договором призвело до виникнення простроченої заборгованості по кредиту - 4 440 000,00 доларів США; заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 16.09.2014 по 10.07.2015 - 20 469 824,20 грн.; строкової заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.01.2015 по 09.07.2015 - 13 764,00 долари США; простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31.07.2015 по 21.09.2015 - 208 081,38 доларів США та заборгованість по пені за прострочення сплати процентів за період з 05.02.2015 по 10.07.2015 - 756 718,02 грн.

Перевіривши розрахунки здійснені судом та правильність застосування норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку та правомірно задовольнив позов, стягнувши на користь позивача 4 440 000,00 доларів США заборгованості по кредиту; заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 16.09.2014 по 10.07.2015 - 20 469 824,20 грн.; строкової заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.01.2015 по 09.07.2015 - 13 764,00 долари США; простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31.07.2015 по 21.09.2015 - 208 081,38 доларів США та заборгованість по пені за прострочення сплати процентів за період з 05.02.2015 по 10.07.2015 - 756 718,02 грн.

Щодо доводів скаржника про стягнення основної заборгованості і заборгованості зі сплати відсотків в іноземній валюті судова колегія зазначає наступне.

Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року N 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суд першої інстанції правомірно виходив з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Кредит правомірно наданий позивачем в іноземній валюті, тому вимога позивача про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Згідно з п. 10.1 кредитного договору повернення кредиту, сплата процентів за користування ним здійснюється окремо щодо частини кредиту у кожній з валют у валюті, в якій цю частину надано, що надалі іменуються "валюта кредиту".

Отже, кредитні кошти надавались 1-му відповідачу у валюті долар США, а тому є правомірним стягнення основної заборгованості та процентів у відповідній валюті.

Що ж до тверджень апелянта з приводу того, що сума основної заборгованості не була підтверджена Відповідачем (Апелянтом) відповідним Актом звірки взаємних розрахунків колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивач - ПАТ Альфа-Банк надав належним чином завірені розрахунки заборгованості за кредитним договором.

В подальшому, після відкриття провадження у даній справі № 904/6939/15 ТОВ "Інтерпайп Україна" провів часткове погашення заборгованості.

Внаслідок таких дій Боржника, Банк зменшив розмір позовних вимог, та надав суду відповідні докази необхідності зменшення позовних вимог, а саме довідку про розмір погашень, виписку по рахунках та меморіальні ордери якими підтверджуються відповідні погашення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів та поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

ТОВ "Інтерпайп Україна" не надало власного розрахунку заборгованості, не надало суду обґрунтованої відповіді, чому Товариство - як відповідач по справі не погоджується із розміром заборгованості заявленого в позовній заяві.

Враховуючи вимоги ст. 32 ГПК України та те, що Відповідачі не надали суду власного (альтернативного) розрахунку заборгованості господарський суд Дніпропетровської області правомірно розглянув справу за наявними в матеріалах доказами та прийняв оскаржуване рішення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі №904/6939/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін