Ухвала суду № 59278983, 20.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №22-ц/796/5108/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Миколаєць І.Ю.

Доповідач: Барановська Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Барановської Л.В.

суддів: Панченка М.М., Побірченко Т.І.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, усунення перешкод у користуванні квартирою.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року позивачка ОСОБА_2 через свого представника звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про вселення її в квартиру АДРЕСА_1. Крім того позивачка просила зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні зазначеною квартирою та зобов'язати його надати їй другий примірник договору купівлі-продажу від 10.06.1998 року, а також стягнути з відповідача на її користь судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог вказала, що вона є співвласником спірної квартири, її частка становить 2/3 квартири, а відповідач ОСОБА_1 перешкоджає їй вселитися в дану квартиру, іншого помешкання для проживання в неї не має.

Посилаючись на вказані обставини просила позов задовольнити та вирішити справу на підставі ст.ст. 316, 317, 321, 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1.

Усунено перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 її права володіння, користування та розпорядження належним на праві власності майном, а саме: 2/3 частинами квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться у спільній частковій власності з ОСОБА_1 шляхом її вільного доступу до приміщення квартири з наданням їй ОСОБА_1 ключів від всіх вхідних дверей.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам, неповно з'ясував обставини справи.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є донькою відповідача ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Крім того судом встановлено, що сторони по справі є співвласниками однокімнатної квартири АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_2 належить 2/3 частин квартири, а відповідачу ОСОБА_1 1/3 частина квартири.

Право власності сторін зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно» за № 6955 від 17.06.1998 року, що підтверджується інформаційною довідкою КВ-2015 №36563 від 29.10.2015 року.

Судом також встановлено, що позивачка не має можливості вселитися до спірної квартири, оскільки співласник квартири ОСОБА_1чинить їй в цьому перешкоди.

За положеннями ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Чинне законодавство не ставить реалізацію цього права в залежність від того, чи має право власності на такий об'єкт лише одна особа, чи він перебуває у власності кількох осіб.

В останньому випадку право спільної власності здійснюється за згодою всіх співвласників (ст. 358 ЦК України).

Небажання співвласника надати у користування іншому співвласнику належне цим особам майно є порушенням прав такого співвласника, що підлягає судовому захисту.

Жоден із співвласників не має переваг у користуванні майном і ненадання згоди у його використанні не може тягти за собою обмеження права іншого співвласника.

За таких обставин, встановивши порушення прав позивачки на користування належною їй частиною квартири, суд прийшов до правильного висновку про обгрунтованість заявленого ОСОБА_2позову про вселення і усунення перешкод в користуванні належною їй на праві власності частиною квартири та задовольнив його у зазначеній частині.

Відносно позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачці другий примірник оригіналу договору купівлі-продажу, то суд мав підстави для відмови у задоволенні вказаної частин позову, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу кожній стороні правочину видається один примірник оригіналу договору. У разі втрати такого примірника підтвердити право власності позивач має право шляхом подачі позову до суду для визнання його права власності.

Доводи апелянта в судовому засіданні в апеляційній інстанції про неможливість спільного проживання сторін в одній квартирі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке твердження не є підставою для позбавлення співвласника права на користування своєю власністю, як не є підставою і наявність у співвласника іншого житла.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді