Рішення № 59278066, 22.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2016 р.Справа № 916/1419/14Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкова Р.В.

судді Шаратова Ю.А. та судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Стачук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт";

До відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про стягнення 94631,19 грн.;

За участю представників:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення 94631,19 грн. заборгованості, вказуючи на неоплату виконання відповідачем отриманих автотранспортних послуг наданих на підставі заявок та підписаних сторонами Актів виконаних робіт.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань по оплаті отриманих послуг за спрощеним способом надання послуг заявками, підписані між сторонами акти виконаних робіт (надання послуг), на положення ст.ст. 1, 2, 54-57 ГПК, ст.ст. 174, 175, 181, 193 ГК України, ст.ст. 11, 525, 526, 610, 901-903 ЦК України, та інші обставини викладені в позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги позивача не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях наявних в матеріалах справи.

22.07.2016 р. у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Листами №Б/о/22/01 від 20.06.2013 р. та № 21/06/А/01/12 від 26.06.2013 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (відповідач) звернулось до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (Позивач) з пропозицією про надання спецавтотранспорту послуг для забезпечення роботи обєктів, які знаходяться на балансі відповідача. Для виконання умов сторонами був обраний спрощений спосіб надання послуг за заявками керівників відповідних підрозділів відповідача та підтвердження прийняття виконання замовлень шляхом підписання актів виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідачем були підписані заявки за якими йому були надані автотранспортні послуги та Акти виконаних робіт на загальну суму 94631,19 грн. (наявні в матеріалах справи).

Загальний порядок укладання господарських договорів встановлено ст.181 ГК України.

Частиною 1 цієї статті передбачено спрощений спосіб укладання договорів, яку і обрали сторони для господарських взаємовідносин.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.173 ГК України між Виконавцем послуг та Замовником виникло господарське зобовязання на підставі заявок наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладання договору про надання послуг підтверджується складеними та підписаними сторонами актами виконаних робіт (наданих послуг), наданими на оплату рахунками та податковими накладними.

Виконавець (позивач) свої зобовязання виконав належним чином і Замовник (відповідач) ці послуги прийняв.

Листами - заявками відповідач гарантував оплату наданих рахунків, проте зобовязання по оплаті послуг належним чином не виконав, чим порушив зобовязання, які були прийняті заявками № Б/о/22/01 від 20.06.2013 р. та № 21/06/А/01/12 від 26.06.2013 р.

З метою позасудового врегулювання спору Позивач направив 30.09.2013 р. лист-вимогу № 25/163/933 на адресу відповідача, в якій вимагав у семиденний строк перерахувати існуючу на той час заборгованість.

Відповідач не сплатив отриманні послуги, у звязку з чим позивач був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області за захистом своїх прав в рамках провадження по даній справі.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1. ст.193 ГК України, вказує на те, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.525 цього ж Кодексу одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2014 р. призначено судову бухгалтерську експертизу для визначення обєму фактично виконаних робіт з первинних документів, а саме: талонів замовника та подорожніх листів та визначення дійсної вартості виконаних робіт.

13.06.2016 р. до господарського суду Одеської області від судового експерта надійшов висновок судової економічної експертизи № 6077/6078 від 28.04.2016 р., в якому судовий експерт ОСОБА_1 при проведенні експертизи з урахуванням первинних документів, а саме: талонів замовника та подорожніх листів, документально підтверджено виконання робіт Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" для Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на суму 87814,51 грн., а не на суму 94631,19 грн., як заявлено в позовній заяві.

Відповідно до вимог ст.ст.32,33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, приймаючи до уваги висновок експерта, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" підлягають частковому задоволенню на суму 87814,51 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 610, 626 ЦК України, ст.ст.173, 193ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 50, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" - задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4, код 38728402) на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова,7, код 01125815) 87814/вісімдесят сім тисяч вісімсот чотирнадцять/грн. 51 коп. основного боргу та 1756/одну тисячу сімсот пятдесят шість/ грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 22.07.2016 року.

Повний текст рішення складений 27 липня 2016 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя Ю.О. Зайцев

Суддя Ю.А. Шаратов